Парламентські вибори в Угорщині, призначені на 12 квітня 2026 року, відбуваються в умовах найглибшої політичної кризи за останні шістнадцять років правління Віктора Орбана та його партії «Фідес» (Fidesz). Подія, яку багато спостерігачів називають найважливішими європейськими виборами 2026 року, визначатиме не лише внутрішню траєкторію розвитку угорської держави, а й здатність Європейського Союзу підтримувати єдність у питаннях безпеки та стратегічної допомоги Україні. З моменту повернення до влади у 2010 році Орбан вибудував те, що він сам назвав «неліберальною демократією», але що міжнародні інститути, зокрема Європейський парламент, класифікують як «гібридний режим електоральної автократії». Проте вперше за півтора десятиліття монополія Орбана на владу опинилася під реальною загрозою з боку системного правоцентристського руху, який очолив колишній інсайдер режиму Петер Мадяр.
Для України результати цього волевиявлення мають екзистенційне значення. Режим Орбана протягом тривалого часу діє як головний деструктивний фактор усередині ЄС та НАТО, систематично блокуючи пакети фінансової та військової допомоги Києву, включаючи критично важливий кредит у розмірі 90 мільярдів євро. Будапешт також виступає послідовним противником антиросійських санкцій, особливо у сфері енергетики, та відкрито заявляє про намір блокувати вступ України до Європейського Союзу, що створює постійну напругу в трансатлантичних відносинах.
Соціологічна картина останнього тижня перед виборами демонструє драматичний зсув електоральних симпатій. Партія Петера Мадяра «Тиса» (TISZA) не лише зрівнялася з правлячою силою, а й упевнено випередила її в більшості незалежних опитувань. Змішана виборча система Угорщини, яка включає 106 мандатів за мажоритарною складовою та 93 за пропорційною із п’ятивідсотковим бар’єром, традиційно була зручною для максимізації результату «Фідес», проте за нинішньої динаміки ці самі механізми можуть спрацювати проти чинної влади.
Соціологічний зріз та динаміка електоральних преференцій
Дані провідних соціологічних центрів на початку квітня 2026 року вказують на суттєву перевагу опозиції. Аналіз свідчить, що «Тиса» змогла консолідувати протестний електорат, залучивши як колишніх прихильників Орбана, так і розчаровану молодь.
Цікавим аспектом є ставки на те, хто стане наступним прем’єр-міністром. Петер Мадяр отримує 67% довіри в цьому питанні, тоді як Віктор Орбан – лише 34%. Така невідповідність між рейтингом партії та особистим рейтингом лідера опозиції вказує на те, що Мадяр сприймається як «менше зло» навіть тими, хто ще не повністю визначився з партійними симпатіями. Особливе занепокоєння викликає можливість проходження ультраправої партії «Наша Батьківщина», яку часто називають «любителями путіна». Якщо вони наберуть понад 5%, це може дати Орбану шанс на формування коаліції, хоча ідеологічно вони перебувають у ще більш радикальному полі.
На передвиборчих мітингах Орбана панує атмосфера, яку важко було уявити ще два роки тому. Під час промов прем’єра його дедалі частіше освистують, а натовп скандує гасла «диктатор» та «брудний Фідес». Найбільш символічним і болючим для Орбана є використання гасла «ruszkik haza» («росіяни, додому»). Це історичне гасло народилося під час Угорського повстання 1956 року і було спрямоване проти радянської окупації.
Іронія ситуації полягає в тому, що саме Віктор Орбан у 1989 році став національним героєм, коли на перепохованні Імре Надя виголосив промову з вимогою виведення радянських військ. Повернення цього гасла через 37 років, але вже спрямованого проти самого Орбана через його прокремлівську політику, свідчить про те, що значна частина угорського суспільства сприймає нинішній режим як такий, що зрадив національний суверенітет на користь Москви. Протести не закінчуються після формального завершення мітингів; учасники залишаються на площах, заявляючи, що прийшли подивитися на «останню промову прем’єра».
Поки угорська вулиця радикалізується проти Орбана, він намагається заручитися підтримкою своїх останніх союзників на Заході. На 7-8 квітня запланований офіційний візит віце-президента США Джей Ді Венса до Будапешта. Цей візит має виключно символічне значення для підтримки Орбана перед голосуванням 12 квітня. Венс, як представник руху MAGA та близький союзник Дональда Трампа, неодноразово висловлював захоплення угорською моделлю управління.
