Російські атаки на українські дата-центри створюють загрозу не лише для бізнесу, а й для доступу громадян до державних реєстрів і цифрових послуг. Навіть якщо дані зберігаються на серверах за кордоном, пошкодження українських мереж, обладнання та систем автентифікації може унеможливити доступ до них. Для захисту цифрової інфраструктури Україні потрібна система географічно розподіленого резервування, автономної роботи критичних установ і незалежного контролю над даними.
Про це в коментарі «Слово і діло» розповів підприємець, керівник ГО «Експертно-аналітичний центр «Медичний конструктор» Владислав Смірнов.
Чому перенесення державних реєстрів у хмари не гарантує їхньої безпеки
Смірнов вважає, що удари по українських дата-центрах свідчать про зміну підходу Росії до атак на цифрову інфраструктуру. За його словами, йдеться вже не лише про порушення електропостачання чи зв'язку, а й про ураження фізичних об'єктів, через які працюють українські цифрові сервіси.
«Дата-центри – це не просто великі приміщення з жорсткими дисками. Це критичні вузли обміну трафіком, точки перетину магістральних ліній зв'язку та ядра маршрутизації всього українського сегмента інтернету», – пояснив експерт.
Він зауважив, що після початку повномасштабної війни Україна створила механізми для перенесення критичних баз даних у закордонні хмарні середовища. Проте це не означає, що цифрові послуги автоматично залишаються доступними за будь-яких обставин.
«У суспільства склалося враження, що хмара – це магічний бездротовий ефір. Насправді ж архітектура мережі працює інакше: те, що державна база даних надійно розміщена у Франкфурті, абсолютно не означає, що український громадянин гарантовано отримає до неї доступ. Щоб запит із вашого смартфона чи з комп'ютера лікаря дійшов до європейського сервера, він має пройти через працездатні внутрішні мережі, системи локальної автентифікації, шлюзи та вузлове мережеве обладнання», – зазначив Смірнов.
Удари по дата-центрах: наскільки захищені державні дані та що робити для власної безпекиЕксперт Максим Сердюк пояснив, наскільки захищені українські дані, навіщо переносити їх у європейські хмари та якою має бути майбутня модель цифрової інфраструктури.
За його словами, пошкодження такого обладнання може призвести до перебоїв у роботі цифрових сервісів навіть за умови, що самі дані залишилися неушкодженими.
Експерт також розповів про наслідки атаки на дата-центр у Києві для власного бізнесу. За його словами, 24 вересня внаслідок удару та подальшої пожежі було втрачено серверне обладнання його компанії. Прямі збитки він оцінив приблизно у 20 тисяч доларів. Крім того, підприємство на кілька днів втратило доступ до бухгалтерських баз, M.E.Doc і CRM-систем.
«Висновок для бізнесу та держави єдиний і дуже жорсткий: тримати будь-які критичні фізичні сервери всередині країни без миттєвого, автоматичного і географічно рознесеного резервування – це гра в російську рулетку», – наголосив Смірнов.
Які ризики виникають через залежність від іноземних хмар
На думку експерта, перенесення критичних інформаційних систем у закордонні хмари може бути необхідним рішенням для українських підприємств, однак повна залежність держави від іноземної інфраструктури створює додаткові ризики.
Перший із них – залежність від міжнародних каналів зв'язку. Навіть якщо сервери розташовані в Європі, доступ до них з України потребує стабільного функціонування магістральних мереж. Пошкодження окремих маршрутів може порушити роботу конкретних установ або сервісів.
«Ми не втратимо сам інтернет, але ми можемо втратити доступ до конкретних закордонних хмар. Дані в Європі вціліють, але хірург у Дніпрі не зможе зайти в eHealth, щоб побачити історію пацієнта, а громадянин не зможе переоформити документи. Для виникнення такого локального колапсу не потрібно знищувати всю мережу — достатньо перерізати ті з'єднання, від яких залежить конкретна система», – пояснив Смірнов.
Другий ризик, за його словами, пов'язаний із цифровим суверенітетом. Якщо держава не має повного контролю над криптографічними ключами, адмініструванням, резервними копіями та можливістю перенести дані на іншу платформу, вона стає залежною від рішень іноземних постачальників послуг.
«Формальне юридичне право власності на дані не дорівнює фактичній здатності самостійно ними управляти. Що станеться у разі геополітичних криз? Що буде, якщо корпоративна політика технологічного гіганта зміниться не на користь України? Київ матиме вкрай обмежені важелі впливу», – застеріг експерт.
На його думку, Україна має не відмовлятися від закордонних хмар, а створити архітектуру, яка дозволить зберігати працездатність критичних систем незалежно від доступності окремого провайдера чи каналу зв'язку.
Як Україні захистити цифрову інфраструктуру
Смірнов вважає, що для підвищення стійкості цифрової держави потрібно поєднати кілька рішень: створення захищених дата-центрів в Україні, резервування даних у різних країнах і розроблення автономних механізмів роботи критичних установ.
«Україна опинилася у стратегічному шпагаті: тримати сервери виключно тут без належного захисту – це гарантувати їхнє фізичне знищення; переносити абсолютно все в ЄС без гарантій автономії — це добровільна технологічна залежність. Єдиним дорослим інженерним рішенням є побудова гібридної, географічно розподіленої архітектури», – зазначив експерт.
Хмарні мішені: що відомо про атаки росії на столичні дата-центриАтаки росії на дата-центри у Києві. Хронологія ворожих ударів та наслідки обстрілів телеком-інфраструктури – на інфографіці «Слово і діло».
Зокрема, він пропонує розвивати захищені підземні дата-центри для найбільш чутливих систем. Водночас Смірнов зауважує, що фізичний захист серверів не вирішує всіх проблем, якщо пошкоджено електропостачання або канали зв'язку.
Ще один напрям – резервування в кількох юрисдикціях, щоб не залежати від одного закордонного провайдера. Крім того, критичні установи мають отримати можливість працювати автономно, якщо зв'язок із зовнішніми хмарами зникне на тривалий час.
«Критичні об'єкти – лікарні, енергосистема, логістика, банки – повинні мати локальні кешовані копії баз та автономні алгоритми роботи, які дозволять їм надавати життєво необхідні послуги навіть у разі тривалого, багатоденного обриву зв'язку із зовнішніми хмарами», – пояснив Смірнов.
Окремо експерт наголосив на необхідності перевіряти реальну готовність державних інформаційних систем до аварійного відновлення. За його словами, самого факту перенесення даних у хмару недостатньо: потрібно знати, скільки часу знадобиться для відновлення роботи системи після знищення основного дата-центру та який обсяг даних може бути втрачено.
«Сьогодні суспільство та журналісти мають запитувати не кількість переможних пресрелізів про міграцію в AWS, а ставити конкретні технічні питання: скільки державних реєстрів реально пройшли випробування на відновлення після умовної повної втрати основного дата-центру в Києві? За скільки годин чи хвилин вони здатні піднятися? Хто здійснював незалежний аудит цих тестів?» – сказав він.
На думку Смірнова, стійкість цифрової держави потрібно оцінювати не за кількістю перенесених у хмару баз даних, а за здатністю державних установ і критичних підприємств продовжувати роботу після фізичного знищення обладнання або втрати доступу до закордонних сервісів.
«Головне питання полягає вже не в тому, де фізично стоять українські сервери. Головне — чи здатна Україна зберегти свої дані, забезпечити безперервність державних функцій і залишитися господарем власної цифрової інфраструктури, навіть якщо завтра буде знищено основний дата-центр або втрачено доступ до іноземного хмарного провайдера», – підсумував експерт.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»