Нещодавно стало відомо про фактичне зупинення роботи Павлоградського хімічного заводу. Це підприємство «зав'язане» на кількох найважливіших проєктах для Збройних сил. Зокрема, на виробництві 300-мм коректованої ракети для комплексу «Вільха». Якщо інформація щодо простою Павлоградського хімзаводу нехибна, то це – серйозний іміджевий удар по чинній владі, а також (і це найголовніше) – по бойових можливостях Збройних сил України. А в умовах планованого скорочення витрат на оборону ситуація виглядає і зовсім тривожною.
Павлоградський хімічний завод є одним із суміжників у виробництві компонентів для 300-мм коректованої ракети комплексу «Вільха». Цей комплекс розроблений київським КБ «Луч» на основі найпотужнішої радянської реактивної системи залпового вогню 9К58 «Смерч». Прийнятий на озброєння української армії в 2018 році. Перші варіанти «Вільхи» забезпечують ураження противника на дальності до 70 км. Однак зараз існує і більш далекобійний варіант цієї системи – «Вільха-М», спроможний вражати ворога на відстані до 120 км. Тому «Вільху» сміливо можна вважати досить успішним «кейсом» української оборонки. Тим більше, що розробили цей комплекс у дуже стислі терміни – від перших випробувань у 2016 році і до прийняття на озброєння першого варіанту РК «Вільха» минуло лише два з половиною роки.
Крім «Вільхи», Павлоградський хімзавод відіграє найважливішу роль як виробник нових типів палива для ракет в програмах модернізації ПЗРК «Ігла» і ПЗРК «Стріла-2М», авіаційних ракет класу «повітря-повітря» Р-27, а також ракет «Тайфун» для реактивних систем залпового вогню. Крім того, цей же завод бере участь у розгортанні виробництва дефіцитних, але дуже потрібних для армії 152-мм артилерійських снарядів. Іншими словами, це найважливіше підприємство українського ОПК, яке зараз через відсутність замовлень залізло в борги (156,8 млн грн чистих збитків). Це, за даними ЗМІ, змушує звільняти співробітників і зупиняти виробничі потужності.
Чому виникла така ситуація? Частково пояснення можна знайти в заявах Головнокомандувача ЗСУ Руслана Хомчака. Наприкінці листопада 2020 року пан Хомчак повідомив, що на складах лежать 98 ракет «Вільха», які армією не використовуються. А в умовах обмеженого фінансування доводиться розставляти пріоритети і вимагати те, чого війська, які ведуть бойові дії на Донбасі, потребують насамперед. До цього переліку заборонена Мінськими угодами 300-мм ракетна система не входить. Очевидно, ця логіка і лягла в основу формування держзамовлення, залишивши «за бортом» і «Вільху», і інші перспективні проєкти, заодно «втопивши» в боргах і підприємство, яке цим займається.
Але чи винен в цьому Руслан Хомчак? Навряд чи. Він зобов'язаний забезпечувати потреби армії, що виникають прямо тут і зараз. І не його проблема, що грошей вистачає тільки на потреби сьогоднішнього дня. Питання фінансування не входить в компетенцію військових – вони користуються тим, що у них є в розпорядженні.
Якщо інформація про проблеми Павлоградського хімзаводу правдива, то в поточному 2021 році на реалізації проєктів, в яких бере участь це підприємство, вже можна поставити хрест. А якщо подивитися на параметри бюджетної декларації на 2022-2024 роки, яку нещодавно схвалив уряд, перспективи і зовсім виглядають похмуро.
Відповідно до цієї декларації, витрати на оборону в 2022 році становитимуть 270,7 мільярда гривень, на 2023 рік – 299,7 млрд, а в 2024 – 332,5 млрд. Ця сума значно менша, ніж та, яка передбачалася указом президента від 25 квітня 2019. Параметри бюджетної декларації 2020-2022 передбачали витрати на оборону в 2022 році в обсягах не менше 449,4 млрд грн. Тобто країна, що воює поступово скорочує витрати на оборону. І це вже буде стосуватися не тільки Павлоградського хімзаводу. Чи можна в такій ситуації переозброювати армію – велике питання.
Що це означає на практиці? За останні 7 років в Україні вдалося розробити і, що найголовніше, втілити в «залізі» дві сучасні і дуже потужні системи озброєння – ракетні комплекси «Вільха» і «Нептун». На появу перших дивізіонів «Нептунів» ми ще очікуємо. Можливість же застосування «Вільхи», по суті, обмежується 98 ракетами, які лежать на складах. Цього вистачить для повного залпу однієї батареї з шести пускових установок і ще залишиться невеликий запас. Теоретично такого вогневого впливу повинно вистачити для того, щоб зупинити просування мотострілецької дивізії армії РФ на одній з ділянок фронту. А може, навіть і повністю знищити цю дивізію, якщо врахувати, що система «Вільха» є високоточною.
Однак Росія (а «Вільху» доведеться кидати в бій саме в разі повномасштабного російського вторгнення), розгорнула на наших кордонах не одну дивізію, а стотисячну армію, яка в будь-який момент може перейти в наступ. І коли «Вільха» відстріляє свої 98 ракет, новітня ракетна зброя у нас закінчиться. І противник це добре знає.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»