У США завершується підрахунок голосів, відданих виборцями на виборах президента цієї країни. Поки чаша терезів схиляється в бік кандидата від Демократичної партії Джо Байдена. І хоча чинний президент, республіканець Дональд Трамп уже пообіцяв оскаржити результати підрахунку голосів в судах, не можна виключати, що саме Байден і стане господарем Білого дому на наступні чотири роки. Що це означає для України?
Коли ми ставимо таке питання, то відразу скажемо, що йдеться про цілком конкретні речі – співробітництво, американську військову допомогу, сприяння США в поверненні України Криму і окупованої частини Донбасу, а також створення таких умов, при яких ситуація 2014 року, коли РФ вчинила агресію проти України, не повторилася б ніколи.
Тут потрібно згадати про те, що попередник Трампа, однопартієць Байдена – Барак Обама, якому довелося зіткнутися з фактом російської агресії проти нашої країни, повів себе досить обережно. Він вважав за краще впливати на РФ шляхом санкцій і політичного тиску, не бажаючи навіть розглядати питання надання нашій країні «летальної зброї», такої необхідної для поліпшення бойових можливостей української армії в той важкий період.
У чинного президента США Трампа не було підстав любити Україну. Причина відома, тодішнє українське керівництво, фактично виступило на боці його суперниці, представника Демократичної партії – Гілларі Клінтон. Проте, саме за Трампа Україна, хоча і в невеликих кількостях, але нарешті, почала отримувати «летальну зброю». Перш за все, це великокаліберні снайперські гвинтівки Barrett, протитанкові ракетні комплекси Javelin, патрульні катери Island.
Слід, утім, зазначити, що ця допомога «пробивалася» багато в чому завдяки Конгресу США, де і Республіканська, і Демократична партії зберігають повну одностайність у питанні підтримки України. Сам же Трамп при першій же можливості спробував цю допомогу заблокувати.
Якою ж може бути співпраця між Україною та США, якщо Байден переможе? 14 жовтня кандидат опублікував офіційну заяву під назвою «Бачення Джо Байдена відносин Америки з Україною». «Байден буде домагатися завершення конфлікту в Україні і буде працювати з європейськими союзниками, щоб підтримати Україну, яка прагне суверенного, демократичного і процвітаючого майбутнього, якого вона заслуговує», – йдеться в заяві.
Байден обіцяє надати військову допомогу Україні, в тому числі надати «летальну зброю», щоб допомогти нам захистити себе від російської агресії, сприяти консолідації українського суспільства, а також посилення заходів з боротьби проти корупції. «Джо Байден розуміє те, чого не розуміє Дональд Трамп: Україна бореться за захист своєї незалежності і суверенітету. Успіх України сприятиме кращій безпеці і стабільності Європи в інтересах Америки», – додав кандидат у президенти США.
Оскільки Байден так чи інакше вважається «другом України», можна не сумніватися, що обіцянки допомогти Україні, помножені на консолідацію в Конгресі, будуть підкріплені справами. Можливо, слід очікувати активізації передачі «летальної зброї» в розпорядження української армії. Перш за все, може йтися про оснащення нашої армії винищувачами F-16, (плюси і мінуси цього рішення «Слово і діло» вже розписувало), передачу нових партій бойових кораблів для посилення флоту, більш активній допомозі в будівництві інфраструктури та навчання військовослужбовців.
Військові приготування і заходи щодо посилення боротьби з корупцією в Україні можуть виявитися необхідною умовою для реалізації політичної частини обіцянок Байдена. Можна припустити, що «робота з європейськими союзниками» може полягати в спробі повторити сценарій 2008 року, коли США стали активним лобістом отримання Україною Плану дій щодо членства в НАТО. Тоді, нагадаємо, Росія зуміла заблокувати цей процес, діючи через лобістів у Франції і Німеччині. Позиція Франції та Німеччини навряд чи змінилася на користь України і зараз. Крім того, «віджавши» Крим і спровокувавши війну на Донбасі, Росія зробила Україну країною з невирішеними територіальними проблемами, що ще більше може ускладнити вступ до НАТО.
Якщо Байдену вдасться переламати цю ситуацію, то РФ може запустити новий військовий сценарій проти України – і ми повинні бути до цього готові, тому що американські війська для надання прямої військової допомоги тут точно не з'являться. Однак саме зміцнення співпраці України з НАТО і й є найкращою гарантією того, що ситуація 2014 року не повториться.
Альтернативним варіантом цієї ж стратегії можуть виявитися політичні торги, при яких Україна відмовиться від спроб вступити в Альянс в обмін на статус союзника США і повернення втрачених територій. Щоправда, сьогодні поки дуже складно уявити ситуацію, за якої Росія погодиться повернути Крим, а торгівля територіями в обмін на політичні обіцянки не дуже популярна в українському суспільстві.
Що ми змушені будемо дати взамін? Активне заступництво з боку США, призведе до зниження нашої суб'єктності на міжнародній арені і частково у внутрішній політиці. Ми будемо змушені дуже серйозно слідувати рекомендаціям нашого заокеанського партнера. Добре це чи погано, і з ким нам взагалі слід дружити – питання окреме. Але в будь-якому випадку Україна зараз навряд чи перебуває в тому положенні, щоб по-справжньому розраховувати на суб'єктність у міжнародній політиці.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»