За приблизними підрахунками експертів, в даний час у тіні української економіки працюють близько 50 тис. повій. У разі легалізації їхньої діяльності та сплати відповідного податку Бюджет країни можна було б щорічно поповнювати приблизно на 12-15 млрд грн.
Проституція як явище найбільше концентрується саме у великих містах, популярних місцях відпочинку та в курортних зонах. Щотижня правоохоронні органи звітують про затримання чергової групи «жриць кохання» і викриття підпільних борделів. За заняття проституцією передбачено покарання у вигляді штрафу за адміністративне порушення, а сутенерство або утримання борделів карається вже за Кримінальним кодексом (ст. 302-303) позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років і штрафом або позбавленням волі до двох років.
Минулого тижня впливова міжнародна організація Amnesty International закликала уряди всіх країн декриміналізувати секс-індустрію як явище з метою запобігання іншому негативному явищу - торгівлі людьми. На думку міжнародних правозахисників, якщо держава контролюватиме виконання правил ведення даного бізнесу в правовому полі, це знизить ризик існування інших негативних явищ. Починаючи від поширення небезпечних хвороб, корупції, криміналізації, закінчуючи торгівлею людьми та насильством.
«Легалізація проституції – це насамперед легалізація надання сексуальних послуг приватною особою (особами) іншій особі (особам), і це жодним чином не є легалізацією в частині примусу до занять проституцією чи втягнення до заняття проституцією, у тому числі й неповнолітніх. Власне, у багатьох країнах, де проституція не заборонена, сутенерство та утримання борделів залишається кримінальним злочином», – розповів у коментарі «Слову і Ділу» політолог Валентин Гладких.
Нарешті, після тривалого періоду табуювання теми надання сексуальних послуг за гроші, навіть у правоохоронних органах визнали необхідність легалізації даного явища. Так, нещодавно начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Києві Олександр Терещук визнав, що проституція в Україні існує і «кришується» правоохоронними органами, а також наголосив на необхідності її легалізації. На думку експертів, саме представники влади, а особливо правоохоронні структури, мають пояснювати громадянам необхідність легалізації секс-індустрії. Це додаткова умова профілактики правопорушень і одночасно створення більш «здорової» атмосфери в суспільстві.
«Легалізувавши проституцію, держава не перетворюється на сутенера, як часто стверджують противники легалізації, а навпаки – лише створює максимально прийнятні умови для тих, хто хоче отримувати або надавати сексуальні послуги. Наприклад, правову, медичну, соціальний захист, в певному сенсі забезпечення державою захисту конституційних прав і свобод своїх громадян (честі, гідності тощо)», – вважає Валентин Гладких.
На думку експерта, вирішити проблему лише в морально-етичній площині, зокрема в системі координат «добре-погано»,просто неможливо. І радить йти протоптаною стежкою багатьох цивілізованих країн, які змінили своє законодавство у бік декриміналізації секс-індустрії.
«Таким чином, навіть якщо взяти за відправну точку твердження, що проституція – це соціальне зло і прояв аморальності, треба усвідомлювати, що кримінальне переслідування жодним чином не лікує цю «суспільну виразку». Однак легалізація або хоча б декриміналізація проституції сприятиме легшому «протіканню» цієї хвороби, лікувати яку потрібно не заборонами і репресіями, а сексуальним вихованням, підвищенням сексуальної культури, зростанням добробуту населення, рівня освіти і т. д. Тому першим кроком на цьому шляху може стати хоча б внесення змін до Кодексу Адміністративних правопорушень України та Кримінального кодексу України в частині зняття санкцій за заняття проституцією», – справедливо зазначає політолог.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»