У другій частині інтерв'ю кореспондент «Слова і Діла» з головою громадського руху «Спільна справа» Олександром Данилюком говорили про нинішню політичну ситуацію в Україні та про неоднозначність реформи українського війська.
- В лютому 2015 року ви сказали, що незадоволені роботою волонтерів, яких ви привели до Міністерства оборони. Чому не склалося?
Коли мене призначили в Міністерство оборони, коли я тільки повернувся з фронту, перше засідання, проведене мною в МО – це було засідання з волонтерами. Їм було запропоновано йти до Міністерства оборони, змінювати ситуацію, була створена Рада волонтерів. Я розглядав їх як людей, які здатні, не будучи зав'язаними на внутрішніх міністерських інтригах, відкрито говорити про необхідні зміни.
В результаті, замість того, щоб отримати контролюючий орган та двигун перетворень, отримали підґрунтя для тих, хто багато років працював в МО та Генштабі. Нелояльні до такої позиції у відомстві були вичавлені з Міністерства, з Ради волонтерів.
Зрештою, речове забезпечення армії не стало кращим. Перші півроку війни дійсно були викликом для України. І вона на цей виклик давала відповідь. Повільно, погано, але давала. Відновлювалася техніка, шилася нова форма, відновлювалася зброя, йшла підготовка особового складу. Були ідеї стратегічного реформування й самої системи Збройних сил і бойової підготовки. Нічого цього ми сьогодні не бачимо. Сьогодні ми бачимо якісь імітаційні розмови про те, яким буде новий берет якогось роду військ і демонстрації футуристичних одностроїв, які ніколи не будуть прийняті на озброєння.
Однією зі стратегічних реформ мала бути реформа ЗСУ з акцентом на сили спеціальних операцій як на незалежну й автономну структуру війська. Командування силами спецоперацій створене на папері зі страшним тиском і з нашого боку, і з боку наших міжнародних партнерів. Але нічого спільного ця структура з тим, що було заплановано, не має.
Ми не отримали системи територіальної оборони, яка здатна перетворюватися на систему спротиву в умовах окупації, розгортання підпільних партизанських осередків. Ми не використали можливості для розвитку власного ВПК. Ми не забезпечили належний рівень роботи розвідки.
Звісно, сьогодні ми маємо армію, яка пройшла війну, боєздатність якої суттєво зросла. Але це відбулося з огляду на об'єктивну причину – війну. Це не є наслідком реформ. У нас є просто значно боєздатніша армія, яка навчилася воювати сама. Є плани реформування війська під стандарти НАТО до 2020 року. Але об'єктивно сьогодні наша армія досі вчиться воювати за статутами зразка 1943 року. Це, звісно, краще, ніж нічого. Однак це не реформа.
- Яке ваше ставлення до нинішньої політичної ситуації в країни, зокрема до невдалої спроби відставки уряду Яценюка? Яким ви бачите вихід з цієї кризи?
Те, про що ми зараз говоримо, – не сценарій, який задовольняє українські інтереси. Так чи інакше, ніяких представників народу в парламенті немає. Ми маємо профінансовані олігархами політичні проекти, які користуються певними суспільними настроями та отримують відповідну підтримку на виборах. Тому будь-які такого ґатунку політичні кризи – це свідчення наявності конфліктів між власниками цих політичних проектів. Тут треба розуміти, які групи між собою ворогують. І які з них менш токсичні для України. Зрозуміло, що ніхто з них не є представником інтересів українського народу, але ми можемо мати ситуативне співпадіння інтересів народу та окремих олігархічних груп.
Якщо говорити про уряд Яценюка, цей уряд незадовільний. Він став компромісом оліхархату, який забув про те, що український народ теж є стороною, з яким компромісу не досягнуто. Нам потрібен інший уряд, максимально віддалений від політичних партій.
Бездіяльність уряду Яценюка фактично розвалила коаліцію – ЛуценкоГолова «БПП» Юрій Луценко заявив, що бездіяльність чинного складу Кабінету міністрів України фактично розвалила парламентську коаліцію.
Крім того, на мою думку індикативним є те, що за відставку уряду не голосували депутати «Опозиційного блоку», чиїх голосів було б достатньо для того, аби відправити його у відставку. Це означає те, що якби Яценюк був таким ворогом Росії, як він себе намагається позиціонувати, якби його команда була така небезпечна для Росії, то «Опозиційний блок» не впустив би нагоди відправити його у відставку.
Уряд урядом, але закони ухвалює парламент. Чи зможемо ми в результаті цих пертурбацій обрати інший? Ні, не зможемо, тому що ми просто змінимо пропорції олігархічних кланів. Це замкнене коло, і розірвати його ми зможемо тільки за більш активного залучення громадян до політичної діяльності. Незалежні політичні сили можуть існувати тільки за участі в них якомога більшої кількості людей, які самі фінансуватимуть свої політичні партії.
– Ви ще в 2014 році казали, що «Спільна справа» в жодному разі не буде трансформуватися в політичну партію. Однак, наскільки відомо, ви готувалися до місцевих виборів 2015 року та активно добиваєтеся здійснення виборів до райрад і формуєте списки потенційних кандидатів у депутати. Чому відбувається така політизація вашого руху?
Звісно, в «Спільної справи» з'явилося політичне крило, яке має з правової точки зору статус політичної партії. Але для чого це було зроблено? Для того, щоб «Спільна справа» мала можливість ьрати участь у виборах як організація. Керівництво руху не бере участь у виборах в якості кандидатів. Насправді, ми створили інструмент, який дозволяє активним громадянам прийти та отримати від нас організаційну допомогу для того аби висуватися в кандидати і намагатися представляти інтереси своєї територіальної громади. Тому що має бути громадський контроль не лише за процесом обрання, а й контроль за депутатським корпусом після виборів.
Рада так і не проголосувала за відставку уряду Арсенія ЯценюкаВерховна Рада України не підтримала постанову про недовіру уряду прем'єр-міністра Арсенія Яценюка.
Ми не ставимо собі завдання, щоб нас хтось привів до влади. Ми ставимо собі завдання делегування сторонніх громадян. Вони, звісно, можуть бути дотичними до нашої організації. А саме керівництво принципово не балотувалось і не збирається балотуватися на наступних виборах.
- Розкажіть про участь «Спільної справи» в АТО. Подейкували, що ваші товариші проводили партизанську діяльність на Донбасі.
Основна частина активістів «Спільної справи» проходила службу в лавах Збройних сил України, мобілізувавшись через військкомати. А про більш делікатні моменти поговоримо після завершення війни.
Розмову вів Грищак Олег, спеціально для «Слово і Діло»
Першу частину інтерв'ю читайте за цим посиланням.
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»