Представники військового партизанського руху українців, кримських татар та росіян АТЕШ повідомили, що через проблеми із забезпеченням російські окупанти покидають позиції на Кінбурнській косі. На жаль, ця інформація не знайшла офіційного підтвердження. Проте це не означає, що Сили оборони не наближають звільнення цього стратегічно важливого для України півострова. Яка ситуація на Кінбурнській косі зараз?
Кінбурнська коса розташована між Чорним морем, Ягорлицькою затокою та Дніпровсько-Бузьким лиманом. Росіяни захопили її ще у 2022 році. Стратегічна важливість цього піщаного півострова визначається тим, що коса дозволяє контролювати підходи до Дніпровсько-Бузького лиману та значною мірою впливати на безпеку судноплавства до портів Миколаєва і Херсона. Іншими словами, той, хто контролює Кінбурнську косу, отримує можливість впливу на морські комунікації у північно-західній частині Чорного моря. Це чудово розуміють росіяни – це розуміємо і ми.
Крім того, Кінбурнська коса має унікальний міжнародний природоохоронний статус. Частина її території входить до складу Чорноморського біосферного заповідника та Національного природного парку «Білобережжя Святослава». Там збереглися рідкісні види птахів і рослин, а географічне положення цього вузького півострова дозволяє купатися з одного боку у прісному лимані, а з другого боку – у Чорному морі. Проте російські солдати навряд чи будуть піклуватися про унікальну екосистему Кінбурнської коси.
У понеділок, 8 червня, представники військового партизанського руху українців, кримських татар та росіян АТЕШ повідомили, що військовослужбовці 337-го полку російської армії відводяться із західної та північної частин Кінбурнської коси. Причина – нездатність протистояти БПЛА Сил оборони України, величезні втрати, відсутність поповнень та повна зупинка постачання пального, продовольства і боєприпасів.
У проблеми росіян із забезпеченням на цій ділянці фронту справді можна було б повірити, зважаючи на загальні проблеми з логістикою, які присутні у росіян на окупованому півдні України у зв’язку із системними ударами дронів по так званій «трасі новоросія». Зокрема, командувач українських Сил безпілотних систем Роберт («Мадяр») Бровді повідомив, що вантажний трафік по маршруту Маріуполь – Бердянськ – Мелітополь – Сімферополь (та сама «траса новоросія») протягом двох тижнів уже скоротився на 71%.
Якби росіяни справді покинули позиції на Кінбурнській косі, це створило б передумови для висадки українського десанту на цьому півострові. Створення плацдарму на Кінбурнській косі могло б відкрити для ЗСУ додаткові можливості для дій на лівобережжі та створити загрозу російським комунікаціям у південній частині Херсонської області.
Проте інформація АТЕШ про відступ росіян з Кінбурнської коси не отримала офіційного підтвердження. Відтак на момент написання цього тексту її не можна вважати такою, що відповідає дійсності.
Попри це, Сили оборони роблять усе можливе, аби наблизити момент деокупації цього півострова. Захопивши косу у 2022 році, росіяни почали систематичні артилерійські та дронові обстріли материкової Миколаївщини, зокрема міста Очаків, яке знаходиться на протилежному березі.
Ситуація почала стрімко змінюватися у 2026 році. Українські військові, цілодобово використовуючи розвідувальні дрони, взяли косу під постійний контроль, виявляючи позиції росіян. По цих позиціях або відкривала вогонь українська артилерія, або завдавали ударів дрони-бомбардувальники.
Панування українських дронів у повітрі дало свій результат – в останні два-три місяці росіяни намагаються не висовуватися. За інформацією відкритих джерел, загалом на Кінбурнській косі та частині Тендрівської коси можуть перебувати близько 2500 окупантів. З них близько 900 – у західній частині Кінбурнської коси.
Стратегічна важливість Кінбурнської коси змушує росіян готуватися до можливих наступальних дій з боку ЗСУ. Саме тому вони продовжують укріплювати свої позиції та утримувати цей район під контролем. Не варто думати, що окупанти просто так відступлять із Кінбурнської коси. Попри проблеми з логістикою та постійний тиск з боку Сил оборони, боротьба за цей важливий півострів, імовірно, буде складною та тривалою.
Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.