Ще наприкінці 2022 – початку 2023 року чимало експертів прогнозували неминуче погіршення ситуації в російській економіці через війну та санкції. Однак попри величезні втрати і високу ціну вторгнення, росії вдалося пристосувати свою економіку до військових рейок і продовжити затяжну війну на виснаження проти України. Тепер, на четвертому році повномасштабної війни, дедалі більше ознак вказують, що російська економіка входить у критичну фазу. Уповноважений ЄС з питань санкцій Девід О’Салліван прямо заявив, що у 2026 році рф може досягти «точки, коли все це стане нестійким», адже переорієнтація економіки на військові потреби за рахунок цивільного сектору спотворила її структуру. Дійсно, російська воєнна машина працює ціною дедалі більших жертв для економіки: нафтові доходи стрімко падають, інфляція розганяється до 6%, а відсоткові ставки сягнули 16%.
Не менше б’є по рф і втрата бізнес-активів за кордоном. За даними Служби зовнішньої розвідки України, з початку повномасштабної агресії російські компанії фактично згорнули свою міжнародну експансію. Найбільший приватний нафтовий концерн «Лукойл» продав усі закордонні активи (пакет вартістю $22 млрд) американському фонду Carlyle Group, що стало показовим маркером деградації бізнес-імперій рф . Такі ж втрати несуть і державні гіганти: «Газпром» втратив контроль над «Gazprom Germania» (націоналізована Німеччиною, $8,4 млрд) і польським оператором трубопроводу «Europol Gaz», «роснефть» – над німецькими філіями «Rosneft Deutschland» і «RN Refining & Marketing» ($7 млрд), «Новатек» – над польською дочкою Novatek Green Energy. Російські банки також змушені виходити з іноземних ринків: «Сбєрбанк» ліквідував всі європейські активи, «ВТБ» втратив філії у Британії, Німеччині та на Кіпрі, «Альфа-банк» позбувся нідерландського «Amsterdam Trade Bank» і українського «Sense Bank». Сукупно ці втрати означають системний провал міжнародних амбіцій російського бізнесу. Відтак у 2026 році перед режимом постає питання: як довго економіка зможе тягнути воєнне навантаження без «піт-стопу» чи принаймні паузи для перегрупування сил?
Ціна агресії
У 2026-му році росія де-факто перейшла від фази «адаптації» до фази «проїдання майбутнього». Ресурсів для маневру майже не залишилось – кожен крок для порятунку бюджету шляхом емісії рубля розхитує макростабільність (розганяє інфляцію), а спроби втримати стабільність через жорстку монетарну і фіскальну політику (високі ставки, підвищення податків, урізання видатків) душать реальний сектор економіки. Показово, що на початку 2026 року основні «стовпи» воєнної економіки рф дають збій одночасно, причому ці ризики посилюють один одного за принципом снігової кулі.
Перелічимо основні маркери і показники, які свідчать про суттєві проблеми в російській економіці.
Бюджет і нафтові доходи. Лише за січень 2026 року федеральний бюджет рф офіційно отримав дефіцит у 1,718 трлн рублів – це майже половина планового річного дефіциту. Доходи впали на 11,6% проти минулого року, а особливо обвалились надходження від нафти і газу – лише 393 млрд рублів за місяць, що на 50% менше, ніж рік тому, і є найнижчим показником за 5 років. Причина – санкції та цінові обмеження, які змушують росію продавати нафту з велетенськими знижками. У результаті російські нафтові доходи за перший місяць 2026-го вдвічі нижчі, ніж роком раніше, і це одразу відбилось на бюджеті. кремль уже змушений іти на внутрішній «канібалізм» – екстрено шукати гроші всередині країни: від примусово-добровільних позик населення до вилучення надприбутків держкомпаній через разові збори. Водночас легальних резервів для покриття дефіциту майже не залишилося. Ліквідна частина Фонду нацдобробуту рф за час війни скоротилася з $113 млрд до близько $52 млрд і може бути повністю вичерпана протягом року. Якщо ФНБ обнулиться, російська влада буде змушена різко різати бюджетні витрати. Фактично Кремлю доведеться платити за війну коштом пенсій та соціальних фондів своїх громадян – політично це дуже небезпечний момент істини.
Інфляція та ставки. Активне фінансування війни в кредит та емісією підігріває інфляцію. З початку 2026 року ціни вже зросли більш ніж на 2%, а стрибок за січень став найвищим з 2022 року. Річна інфляція оцінюється близько 6% і прискорюється. Показово, що здорожчали не лише товари, на які прямо вплинуло підняття ПДВ з 20% до 22%, а й продукція, не зачеплена новим податком – тобто інфляційний тиск носить ширший характер. Фактично монетарна політика рф зайшла в глухий кут: щоб стримати ціни, треба далі підвищувати ставку, але це ще більше гальмує економіку, збільшує вартість держборгу і ризикує спровокувати банківську кризу.