Для Орбана цей візит – спосіб показати власному електорату, що він не є ізольованим у світі. Проте для адміністрації США такий крок є ризикованим, оскільки він відбувається на тлі звинувачень у корупції та економічній стагнації в Угорщині. Згідно з повідомленнями, Трамп особисто підтримав Орбана в соціальних мережах, закликаючи угорців «йти і голосувати за Віктора», проте сам він не приїхав, ймовірно, побоюючись асоціацій з лідером, який може програти.
Кампанія під диктовку кремля: російська агентура та політтехнології дезінформації
Виборча кампанія 2026 року в Угорщині вже увійшла в історію як найскандальніша через доведений рівень втручання російської федерації. Аналіз діяльності уряду Орбана та його найближчого соратника, міністра закордонних справ Петера Сійярто, дає підстави стверджувати про їхню фактичну роль як провідників російських інтересів у самому серці Європи.
За даними розслідувань (зокрема FT та VSquare), кампанію «Фідес» консультує команда російських політтехнологів, діяльність яких курирує заступник глави адміністрації президента рф Сергій Кирієнко. Головним інструментом впливу виступає «Агентство соціального проектування» (SDA), яке спеціалізується на інформаційних спецопераціях та перебуває під санкціями за втручання у вибори в інших країнах.
Російські консультанти в Угорщині, за оцінками аналітиків, працюють досить примітивно, але масово: через мережі ботів вони розганяють фейкові новини, меми й картинки, які маскуються під контент звичайних угорських користувачів, паралельно намагаючись бити по Петеру Мадяру як по нібито «маріонетці Брюсселя», що діє не самостійно, а за чиєюсь вказівкою. Ще один їхній прийом — нав’язати людям думку, що Орбан уже й так переміг, зокрема через хвилі однотипних коментарів і навіть пропозиції «посперечатися» на його перемогу, щоб демотивувати виборців опозиції й зменшити їхню явку.
Кейси дезінформації: від «українських інкасаторів» до саботажу на газопроводі
Почерк російських спецслужб чітко простежується в кількох резонансних кейсах. Один із них – поширення інформації про скандальне затримання українських інкасаторів із великими сумами готівки та золотом, що мало на меті створити образ України як корумпованої держави, яка «краде європейські гроші». Цей вкид був синхронізований із заявами Сійярто про те, що Україна системно підриває енергетичну систему Угорщини.
Ще один небезпечний епізод останніх днів кампанії став інцидент 5 квітня 2026 року, коли на території Сербії поблизу газопроводу «Турецький потік» було виявлено вибухівку. Президент Сербії Александр Вучич, відомий своїми симпатіями до москви, негайно зв’язався з Орбаном, і обидва лідери, не чекаючи результатів розслідування, почали натякати на причетність України. А соратник Орбана - Петер Сійярто взагалі заявив, що Київ намагається влаштувати «повну енергетичну блокаду» Угорщини.
Проте експерти з безпеки та лідер опозиції Петер Мадяр розглядають цей інцидент як класичну операцію під «фальшивим прапором». Мадяр зазначив, що його джерела заздалегідь попереджали про можливу «випадкову» подію на газопроводі на Великдень з метою залякування виборців та створення приводу для введення надзвичайного стану. Такий сценарій дозволив би Орбану відкласти вибори або обмежити права опозиції в умовах загрози національній безпеці.
Ще одним скандалом стали оприлюднені записи, на яких Петер Сійярто обговорює з російськими колегами деталі конфіденційних засідань ЄС. Це фактично підтверджує, що угорське МЗС працює як транслятор інформації для кремля. У відповідь на ці звинувачення уряд Орбана замовив «інформаційну атаку» на журналістів, які розслідували ці зв’язки, звинувативши їх у роботі на іноземні розвідки.
Петер Мадяр: альтернатива режиму чи консервативна інерція?
Петер Мадяр став феноменом, який здивував як угорське суспільство, так і європейських партнерів. Раніше, будучи частиною правлячої еліти «Фідес», він у деталях знає механізми роботи системи зсередини, що робить його особливо небезпечним для Орбана. Його перехід в опозицію відбувся після «скандалу з помилуванням», коли з’ясувалося, що вищі посадові особи покривали педофілію, що підірвало основний моральний стовп режиму Орбана – захист сімейних цінностей.
