Несподіваною новиною для всіх політичних гравців стало затримання голови партії «УКРОП», близького соратника бізнесмена Ігоря Коломойського Геннадія Корбана. Майже всі політичні сили висловили офіційну позицію з приводу спільної операції Генпрокуратури та СБУ із затримання Корбана. Останнього підозрюють в організації та сприянні діяльності організованого злочинного угруповання.
Оцінити політичні ризики такого кроку занадто важко. Версії затримання Корбана можуть мати різний підтекст: це й спроба ГПУ показати «ефективну» роботу після останніх звинувачень у гальмуванні створення антикорупційної прокуратури, і особиста позиція Президента, і спроба загальмувати переможну ходу партії «УКРОП» на останніх місцевих виборах. В офіційну версію слідства щодо детального розслідування «справи Корбана» і його затримання як вдалого результату діяльності правоохоронних органів віриться не дуже.
Ще одна вада затримання лідера партії «УКРОП» – репутаційні втрати пропрезидентської команди, адже про тривалий конфлікт між командами Президента та Ігоря Коломойського не чув лише ледачий. Звичайно, що подібні дії ГПУ пов’язують із позицією Адміністрації Президента, а значить, із політичним підтекстом та можливими переслідуваннями опонентів.
Інформаційна бомба
Скандал із затриманням Геннадія Корбана набирав обертів, адже офіційної позиції ГПУ та СБУ з даного питання було явно не достатньо. Поки мовчав Президент, із офіційними заявами виступили партії «Самопоміч» та «Батьківщина». «Арешт голови партії «УКРОП», яка на місцевих виборах пройшла до декількох обласних рад, тоді, як досі не покарані ті, хто розстрілював Майдан, хто займався масштабною корупцією в часи Януковича, виглядає як вибіркове правосуддя та політичне переслідування», – заявили у «Батьківщині», наголосивши втім, що партія не є політичним партнером «УКРОПу». Не менш різкою була заява партії «Самопоміч», в якій наголосили саме на політичному аспекті затримання Корбана. «Кожен має нести відповідальність за свої вчинки, але відповідальність має наступати вчасно, а не тоді, коли це приносить політичні вигоди. Політика «друзям – все, ворогам – закон» привела до краху попереднього Президента. Спроба продовжити цю політику ставить під загрозу українську державність в умовах продовження війни за її незалежність», – йдеться в заяві партії на сторінці у Facebook.
Свою позицію оголосили і в пропрезидентській політичній силі. Лідер фракції «БПП «Солідарність» Юрій Луценко заявив про те, що затримання Геннадія Корбана було неминучим, одночасно розкритикувавши роботу силовиків у напрямку пошуку корупціонерів й серед інших колишніх високопосадовців та лідерів політичних сил. «Кримінальних проваджень щодо відомих екс-чиновників «Партії регіонів» так само багато, як і проти Корбана. Що заважає їх реалізувати – саботаж, непрофесіоналізм чи маневри, не важливо. Важливо розуміти, що без негайного покарання минулого зла неможливо отримати підтримку на загальну деолігархізацію. Час пішов на дні», – зазначив Луценко.
Нарешті, лише на другий день вибуху «інформаційної бомби» слово взяв Президент, пообіцявши, що «на Корбані ніхто зупинятися не буде». «Я підкреслюю і наполягаю, що розслідування має відбуватися максимально прозоро, і створювати підстави для довіри з боку суспільства. У нас немає імунітету від розслідування, від притягнення до відповідальності за корупційні злочини ні в кого – ні від команди нової влади, де також мають бути порушені справи, ні від старої влади, де всі винні мають бути притягнуті до відповідальності», – зазначив Петро Порошенко.
Звичайно, як і у випадку із судами над лідерами партії «Свобода», ситуація із затриманням Геннадія Корбана буде вдало використана соратниками Ігоря Коломойського для зміцнення позицій партії «УКРОП». Група «Приват» володіє потужним медіа-ресурсом, що однозначно допоможе їм спрямувати вектор конфлікту у придбанні потрібних репутаційних дивідендів. До того ж, обшуки ГПУ та СБУ стосувалися не лише помешкань Корбана, але й офісних приміщень осередків партії та домівок партійців-волонтерів. Враховуючи те, що під час обшуків була вчинена низка процесуальних порушень, «зачіпок» для подальшого політичного протистояння, більш ніж достатньо. Так, однопартійці та соратники Геннадія Корбана вже влаштовували віче у Дніпропетровську із вимогою припинити політичні переслідування їхнього лідера та партійних активістів. У самій партії готують заяви до міжнародних органів про тиск та політичні переслідування. «Я працюю зараз над тим, щоб до всіх компетентних міжнародних органів були направлені заяви про політичне переслідування партії «УКРОП». З іншого боку, очевидно, що настав час діяти й більш рішуче», – заявив близький до команди Ігоря Коломойського нардеп Віталій Купрій.
Політичний ефект
Події довкола затримань активістів та лідерів партії «Свобода», яких підозрюють у організації заворушень 31 серпня біля Верховної Ради, в результаті чого вибухнула граната та загинули люди, мали протилежний ефект: партія покращила свій результат на місцевих виборах-2015. При цьому, «свободівці» використовували опозиційну риторику, мовляв, усі затримання її активістів – це «розбірки» влади для нейтралізації політичних конкурентів.
