Сьогодні народний депутат Єгор Соболєв заявив, що парламентська фракція «Самопомочі» не братиме участь у голосуваннях доти, доки не буде поставлене на голосування питання притягнення до кримінальної відповідальності одного з лідерів «Опозиційного блоку» Вадима Новинського. Після цієї заяви депутати політсили залишили сесійну залу парламенту, зменшивши шанси на ухвалення винесених на порядок денний законопроектів.
У зв’язку з цим «Слово і Діло» вирішило нагадати, хто ще з представників політичних сил давав такі обіцянки й наскільки успішними вони були. Лише за останній час таких обіцянок назбиралося достатньо для того, щоб повністю паралізувати роботу Ради. На щастя, не всі такі наміри були реалізовані.
Наприклад, рік тому, у вересні 2015-го, Юлія Тимошенко заявила, що її фракція не голосуватиме за жоден законопроект, за винятком соціальних, поки не будуть проголосовані зареєстровані нею законопроекти щодо тарифів на ЖКП. Натомість протягом того парламентського тижня вона таки проголосувала за низку законопроектів, хоча вимоги Тимошенко виконані так і не були. Аналогічну обіцянку тоді ж дав і Сергій Каплін. Результат виявився той самий.
За два тижні Тимошенко продовжила розпочате, щоправда, цього разу вимагаючи ухвалення законопроекту про постачання українського газу населенню. Обіцянка виконана не була. Уже цього року така ж сама доля спіткала й спроби представників «Народного фронту» пролобіювати таким чином закон про спецконфіскацію. Спочатку голова фракції Максим Бурбак заявляв, що НФ не голосуватиме за жоден законопроект, окрім тих, що пов’язані з підтримкою обороноздатності, поки не буде ухвалений проект закону №4890 (про спецконфіскацію). Раніше таким самим чином Бурбак намагався «протиснути» попередній варіант цього ж законопроекту – №4811, разом із ним на цьому наполягала Тетяна Чорновол. Як відомо, жоден із запропонованих законопроектів так і не був підтриманий народними депутатами, тоді як фракція не змогла утриматися від голосування за інші проекти законів. Тож усі три обіцянки отримали статус «не виконано».
Є схожі обіцянки і в опозиційних нардепів. Наприклад, у Ярослава Москаленка, який запевняв, що «Воля народу» 3 листопада бойкотуватиме засідання ВР через критичне недофінансування медицини, проте сам же Москаленко, як і ще частина депутатської групи, брав участь у голосуваннях того дня.
Що ж до «Самопомочі», яка сьогодні вчергове вирішила показати норов, то в депутатів її фракції вже достатньо досвіду саботування роботи парламенту. Щоправда, здебільшого негативного. Іще 6 жовтня минулого року голова фракції Олег Березюк запевняв, що «Самопоміч» не голосуватиме за будь-які найважливіші для країни законопроекти, якщо регламент Верховної Ради буде порушуватися, проте вже за 2 дні свого слова не дотримав. Так само неголосуванням «Самопомочі» в парламенті погрожував Єгор Соболєв у разі, якщо не вирішиться питання з виборами в Кривому Розі, що, знову ж таки, виконано не було. Єдиною успішно виконаною обіцянкою щодо саботажу голосувань у Раді з боку «Самопомочі» виявилася заява Березюка про те, що фракція не робитиме цього, поки в Кривому Розі не будуть оголошені дострокові вибори. А оскільки ключова домовленість із цього питання була досягнута досить швидко, вже 23 грудня (через день після заяви Березюка) «Самопоміч» відновила участь у голосуваннях.
Також знаними парламентськими протестувальниками-невдахами є «Радикальна партія Олега Ляшка», яка в травні цього року, як і обіцяв її лідер, блокувала трибуну парламенту з вимогою ухвалення низки законопроектів (про процедуру імпічменту Президента; парламентські ТСК; відкриті виборчі списки; розпуску ЦВК і т. д.). Однак бажаного «радикали» так і не домоглися, а саме блокування, хоча й виглядало досить ефектно, насправді виявилося вибірковим.
Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»