Останні місяці засідань Верховної Ради пройшли на тлі практично перманентного блокування трибуни. Чого тільки не вимагали за цей час депутати: то офшори розслідувати, то спецконфіскацію ухвалити, то тарифи на комунальні послуги знизити. Нічого з цього поки не було реалізовано, але політичні дивіденди на майбутнє зароблені: одні відстояли свою точку зору, другі – мужньо відстоювали права народу. Словом, і вовки ситі, і вівці цілі.
Цікаво також, що в історії української політики взагалі дуже мало випадків успішного досягнення цілей шляхом блокування трибуни. Винятком є хіба що «Партія регіонів» зразка 2009 року (яку й опозицією назвати язик не повертається). Тоді шляхом блокування трибуни депутатам цієї політичної сили вдалося домогтися підвищення мінімальних зарплат і пенсій. А коли в лютому 2013 року вже інша опозиція – в складі «Батьківщини», «УДАРу» та «Свободи» – намагалася таким чином домогтися ухвалення закону про персональне голосування, ті ж самі «регіонали» не стали з ними церемонитися й розблокували трибуну силою. Ситуація повторилася й за місяць, коли «Батьківщина» зажадала повернути депутатський мандат Сергію Власенку.
Не вдалося домогтися свого нардепам-ініціаторам блокування й у березні 2016 року, коли вони вимагали ухвалення закону про спецконфіскацію та виступали на підтримку позбавленого мандата Єгора Фірсова. Не увінчалося успіхом і нещодавнє блокування трибуни, покликане знизити тарифи на комунальні послуги.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»