Партія «Тиса» (від злиття двох слів «Tisztelet és Szabadság» – «Повага та Свобода») пропонує те, що Мадяр називає «Угорським новим курсом». Її суть — у перезавантаженні держави через економічну стабілізацію, антикорупційні зміни, енергетичну незалежність і відновлення соціальної сфери. Зокрема, йдеться про курс на вступ до єврозони до 2030 року, зниження ПДВ на ліки, приєднання до Європейської прокуратури, демонтаж монополій, скорочення залежності від російських енергоносіїв до 2035 року, а також інвестиції в освіту й медицину за рахунок коштів ЄС. У підсумку «Тиса» обіцяє виборцям меншу інфляцію, стабільніший форинт, розблокування мільярдів європейської допомоги, більшу енергетичну безпеку та вихід із кризи державних соціальних послуг.
Більшість аналітиків сходяться на тому, що навіть у разі перемоги Петера Мадяра відносини між Угорщиною та Україною не стануть кращими автоматично. Їх фактично доведеться вибудовувати майже з нуля, адже Мадяр спирається на той самий консервативний електорат, який роками підтримував Віктора Орбана, а отже не може повністю ігнорувати наявні в суспільстві упередження. Саме тому його позиція щодо України залишається доволі обережною: він, зокрема, заявляв, що підтримує нинішню лінію Будапешта щодо ненадання зброї Україні, пояснюючи це небажанням «втягувати Угорщину у війну» — і це радше виглядає як тактичний хід, щоб не віддати Орбану його головний пропагандистський аргумент. Так само стримано опозиція висловлюється і про вступ України до ЄС, апелюючи до інтересів угорських аграріїв. Показово, що під час одного з опитувань, саме українське питання викликало найбільше дискусій серед прихильників «Тиси», а це лише підтверджує: для Мадяра тема України буде однією з найскладніших і найчутливіших.
Проте є принципова різниця: Мадяр не є агентом впливу кремля. Він прагне відновити репутацію Угорщини як надійного члена ЄС та НАТО. Його перемога означала б припинення системного шантажу Брюсселя українським питанням, навіть якщо двосторонні суперечки (наприклад, щодо прав меншин) залишаться на порядку денному.
Битва за вулицю та інституційні пастки
З точки зору соціології, Віктор Орбан уже програв ці вибори. Але з точки зору реального становища в політиці, він має в руках колосальні інструменти для утримання влади. Питання в тому, чи наважиться він на силовий сценарій та чи змириться з поразкою.
Орбан може погодитися з поразкою лише у випадку розгромної переваги «Тиси» (понад 12-15%). Якщо розрив буде в межах 8-10%, за рахунок маніпуляцій з голосуванням діаспори та «надлишкових голосів» у мажоритарних округах, «Фідес» може спробувати оголосити себе переможцем.
Ризики неконтрольованої ситуації включають:
мобілізація ботів та зневіра: Зараз російські та угорські ботоферми працюють на зниження явки прихильників Мадяра, переконуючи їх, що «все вже вирішено»;
роль поліції: у критичній ситуації після оголошення результатів усе залежатиме від того, як поведеться поліція та чи готова вона буде застосовувати силу проти протестувальників;
інституційний саботаж: навіть програвши, Орбан може використати дні між виборами та інавгурацією нового парламенту для прийняття законів, що обмежують повноваження майбутнього уряду, або введення надзвичайного стану під приводом «диверсій на газопроводі».
Останні вибори в Грузії чітко показали, що опозиція часто програє «вулицю», коли не має детального плану дій на випадок фальсифікацій. Якщо Мадяр покличе людей на мітинг і скаже «розходимося і зберемося за пару днів», він може втратити ініціативу. Орбан це розуміє і налаштований на жорстку боротьбу.
Економічний зашморг та фактор ЄС
Особливої важливості виборам додає позиція Брюсселя. Головна дипломатка ЄС Кая Каллас чітко артикулювала проблеми, які створює Угорщина для європейської безпеки. Блокування 90-мільярдного кредиту для України та 20-го пакету санкцій поставило ЄС перед вибором: або зміна режиму в Будапешті, або активація «плану Б» (використання заморожених активів рф в обхід Угорщини). Каллас наголосила, що дії Угорщини порушують «застереження про щиру співпрацю», закріплене в договорах ЄС.
Для пересічного угорця це означає подальшу економічну ізоляцію. Якщо Орбан залишиться при владі через фальсифікації, Угорщина ризикує залишитися без фінансування ЄС на роки, що призведе до гіперінфляції та можливого соціального вибуху.
Все вирішуватиметься не лише в кабінках для голосування, а й на площах Будапешта, де рішучість Мадяра до реєстрації фальсифікацій та готовність поліції не виконувати злочинні накази стануть визначальними факторами. Орбан змириться лише з розгромною поразкою, а шлях до неї лежить через максимальну мобілізацію тих, хто більше не хоче чути про «братерство з диктаторами».
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.