Цілком можливо, що ідея присвоєння волонтерам статусу учасників бойових дій (УБД) пройшла б непоміченою, якби автор законопроекту під номером 4192, один із засновників партії «УКРОП» Андрій Денисенко, не залишив на своїй сторінці у Facebook пост «перемоги».
«Щойно Комітет Верховної Ради з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму одноголосно прийняв рішення рекомендувати ВР прийняти за основу в першому читанні мій законопроект 4192, який передбачає отримання волонтерами статусу учасників бойових дій.
Йдеться про тих волонтерів, які системно здійснюють волонтерську діяльність в зоні проведення АТО і надають матеріально-технічну, психологічну, гуманітарну, медичну підтримку дій ЗСУ, МВС, СБУ та добровольчих з'єднань.
Крильця Баффало під виглядом гуманітарки. Чому волонтери конфліктують з Мінсоцполітики?Волонтер Леся Литвинова розповіла, чому українські волонтери конфліктують з чиновниками Мінсоцполітики в питанні гуманітарної допомоги.
Під час обговорення колеги справедливо вказували на особливий по факту статус волонтерів і штучне завищення учасників бойових дій за рахунок осіб, які не брали безпосередньої участі в бойових діях.
Тим не менше, комітет прийняв передусім моральне рішення, зважаючи на величезний внесок волонтерського руху в захист незалежності і територіальної цілісності України в ході відбиття російської агресії та особистий героїзм волонтерів, десятки з яких були вбиті, сотні поранені, десятки пройшли пекло рашистського полону.
Попереду - робота над остаточним текстом, до якої я запрошую як колег-нардепів, так і волонтерів.
Гадаю, прийняття закону, який надасть волонтерам, цим найбільш свідомим, активним і безстрашним громадянам, котрі добиралися в найбільш небезпечні гарячі точки фронту і заступали собою державу в постачанні армії, статусу УБД - це повернення боргу держави перед ними і моральний обов'язок нашої влади в особі парламенту».
Замість бурхливих оплесків, на які, мабуть, очікував автор законопроекту, текст викликав бурю протесту від потеціальних УБДшників. Серед тих, хто коментував пост, більшість - волонтери, які не просто не вилазять з переднього краю, але й були там у розпал найжорстокіших боїв 14-15 років. Люди на власні очі бачили те, що відбувається, безпосередньо брали участь у більшості подій і розуміють різницю між власним безумовним героїзмом (абсолютно без іронії) і героїзмом тих, заради яких вони туди їздили.
Марина Комарова: «А цей депутат, що штовхає закон про УБД волонтерам, бува, не рашистська консерва? Тому що цей закон - це останнє, що остаточно і безповоротно розвалить волонтерський рух. І хтось дуже, як видно, цього прагне».
Роман Синіцин: «Тут нєкій депутат Андрій Денисенко подав законопроект 4192 і тягне його через комітеті. Згідно з цим законопроектом - волонтери можуть отримувати убедешечку. Учасника бойовий Дій. УБД – це право на безкоштовне земельну ділянку та купа пільг. Від комуналки до транспорту (в тому числі літаком раз на рік). Денисенко, ну от я, наприклад, у різний період був у більшості гарячих ділянках фронту. Хіба що окрім ДАПу и Саурки. І завіз разом із іншими волонтерами «Народного Тилу» сотні одиниць тепловізорів і ПНВ, які держава в 14-15 просто не закуповувала. І автомобілів більше сотні. І снаряги різної и медицини тонни. Та чого ми тільки не завезли. «Прикрили собою державу», ага. І знаєш, Денисенко, по нас стріляли, і не раз. І по машинах стріляли. І в бліндажі ми сиділи, коли всяке летіло. І страшно було. Іноді дуже страшно. І знаєш, Денисенко, МЕНІ НА ... Й НЕ потрібне УБД. І ініціатива твоя не потрібна».
Лілія Українська: «Розшифруйте УБД – це учасник бойових дій. Для мене учасники бойових дій це ті, хто тримали оборону ДАПа, билися за Савур-Могилу, утримували Водяне і Широкине... багато гарячих точок можна перераховувати.
За якими ж критеріями вони збираються привласнювати УБД волонтерам?
А адже волонтери це не тільки ті хто на фронт каталися. Це люди, які збирали по копійці на оптичні приціли і тепловізори, це жінки які в шпиталі годували поранених бійців, бабусі, які шкарпетки в'язали і пиріжки пекли, дітки роблять маскувальні сітки, чоловіки допомагають бійцям копати окопи і лагодити техніку........ мільйони людей допомагають нашим захисникам. І все робили це по своєму бажанню.
І найголовніше: ніхто з поважних мною волонтерів не погодиться взяти статус УБД. Чи не для цього ми все це робили. Нам не потрібні були статуси і нагороди. Нам потрібна єдина країна, без війни. І до речі нам потрібна країна без народних депутатів - ідіотів, які не чують і не хочуть чути свій народ».
Роман Доник: «Я так розумію, особливо обдаровані депутати вирішили собі електоральну підтримку отримати на рівному місці? УБД для волонтерів? Я починаю ненавидіти це слово. Правда. Скоро стане лайливим.
Я з початку 14 року їжджу. Ось як почалося, так ми і їздимо. Навіть трохи раніше. В цілому в зоні АТО, більше половини часу провели. Безпосередньо на передовій теж досить. По всякому було. Особливо на початку. І в нас стріляли і ми. І дружній вогонь пам'ятаю. Не раз. Карлівка і Піски пам'ятаю ще під сєпарами. І Авдіївку. І пам'ятаю як їх звільняли. І ДАП почався влітку 14.
