Антикорупційну кампанію, як і будь-який невідворотній процес, потрібно очолити й отримати від цього максимум вигоди. Саме так, напевно, міркують в команді Президента. І навіть при критичному ставленні до цього політичного табору його представників не можна дорікнути за це. Ще зовсім недавно всі призначення та звільнення державних управлінців вищого рангу були результатом кулуарних торгів, часто дуже непростих. Тепер же «вовчий квиток» чужим протеже можна виписувати з компрометуючих обставин і ніхто нічого не зможе заперечити – адже це все пояснюється процесом очищення влади. Все вкрай просто: був би чиновник, а хабар завжди знайдеться.
Тиждень тому репутація одного з самопроголошених завзятих антикорупціонерів виявилася похованою під уламками «квартирного» скандалу з масою пікантних подробиць. Народного депутата Сергія Лещенка «удєлалі» за стандартами журналіста Сергія Лещенка. А адже формально він – член президентської команди, член фракції «Блоку Петра Порошенка». А напередодні на хабарі погорів заступник голови Київської ОДА Ігор Любко. Обшуки відбулися й у нього й у його екс-шефа (Президент оперативно підписав указ про звільнення голови ОДА Максима Мельничука).
Хлібне місце
Того ж дня, коли скандал навколо «гніздечка» Сергія Лещенка тільки починав розпалюватися, губернатор столичної області Максим Мельничук обурено спростовував чутки про написану ним заяву про відставку.
Але вже через 4 дні Президент звільнив його з формулюванням «за поданої ним заяви» та з'явився указ всього за пару годин до появи в його будинку прокурорів і поліцейських, які прийшли з обшуком.
Що знайшли в результаті обшуків поки невідомо, зате була відчутна пропажа – сам екс-губернатор. Під ранок 10 вересня дружина Мельничука подала в поліцію заяву про зникнення благовірного. Пам'ятається, раніше такі заяви приймали лише на 3-й день після зникнення людини. Але найцікавіше було те, де «спливе» видатний рослинник Мельничук: в Криму (як суддя Чаус), в Панамі (як Владислав Каськів) або навіть в Ростові-на-Дону? Відповідь на це запитання виявилася швидкою і неочікуваною. Знайшли його на території Києво-Печерської Лаври.
До речі, цікаво, як почуває себе столичний градоначальник Віталій Кличко, адже Мельничук був призначений на свою посаду 7 місяців тому за квотою УДАРу. Правда, кажуть, що не сам Кличко підбирав кандидатуру – меру його «підсунув» «сірий кардинал» Києва Вадим Столар, а в АП за нього замовив слівце аграрний олігарх, власник «Миронівського хлібопродукту» Юрій Косюк.
Село і люди
Максим Дмитрович Мельничук уже в 30 років був обраний деканом факультету по захисту рослин і біотехнологій Національного університету біоресурсів і природокористування України, ректором якого протягом 30 років був його батько і в якому працювало близько 30 родичів ректора (починаючи від дружини та дітей і закінчуючи троюрідними та «сьома вода на киселі»). Потім він швидко стає доктором наук і проректором батьківського університету з наукової роботи. Потім пролунав грім: перевірки виявили багатомільйонні зловживання в цьому навчальному закладі і те, що сотні гектарів землі, що належали вузу (і в Київській області і в Криму), пішли «наліво». І що ж? А нічого – у 2013 році напередодні чергової перевірки дуже «вдало» вигоріли два поверхи корпусу, де знаходився та був безповоротно знищений весь архів навчального закладу, включаючи найцікавіші для перевіряючих документи.
У пресі пишуть про те, що «у Максима Мельничука та його власної сім'ї у власності вже перебуває 4 квартири в Києві та фільварок в Києво-Святошинському районі. Крім цього, йому належить зимова резиденція в Альпах і невеликий будиночок в США». Ну хіба можна після цього говорити, що в українського села справи такі погані? Крім іншого Максим Мельничук – віце-президент Національної академії аграрних наук України, членом якої є і його батько. А батько, крім іншого, є почесним ветераном Києва (хоча народився в 1943 році) та почесним сенатором Сенату американського штату Луїзіана, ну а крім того – героєм України. До речі кажучи, на питання про те, що дає Максиму Мельничуку підстави бути впевненим, що у нього вийде зробити Київщину першої той відповів: ну по-перше ім'я Максим, а по-друге... його гени! Ну він же біолог – знає, напевно, про що говорить.
