Після того, як жителі Нідерландів відкинули вибір України долучитися до ЄС хоча б у такому урізаному форматі, як асоціація, стало зрозуміло, що Україна втратила виданий кредит довіри.
Про це пише оглядач газети Le Monde Сільві Коффман, повідомляє «Слово і Діло».
Після провального результату на референдумі в Нідерландах щодо питання підтримки Угоди про асоціацію Україна-ЄС перед Європою як ніколи гостро постало питання: що робити з Києвом? Так, рішення громадян королівства не має примусового характеру, але це все одно негативний сигнал, на який жоден із європейських політиків не зможе заплющити очі.
Революційний романтизм поступово поступився місцем втомі в результаті нездійснених обіцянок про реформування країни та європейське майбутнє. В результаті Україна зараз входить до чергової смуги нестабільності, яка пов'язана з кризою в системі державного управління після відставки прозахідного уряду Арсенія Яценюка.
Його наступник Володимир Гройсман є близьким соратником Петра Порошенка й має великий досвід у муніципальній владі та уряді. Водночас Наталія Яресько, незважаючи на весь реформаторський запал, не відрізняється хорошим розумінням української політичної специфіки.
У поточній ситуації Україні потрібно не займатися політичними іграми, а сконцентрувати увагу на економіці. Головне завдання уряду Гройсмана полягає в завоюванні довіри МВФ, від якого зараз і залежить виживання української економіки.
Україна обрала шлях у західному напрямку й розраховувати на допомогу Росії вже не може. Перед урядом Гройсмана стоять завдання прибрати перешкоди на шляху початих Наталією Яресько структурних реформ, а також розгорнути справжню війну з корупцією.
Ці теми були предметом телефонної розмови між президентом Франції Олландом, федеральним канцлером Німеччини Меркель і Президентом України Порошенком. Вони продовжать надавати підтримку Україні, але хочуть швидких і конкретних результатів, прискорення процесу модернізації країни, боротьби з корупцією та судової реформи. Лише досягнення цього результату зможе повернути довіру Європи.
Але найважливішою темою для них є практичне впровадження Мінських угод щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Цим вони дають зрозуміти, що процес затягує не лише Росія.
Суперечливе ставлення європейців до України полягає в тому, що вони не можуть дозволити собі кинути Україну в конфлікті з РФ. Однак безліч кризових викликів, що стоять перед Євросоюзом, не дають Києву підстав розраховувати, що Європа зробить за нього всю роботу. Тим більше, що в Україні є багато проєвропейськи налаштованих реформаторів, які змогли б стати гідною відповіддю на засилля олігархічного консенсусу. Залишається лише скористатися цим важелем.