Останній рік, крім допомоги зібрати і привезти, ми ще по кулеметним справах по передовій катаємося. Ну як катаємося. Вчимо. Показуємо. На місці. Працюємо разом із хлопцями. Живемо з ними. Ми стріляємо, в нас стріляють. Робимо часто те, що хлопці поки не можуть самі. Практичні заняття проводимо, матеріал закріплюємо.
Це найменше, що ми можемо зробити зараз для України. Ми не були покликані в мобілізацію і не можемо піти на контракт зараз. З цілком об'єктивних причин. Але ми можемо їздити, допомагати, вчити і при необхідності робити те, що потрібно. Це наш свідомий вибір. Ще раз – це той мінімум, який ми можемо зробити для своєї країни. Для себе і для своїх дітей. Ми, як ніхто інший, знаємо, що у нас йде війна. І немає ніяких підстав вважати, що вона вже близька до завершення і не буде великого замісу. Саме тому ми і їздимо і вчимо. Готуємо і готуємося. Це наш громадянський обов'язок, як би пафосно це не звучало. Якщо ми не переможемо, то не буде ані України, ані нас. Все дуже просто. Завжди так було. З самого початку»
Віталій Дейнега: «Для депутатів, коротко: Мені нахрін не потрібне ваше УБД. Я не воював. Я не маю морального права на ЦІ пільги»
Анна Майборода: «Розділяй і володарюй... «Вибори скоро, ось і бум таким чином борги віддавати, а хто не хоче - хай відмовиться.» – я начебто Ваші думки, Денисе, підсумувала... З польовими, справжніми волонтерами даний законопроект не погоджували, а якщо б обговорювали – цю дурню не писали б. Це ганьба, популізм, непрофесіоналізм».
Здавалося б, після таких реакцій від тих, кого передбачалося «ощасливити», варто було б як мінімум задуматися. А по-хорошому – відкликати законопроект і не ганьбитися. Автор пішов іншим шляхом - обізвав фронтових волонтерів «тролями, ботами і неадекватами» і повідомив, що «питання статусу і державних гарантій волонтерам має вагу державного характеру і буде реалізовано попри всі істерики». Особливо затятих, які протестували проти насильницького ощасливлення, не мудруючи лукаво, забанив, щоб не заважали своїми «істериками» історичному рішенню.
Про те, що історичне рішення створить чергову корупційну схему, само собою, Андрій Денисенко не сильно замислюється. Без сумнівів, у разі прийняття такого закону, черга з бажаючих отримати заповітний документ вишикується багатокілометрова. У ній будуть ті, хто, за влучним висловом одного з волонтерів, «патрулював небезпечні вулиці Краматорська», в ній будуть ті, хто фотографувався з двома ящиками печива в штабах, в ній будуть ті, хто домовився з командирами підрозділів та отримав пачку грамот і рекомендацій, та й просто ті, хто вчасно заніс конвертик. А враховуючи, що статус УБД дає імунітет від процедури люстрації, можна тільки припустити скільки чиновників і злодіїв усіх мастей відразу запишеться в волонтери. З наданням всіх необхідних довідок і рекомендацій. Тут можна навіть не сумніватися - у цих товаришів з папірцями завжди повний і зразковий порядок. Ну і бізнесменам теж варто поквапитися, тому що одна з пільг для тих, хто має статус УБД, – звільнення від сплати прибуткового податку з усіх отримуваних ними доходів.
Довідка переселенця зв'язує по руках і ногах – волонтерВолонтер Леся Литвинова розповідає про проблеми, з якими стикаються переселенці з окупованих територій.
До речі, ще одне питання, яке турбує тих, хто категорично проти такого закону - а за чий рахунок цей банкет? Само собою, за рахунок платників податків. І тут є ще один момент. Волонтери - по суті, тільки посередники між тими, хто хоче допомогти, і тими, кому ця допомога потрібна. Бензин для поїздок, оптика, транспорт для евакуації, планшети і коптери, медикаменти і продукти – все це закуповується за рахунок тих платників податків, які добровільно обкладають себе повторним «податком», безпосередньо перераховуючи його на волонтерські картки і рахунки фондів. Справедливо вважаючи, що ефективність цього буде значно вищою, ніж спроб профінансувати все те ж саме через держбюджет. Тобто на людей, які й так витрачають свої особисті кошти на допомогу армії, ляже додаткове фінансове навантаження з утримання тих, хто цю допомогу відвіз за адресою. Чи буде це справедливо щодо до них? Ні, звичайно.
Ну і, напевне, можна навіть не обговорювати питання, що волонтер - це та людина, яка витрачає свій особистий час на суспільно-корисні справи, не розраховуючи при цьому на жодну матеріальну вигоду. Як тільки він у тому чи іншому вигляді починає отримувати «компенсації», «заохочення» і «пільги», то просто переходить в інший статус. Його можна називати як завгодно, але тільки не волонтером. І це теж одна з причин, з якої більшість військових волонтерів і чути не хочуть про усілякі статуси. Тому що те, що вони роблять, – виключно з внутрішньої потреби, а не в гонитві за статусами, пільгами і земельними ділянками.
А ті, хто шукає вигоди, – ось ті якраз активно підтримають «питання державної ваги». І, цілком можливо, допоможуть протягнути його в парламенті. От лише ніхто з тих, кого я поважаю, руки їм не подасть. Втім, навряд чи це їх бентежитиме...
Леся Литвинова, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»