Не важко здогадатися, що за цією ж логікою чинитимуть і в партії «УКРОП». Ця політична сила – один із проектів команди Коломойського у політичній боротьбі за владу. Під час місцевих виборів партія, яка фактично розпочала свою політичну діяльність влітку цього року, здобула серйозну прихильність виборців. «УКРОП» буде представлений у 12 обласних радах, при чому у Волинській та Дніпропетровській матиме одні з найбільших фракцій – відповідно 21 та 19 депутатів. Крім того, соратник Геннадія Корбана та екс-заступник голови Дніпропетровської ОДА Борис Філатов вийшов у 2-й тур мерських виборів у Дніпропетровську. Напевно, такі успіхи партії на останніх виборах не входили у розрахунки пропрезидентської команди та інших політичних гравців.
Саме із подіями в Дніпропетровську експерти пов’язують ситуацію довкола затримання Корбана та відкритої конфронтації із партією «УКРОП». «Все починалося зі спроби виконати угоду між АП і «регіоналами», за якою частина міст східної України передавалася їм в обмін на лояльність до Президента. Це дуже приваблива угода, Президенту потрібно на когось спиратися, і саме «донецькі» виявилися надійними. Президент перестав спиратися лише на «майданну» більшість країни. Але зараз все це валиться через те, що відбувається в Одесі, Дніпропетровську. А Президент намагається виконати зобов'язання, тисне на Коломойського, щоб він відмовився від боротьби за електорат і місця в органах влади», – аналізує ситуацію політолог Віктор Небоженко. За словами експерта, розрахунок міг бути зроблений і на провокацію силового конфлікту з боку Коломойського: в такому разі, можна було здійснити широкомасштабну дискредитацію усієї політичної сили та її лідерів. Політолог Микола Давидюк також вважає, що затримання політичних опонентів не принесе політичних дивідендів саме Петру Порошенку, адже до самої Генпрокуратури у суспільства наразі не менше претензій, ніж до членів партії «УКРОП». «Президент через затримання Корбана передає меседж Коломойському. Що саме він значить, зможемо дізнатись дещо пізніше. Можливо, це частина політичної гри з відставки Яценюка, можливо, щось більш просте, як, наприклад, обмеження Президентом політичного впливу Коломойського», – зазначив Давидюк.
Втім сам олігарх демонструє бажання домовлятися із владою і наголошує на відсутності будь-якого конфлікту між ним та Адміністрацією Президента. «Мені ніхто не висував жодних вимог, я не відчуваю тиску, тим більше шантажу. Я нормально спілкуюся з АП, жодних претензій мені не озвучували», – сказав екс-губернатор Дніпропетровської області, наголосивши на тому, що справа проти Геннадія Корбана носить суто політичний підтекст. «Патріотичні сили повинні вести діалог. «УКРОП» – патріотична сила і «БПП «Солідарність» позиціонується так само», – наголосив Ігор Коломойський.
В останньому меседжі екс-губернатора Дніпропетровщини є дещиця правди. Адже після останніх подій про співпрацю «УКРОПу» та пропрезидентської «БПП «Солідарність» на місцевому рівні можна і не мріяти. При цьому більш зацікавленою у такій співпраці наразі є пропрезидентська партія, адже її результат на місцевих виборах далеко не найкращий і в багатьох регіонах для створення коаліції доведеться шукати союзників серед менших партій-партнерів.
Про те, що пропрезидентська сила попала у іміджеву пастку свідчать її останні спроби якомога швидше виправити ситуацію. Іншого шляху, аніж затьмарити «справу Корбана» більш гучною інформаційною «бомбою», немає. Тож сьогоднішні заяви ГПУ з приводу можливих повісток колишнім «регіоналам», а нині – нардепам з «Опозиційного блоку» Наталії Королевській, Олександру Вілкулу та Вадиму Новінському виглядають як квола спроба залагодити ситуацію. Так, генпрокурор Віктор Шокін заявив, що ніяка партійна належність не буде враховуватися щодо тих осіб, проти яких ведеться слідство. А в офіційній заяві партії «БПП «Солідарність» поквапились запевнити, що «справа Корбана» – це не політичні переслідування, а наступними будуть покарані саме люди із команди екс-президента Віктора Януковича. «БПП «Солідарність» наполягатиме, «аби одночасно з порушенням справ проти нинішніх порушників закону були покарані члени кримінального угруповання, які керували країною у часи Януковича», – йдеться у заяві партії.
Поки що і справа проти очільників партії «Свобода», і затримання Геннадія Корбана є яскравим спомином подій 2010-2011 років. Саме в грудні 2010 року тодішнього екс-очільника МВС Юрія Луценка СБУ також затримала під час його прогулянки із собакою в центрі Києва, а в серпні 2011 лідерку партії «Батьківщина» Юлію Тимошенко затримали прямо в приміщенні Печерського районного суду. Навряд чи подібні політичні аналогії мають місце у нинішній ситуації, втім українське суспільство вже не сприйматиме будь-яких натяків на політичні переслідування. Тому розв’язання нинішньої ситуації лежить в кількох площинах: це й повернення довіри до самої ГПУ, і якісне розслідування злочинів колишньої провладною командою, чіткі докази причетності до корупційних оборудок нинішніх спритних політичних гравців. В іншому випадку – ситуація знову може загостритися в сторону напівреволюційної.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»