Протиприродний відбір
Всі бажаючі можуть із легкістю знайти в інтернеті тонни компромату на сім'ю Мельничуків, тому не будемо на цьому зациклюватися. Нас же цікавлять зовсім інші питання: як при такому негативному шлейфі Віталій Кличко погодився рекомендувати Максима Мельничука на посаду губернатора Київської області? Так, Вадима Столара називають «тренером» Кличка в політиці, тіньовим мером столиці та зрозуміло, що цей колишній регіонал не побачив в неоднозначну репутацію аграрія Мельничука нічого поганого. Але чому в АП визнали нормальним призначити таку людину на таку високу посаду? Тут навіть не в люстрації справа, мовляв, Максим Дмитрович працював заступником міністра агропромислового комплексу в уряді Азарова – адже і нинішній генпрокурор і навіть президент працювали в тому ж Кабінеті міністрами. І не в тому справа, що на минулих майже рік тому місцевих виборах Мельничук балотувався на посаду київського міського голови від «Аграрної партії», а це зовсім не та сила, яка допомагала Петру Порошенко прийти до влади або яка користується значною підтримкою людей. Справа в тому, що після Революції Гідності люди з такою кількістю плям на репутації залишають плями на репутації Президента, який їх призначає.
Максим Мельничук вміє дружити. Серед тих, хто лобіював його призначення на посаду голови Київської ОДА, був навіть сам впливовий перший заступник голови АП Віталій Ковальчук. Разом вони чимало помандрували. При поданні Мельничука активу області Ковальчук супроводжував президента України. У числі друзів побіжного екс-губернатора називають екс-заступника Віталія Кличка по КМДА Михайла Радуцького, екс-заступника глави КМДА (часів правління колишнього президента Віктора Януковича) Олександра Мазурчака, екс-міністра АПК Ігор Швайка, президента Українського клубу аграрного бізнесу Ігоря Ліссітса, екс -мера Сквири і екс-нардепа від БЮТ Євгена Суслова (нині – один з лідерів партії Наталії Королевської «Україна - вперед!»). Але не специфічне оточення та не колишні «заслуги» стали причиною швидкого закінчення губернаторської кар'єри Максима Мельничука. Спочатку в пресі з'явилася серія статей, які викривають київського губернатора, потім змінився глава АП, потім відбувся хабар і тут же з'явився указ про відставку.
Міні-хабар курям на сміх
Сама історія з хабарем трагікомічна. По-перше – масштаб сміхотворний: якісь жалюгідні 200 тисяч гривень. По-друге, привід для хабара настільки «не крутий» для рівня губернатора області та його заступника, що навіть в їхніх колах, можливо, над ними сміються: адже не завод «віджали», не 100 гектарів землі поцупили, в кінці кінців не багатомільйонний тендер допомогли комусь виграти, а всього лише вимагали хабар з підлеглою, щоб не псувати їй трудову книжку... Посередником при передачі нібито був глава департаменту охорони здоров'я цієї ж ОДА Юрій Пуденко. Особистість теж примітна, але в нашій історії не важлива. Так ось, за версію слідства заступник губернатора Любко спільно з губернатором Мельничуком місяць тому отримали непідтверджену інформацію щодо того, що керівники департаменту АПК ОДА виплатили суму в розмірі 15 мільйонів гривень фермерам в якості компенсації за бюджетною програмою. Керівники ОДА припустили, що така сума не могла бути виплачена без відкату та вимагали у керівниці департаменту поділитися, погрожуючи їй звільненням із компрометуючої формулюванням.
Все це дуже схоже не на реальну боротьбу з корупцією, а на пошук приводу для кадрової перестановки. Найбільш правдоподібна версія: Глава держави вирішив зачистити ключові посади від чиїхось протеже та ставлеників і розставити максимально лояльних людей йому особисто людей. Зобов'язаний своїм призначенням настільки багатьом різним покровителям людина навряд чи може бути надійною опорою в світлі майбутніх виборів як до парламенту, так і на другий термін Президента (а майже половина першого терміну вже пройшла). Цікавий і вислів народного депутата та за сумісництвом радника глави МВС Антона Геращенка:
А ось як реальний хабар відбувається: тихо, нахабно (під Адміністрацією Президента!) І в будь-більш-менш пристойному обсязі – 30 тисяч доларів.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»