На зустрічі з Володимиром Зеленським в Анкарі Дональд Трамп заявив, що готовий надати Україні право на виробництво ракет до систем протиповітряної оборони Patriot. Налагодження локального виробництва займе роки – але у перспективі вирішить проблему нестачі засобів боротьби з балістикою. «Слово і діло» показує на інфографіці головні характеристики і темпи виготовлення ракет PAC-2 і PAC-3, здатних захистити небо над Києвом та іншими містами України.
Ракети PAC-2 – найстаріші й досі актуальні
Ракети сімейства PAC-2 (Patriot Advanced Capability) стали першими снарядами для системи Patriot, здатними ефективно знищувати балістичні цілі. Їхня розробка почалася ще у далеких 1980-х, а перші зразки були випробувані у 1987 році. Перше застосування – війна у Перській затоці проти режиму Саддама Хусейна у 1991 році.
PAC-2 використовують осколково-фугасний тип ураження. Зблизившись із ціллю, бойова частина ракети вибухає, випускаючи навколо безліч дрібних снарядів вагою до 45 грамів. Ракети PAC-2 важать майже тонну (912 кілограмів) і можуть збивати балістику на висоті до 24 кілометрів у радіусі 20 кілометрів.
Попри майже сорокалітню історію, PAC-2 досі актуальні. Як і решту ракет для Patriot, їх виготовляє компанія Lockheed Martin у співпраці з RTX (Raytheon), яка виготовляє сам комплекс ППО. Наразі річне виробництво ракет оцінюється у 230–260 одиниць.
Ракети PAC-3 CRI – вдосконалені, але застарілі
Ракети сімейства PAC-3 з’явилися на озброєнні армії США у 1990-х. Їхня ключова відмінність від PAC-2 – використання кінетичного ураження. Завдяки точному прицілюванню ці ракети напряму перехоплюють ворожі цілі, що дозволило зменшити загальну вагу ракети у 3–4 рази (залежно від підтипу).
Їхнім першим варіантом стали PAC-3 CRI (Cost Reduction Initiative). Саме в них вперше з’явилися системи самонаведення на голівці, які дозволяють ракеті переслідувати ціль навіть за втрати зв’язку із системою запуску.
PAC-3 CRI має збільшену дальність ураження – до 45 кілометрів, але меншу висоту ураження балістики – до 12 кілометрів. Вага ракети становить 218 кілограмів. Бойове хрещення ракети відбулося у 2003 році під час вторгнення США до Іраку. Наразі виробництво PAC-3 CRI зупинено, оскільки Lockheed Martin перейшла на її вдосконалений варіант – PAC-3 MSE.
PAC-3 MSE – найсучасніші та найпопулярніші
Ракети-перехоплювачі PAC-3 MSE (Missile Segment Enhancement) розробили у 2000-ні роки, а до армії США вони потрапили у 2015 році. Принцип їхньої дії аналогічний до PAC-3 CRI – кінетичний. Завдяки вдосконаленій системі управління та наведення ці ракети точніші й мають більшу дальність дії.
Так, PAC-3 MSE здатна вразити балістику на відстані 60 кілометрів та на висоті до 20 кілометрів, що робить її площу покриття набагато більшою за попередні моделі. Наразі виробництво цих ракет-перехоплювачів становить 620 на рік. На початку 2026 року Lockheed Martin підписала з Міноборони США семирічний контракт, який передбачає збільшення щорічного випуску до 2000 ракет.
Нагадаємо, лише за два перші місяці війни проти Ірану США витратили майже половину запасів ракет до систем Patriot.Нестача перехоплювачів зрештою переконала адміністрацію Трампа задуматися над перенесенням виробництва ракет за межі країни, до європейських союзників. Зокрема, у Європі з’явиться центр з техобслуговування ракет до Patriot.
На тлі невизначеності з американськими ракетами, Україна створює власні перехоплювачі балістики. Один з найамбітніших проєктів – ракети FP-7.x компанії Fire Point, які планують використовувати у майбутній системі ППО Freya.
Раніше «Слово і діло» показувало на інфографіці, які системи ППО і ракети до них анонсували (або вже передали) партнери України у 2026 році. Також ми рахували, скільки систем ППО передали Україні за весь час повномасштабного вторгнення.
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»