Банківський сектор і кредити. Частка проблемних кредитів у росії стрімко зростає, хоча влада намагається це приховати через масові реструктуризації. За офіційними даними Центробанку рф, на кінець 2025 року понад 11% корпоративних позик (понад 10 трлн рублів) та майже 19% кредитів малого і середнього бізнесу стали непрацюючими. Поки що хвилю банкрутств відтерміновують, дозволяючи держбанкам приховувати «дірки» через пролонгацію боргів і нескінченні рефінансування. Але це латентна стадія: аналітики попереджають, що до осені 2026 року ситуація може вийти з-під контролю – достатньо або подальшого зростання «токсичних» кредитів вище 10% активів, або масового відтоку депозитів населення. Власне, відтік вкладів уже фіксується, адже довіра до банків підривається – росіяни побоюються заморожування або конвертації валютних заощаджень. російські економісти вже визнають: банківська криза в рф фактично стартувала, просто влада маскує її настільки довго, наскільки може .
Нерухомість і будівництво. Ринок житла в рф перенасичений: за оцінками самих забудовників, у країні накопичено десятки мільйонів квадратних метрів непроданих новобудов, а попит провалився. Вже з’явилися перші ознаки кризи девелоперів. Найбільша будівельна група росії – компанія «Самольот» – на початку 2026-го звернулася до уряду по 50 млрд рублів пільгового кредиту для порятунку від фінансового краху. Але державні ресурси обмежені: у Держдумі рф прямо заявили, що в бюджеті більше немає «вільних грошей» навіть для системоутворюючих компаній – чиновники допустили лише реструктуризацію боргів «Самольота», відмовившись рятувати його коштом держскарбниці . Це небезпечний прецедент: банкрутство такого гіганта неминуче вдарить ланцюжком по всій суміжній галузі – від виробників металу, цементу, скла й меблів до банків-кредиторів. Будівельний сектор рф уже тріщить по швах: кожна п’ята будівельна компанія країни перебуває під ризиком банкрутства. Замороження проєктів і падіння цін на нерухомість позбавляють бюджети регіонів доходів, а тисячі дольових інвесторів – житла. Таким чином, проблеми будівництва можуть стати детонатором більш масштабної економічної кризи.
Реальний сектор і бізнес-активність. Статистика фіксує затухання підприємницької активності. У 2025 році в росії компанії закривалися на 25% частіше, ніж відкривалися, і ця негативна динаміка лише прискорюється. Найбільше постраждали будівництво, девелопмент, роздрібна торгівля та посередницькі послуги – у цих секторах прибутки різко впали через дорогі кредити, падіння купівельного попиту та згортання інвестиційних програм. Окремо «просів» споживчий ринок: оборот роздрібної торгівлі стагнує, торговельні центри пустіють (площа незайнятих орендатором приміщень зросла двозначними темпами). Додатковий удар по бізнесу завдає агресивна фіскальна політика держави – підвищення податків і зборів, посилення податкового контролю, масові перевірки та боротьба з «дробленням» компаній. Банки, своєю чергою, видають мінімум кредитів під височенний відсоток. Все це перетворює економічне середовище на токсичне: підприємці воліють закриватися або йти в тінь, а великі проєкти стають надто ризикованими. Аналітики СЗР України зазначають, що в 2026-му в рф очікується подальше скорочення кількості активних компаній, укрупнення ринку та посилення ролі держави в економіці. Іншими словами, приватна ініціатива згасає, а командно-адміністративна модель воєнного часу поглинає дедалі більше сфер.
Що робити Україні та партнерам
Економічні проблеми самі по собі навряд чи швидко зупинять агресора – якщо у Кремля лишатимуться ресурси, він кидатиме їх на продовження війни, нехтуючи добробутом власного населення. Тому завдання України та союзників – прискорити економічне виснаження рф, послідовно підвищуючи для неї ціну продовження війни. Що реально можна зробити, аби санкційний тиск на рф став дієвішим?
По-перше те, що вже працює: продовжувати тактику максимального обмеження нафтових прибутків Кремля. Потрібно не лише зменшувати обсяги експорту російської нафти, а й урізати маржу від її продажу. Для цього союзникам слід ще жорсткіше контролювати дотримання чинних санкцій: відстежувати і блокувати схеми обходу у сфері логістики, страхування, фрахту, роботи портів і транспорту через протоки. Особливу увагу – «тіньовому флоту» рф: позбавлення підсанкційних танкерів прапорів і страхового покриття вже ускладнює Москві вивіз нафти, тож цю тактику треба розвинути. Чим дорожче і ризикованіше стане схема постачання російської нафти, тим більших знижок вимагатимуть покупці.
По-друге, бити по фінансових артеріях – розрахунках за експорт та імпорт. Захід вже запровадив санкції проти ключових банків рф, але росіяни шукають обхідні канали платежів через треті країни та альтернативні платіжні системи. Україні та партнерам слід розширювати санкційний список фінансових посередників. Перекривши канали руху грошей, союзники ускладнять Кремлю конвертацію експортної виручки у військові закупівлі.
