Перший корпус НГУ «Азов» опублікував відео, у якому йдеться про практику взяття населених пунктів «у кредит» – тобто без встановлення реального контролю над ними. Ця практика набула значного поширення серед російських командирів, зокрема на найвищому рівні. Як вона впливає на ситуацію на фронті та переговорний процес?
16 жовтня президент росії володимир путін відвідав допоміжний пункт управління Об'єднаного угруповання військ збройних сил рф, де заслухав доповідь начальника Генерального штабу збройних сил рф Валерія Герасимова.
Герасимов заявив, що з 1 вересня 2026 року російські війська нібито захопили понад 1800 кв. км території України та 92 населені пункти. Він також прозвітував про начебто взяття під контроль Костянтинівки, Добропілля та Олексієво-Дружківки, а ще – про початок боїв на околицях Краматорська.
За словами начальника Генштабу рф, російські штурмові підрозділи наступають у передмісті Слов'янська та Миколаївці. Зокрема, Герасимов стверджував, що росіяни взяли під контроль понад 50% території Миколаївки, яка має важливе значення для оборони Слов'янська.
Крім того, Герасимов заявив, що російські війська перебувають за п'ять кілометрів від південних околиць Запоріжжя, ведуть бої за Оріхів, форсували річку Конку, яка впадає в колишнє Каховське водосховище, а також захопили Малокатеринівку, розташовану на правому березі цієї річки.
Які дедлайни захоплення Донеччини провалили росіяни – і скільки заплатили за кожну обіцянкуЗ 2022 року росіяни 18 разів обіцяли захопити Донеччину. Скільки людей рф втратила у спробах втілити забаганку путіна – дивіться на інфографіці «Слово і діло».
Ці заяви відразу ж спростували українські офіційні джерела. Навіть частина російських Z-воєнкорів була збита з пантелику настільки відвертими твердженнями начальника Генштабу.
За інформацією Генштабу ЗСУ, від початку осені Сили оборони України звільнили більше територій, ніж вдалося захопити ворогу. Про це також свідчать дані українського OSINT-проєкту DeepState. Зокрема, у травні та червні російські війська втратили більше окупованої території, ніж змогли захопити. За ці два місяці Сили оборони повернули під контроль щонайменше 108 кв. км території. До цього, за даними DeepState, слід додати ще від 270 до 320 кв. км звільненої території на кількох ділянках фронту в липні та серпні.
Крім того, у вересні та жовтні Сили оборони України відвойовували території в межах операції «Вівальді», яка розгорнулася на північ від Лимана в Донецькій області. За підсумками чотирьох етапів операції, за даними Третього армійського корпусу, українські війська звільнили 277 кв. км території та повернули під контроль 16 населених пунктів.
Не відповідають дійсності заяви Герасимова про захоплення Добропілля. Місто залишається під контролем України, хоча противник і намагається охопити його з флангів та спрямовувати туди невеликі штурмові групи.
Брехливими є й твердження про захоплення Костянтинівки та Олексієво-Дружківки, а також про вихід російських військ на околиці Краматорська. Наразі, за наявними повідомленнями, у Костянтинівці тривають бої, а позиції Сил оборони України зберігаються. Місто перебуває в небезпечному становищі: російські війська намагаються охопити його з флангів, а на його територію проникають піхотні групи противника. Водночас наявність українських позицій не дає підстав стверджувати, що росіяни встановили контроль над містом.
Не відповідає дійсності й низка інших тверджень Герасимова – зокрема, про наступ російських військ у передмісті Слов'янська та контроль над понад 50% території Миколаївки. За інформацією Генштабу ЗСУ, на південну околицю Миколаївки проникла невелика група противника, яку українські військові намагалися знищити. Сама Миколаївка розташована приблизно за 11 км по прямій від Слов'янська. За різними оцінками, російські війська перебувають за 15–17 км від міста.
Герасимов також заявив про бої за Оріхів, але й тут видав бажане за дійсне. За наявними повідомленнями української сторони, Оріхів залишається під контролем ЗСУ. Брехливим є й твердження про наближення російських військ до південних околиць Запоріжжя на відстань п'яти кілометрів. За даними Генштабу ЗСУ, лінія бойового зіткнення тривалий час перебувала приблизно за 22 км від обласного центру. Ба більше, навіть на піку свого наступу в січні 2026 року російські війська, за наявними даними, не наближалися до Запоріжжя на п'ять кілометрів.