По-третє, посилити ембарго на технології і «вузькі місця» промисловості. Російська воєнно-промислова машина досі частково тримається на запасах імпортних компонентів та контрабандних поставках. Необхідно максимально ускладнити доступ рф до сучасних технологій, обладнання, матеріалів і капіталу, без яких її промисловість деградує. Секторні санкції треба доповнювати експортним контролем за товарами подвійного призначення – компонентами, що можуть бути використані у зброї. Західні партнери вже склали «список критичних товарів» (300 найменувань) і працює з третіми країнами, аби ті не реекспортували таку продукцію в рф . Потрібно й надалі «вибивати» ворожу промисловість точковими ударами по її найвразливіших місцях, пришвидшуючи технічне відставання росії.
По-четверте, cтворювати для Кремля нові внутрішні виклики. Російська економіка зараз балансує на межі, і будь-який додатковий шок може зруйнувати хитку рівновагу. Союзники мають на меті поглиблювати фіскальний і соціальний тиск на режим. Наприклад, подальше падіння нафтових доходів (через низькі ціни чи скорочення попиту) одразу збільшить бюджетний дефіцит, який уже й так набагато перевищує плани . кремль буде змушений або ще більше друкувати рублі, або різати видатки – обидва варіанти болючі. Пришвидшення інфляції, у поєднанні з високою обліковою ставкою ЦБ, призводить до дорожчання іпотеки та кредитів. Це загрожує лопанням «мильної бульбашки» на ринку нерухомості та новою хвилею неплатежів. Скорочення бюджетних витрат вдарить по субсидіях ЖКГ, ремонтах інфраструктури, виплатах регіонам – країна ризикує побачити більше аварій, затримок зарплат і соціальної напруги. При цьому резерви покриття дефіциту майже вичерпані (ФНБ тане, як зазначалось вище), внутрішній борг роздутий, а розраховувати на «щедрі» кредити Китаю не доводиться. Таким чином, росія неминуче опиниться перед вибором: розпродавати золотовалютні резерви і залишки золота, або ж оголосити жорстку економію й підвищення податків. Обидва сценарії б’ють по добробуту пересічних росіян і по здатності бізнесу працювати. Наше завдання – наблизити цю точку, щоб ресурси для війни фактично закінчувалися.
І звісно ж, cанкції і удари по економіці матимуть більший ефект, якщо російське суспільство розумітиме причинно-наслідковий зв’язок між війною та власним зубожінням. Україна та партнери повинні посилити комунікаційну стратегію, спрямовану на росіян: не примітивна пропаганда про «злидні», а чітке пояснення, чому ці злидні настали. кремль роками нав’язував підданим міф «війна десь там, нас це не стосується – життя йде нормально». Це слід зруйнувати фактами і прикладами, зокрема й з уст авторитетних міжнародних інстанцій. Свою роль відіграють і точкові удари України по чутливих об’єктах в тилу рф – коли «бавовна» трапляється на нафтобазі чи енергостанції, росіяни відчувають війну ближче. В сукупності, влучна інформаційна кампанія й воєнні дії по критичних об’єктах змушують частину населення замислитися: чи варта авантюра проти України тієї ціни, яку за неї платить сама росія?
***
Російська економіка входить у 2026 рік зі зростаючими «внутрішніми ранами», які все важче замазувати пропагандою. Очевидно, що росія не «розсиплеться» одномоментно і не втратить усю військову потугу за рік – режим уже продемонстрував готовність закачувати останні ресурси у війну, жертвуючи рівнем життя населення. Ба більше, Москва перейшла на рейки мобілізаційної економіки і здатна в ручному режимі підтримувати військове виробництво навіть у умовах спаду. Тому не варто очікувати автоматичного завершення війни через економічний колапс рф у найближчій перспективі. Війна на виснаження може тривати ще роками, якщо агресору вдасться знайти «паузи» для перегрупування та часткового відновлення сил.
Водночас, 2026 рік може стати моментом істини для путінського режиму. Накопичені дисбаланси – від бюджетної діри до кредитної піраміди – досягли критичної позначки. За даними західних ЗМІ, наближені до путіна урядовці вже попереджають його про ризик масштабної економічної кризи в рф у найближчі місяці (ймовірно, до літа 2026-го). Це означає, що вплив війни відчують на собі всі верстви: і пересічні громадяни (через інфляцію, безробіття, податки), і великий бізнес (через санкції та втрату ринків), і регіональні еліти (через нестачу бюджетних коштів). кремль опиниться перед вибором: або піти на подальшу ескалацію – фактично закручувати гайки всередині країни й нарощувати репресії та мобілізацію для продовження агресії, – або шукати шляхи деескалації та паузи, аби перевести дух.
Який шлях оберуть у Москві – поки відкрите питання. Але одне зрозуміло точно: Україні та союзникам не можна послаблювати тиску. Треба робити війну максимально дорогою для рф – у всіх сенсах. Лише довівши кремлівську машину до економічного виснаження, світ зможе примусити агресора згорнути свої загарбницькі плани. Україні ж необхідно вистояти у цьому двобої на виснаження, спираючись на підтримку партнерів та зміцнюючи власну стійкість – тоді російська авантюра неминуче захлинеться під тягарем власних втрат.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.