До цих міфів варто додати заяву самого володимира путіна на початку вересня про захоплення Святогірська в Донецькій області, а також доповідь російського командування про захоплення Куп'янська в листопаді минулого року. Обидві заяви були спростовані українською стороною. Зокрема, 7 вересня командувач Третього армійського корпусу Андрій Білецький опублікував відео зі Святогірська. Щодо Куп'янська, то попри всі заяви, російська армія досі не встановила над цим містом контроль.
Ціна вторгнення: втрати армії рф зрівнялися з кількістю населення ЄкатеринбургаДимитровград, Сургут, Твер, Калуга, Єкатеринбург. На інфографіці «Слово і діло» – втрати рф у війні у порівнянні з населенням російських міст.
У відеозверненні Першого корпусу НГУ «Азов» зазначається, що, доповідаючи про взяття населених пунктів «у кредит», тобто без встановлення реального контролю над ними, російські генерали сподіваються захопити визначені рубежі до приїзду перевірки. Для цього вони можуть кидати на штурми величезну кількість особового складу. Хтось із солдатів зрештою може встигнути проникнути в населений пункт і встромити в землю прапор, перш ніж його ліквідують. А генерал за це отримає новий орден.
Так, наприклад, сталося із Сергієм Кузовльовим, який у грудні 2025 року отримав звання Героя росії після доповіді про захоплення Куп'янська. Однак російські війська не змогли повністю встановити контроль над містом. При цьому немає відомостей про те, що Кузовльов зазнав офіційних санкцій за неправдиву доповідь.
У зверненні Першого корпусу НГУ «Азов» також згадується Валерій Солодчук, який наприкінці грудня минулого року доповідав про захоплення Родинського. 5 серпня 2026 року Солодчука призначили заступником міністра оборони рф, доручивши йому керувати службами тилу. Тобто після зміни посади він отримав високу посаду у військовому керівництві росії. Як зазначається у зверненні, це створює враження, що російське командування не лише не карає за подібні доповіді, а й фактично заохочує таку практику.
Судячи з усього, такий підхід не просто схвалюється – він перетворився на окрему культуру брехні, якою просякнута вся командна вертикаль російської армії, аж до самого Герасимова, який доповідає неправдиві відомості володимиру путіну. За це, схоже, нічого не відбувається. Ба більше, путін підхоплює ці твердження й ретранслює їх назовні, формуючи для зовнішніх спостерігачів викривлену картину реальності.
Механізм працює приблизно так. Невелика піхотна група або навіть окремий російський солдат може проникнути в той чи інший населений пункт і продемонструвати російський триколор. Зображення прапора фіксують із дрона. Попри те, що вже за кілька хвилин після зйомки солдата можуть ліквідувати, повідомлення про «захоплення» вирушає до вищих штабів. Там воно, разом із десятками подібних повідомлень, потрапляє на стіл начальника Генштабу, а згодом фігурує в доповідях володимира путіна, який транслює їх на зовнішню аудиторію.
Останніми місяцями російське командування, схоже, взагалі припинило перейматися достовірністю таких повідомлень. Воно оголошувало про «звільнення» українських територій на підставі відеороликів, створених за допомогою штучного інтелекту, хоча на відповідних локаціях узагалі не було російських військових. Іноді такі сюжети знімали в тилу російських військ – на руїнах окремих міст, без належної прив'язки до конкретної місцевості.
Проте навіть ці ролики могли ставати підставою для доповідей про успішні дії російської армії та подальшого позначення захоплених територій на картах.
Цій культурі брехні важко знайти раціональне пояснення. Особливо в наш час, коли багато повідомлень можна перевірити за допомогою відкритих джерел. Поза всяким сумнівом, у російській армії є чимало людей, які розуміють реальний стан речей. Проте саме неправдиві доповіді потрапляють в інформаційний простір і формують уявлення про ситуацію на фронті.
Саме вони можуть впливати й на переговорну позицію володимира путіна. Якщо російське керівництво переконує себе, що його армія наступає скрізь і здобуває перемоги, це створює хибне уявлення про реальне співвідношення сил. А таке уявлення, своєю чергою, може підштовхувати Кремль до максималістських вимог щодо умов завершення війни.
Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»