Вчора, 2 червня, Верховна Рада України змінила правила ремонту доріг. Парламент прийняв у цілому проект закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо співфінансування ремонту і утримання доріг державного значення» та «Про внесення змін до статті 91 Бюджетного кодексу України щодо співфінансування ремонту і утримання доріг державного значення». Таким чином, Рада дозволила місцевим бюджетам брати участь у фінансуванні ремонту доріг державного значення. За таке рішення проголосували 274 і 279 нардепів відповідно.
По суті, в парламенті дозволили місцевим органам влади, у зв'язку зі збільшенням надходжень до місцевих бюджетів, у тому числі за рахунок 5%-вого акцизу на паливно-мастильні матеріали, приймати рішення про проведення ремонту або реконструкції дороги державного значення, що проходить територэю відповідної громади. За наявності фінансових ресурсів у місцевих бюджетах приймається рішення про участь у спільному фінансуванні таких робіт на договірних засадах. Раніше ж утриманням доріг державного значення займався виключно «Укравтодор».
Ініціатива начебто правильна. Чому б у рамках децентралізації містам не дати можливість самостійно хоча б ямочно відремонтувати ділянку дороги, що припадає на їхню територію? Начебто і вовки ситі і вівці цілі, і водіям добре. Правда, в місцевих бюджетах теж постійно скаржаться на відсутність грошей на ремонти, як і в «Укравтодорі».
Візьмемо, наприклад, Київ. Мер столиці Віталій Кличко вже рік як не може закінчити ремонт доріг, обіцяний ним ще під час передвиборної гонки. Нарешті в березні градоначальник зізнався – грошей немає. «Ми робимо все, щоб поступово ремонтувати дороги. В той же час, в Києві близько 1600 км доріг, 90% з яких потребують капітального ремонту. На такий ремонт нам сьогодні потрібно 1,4 млрд грн. Цих грошей, на жаль, немає. А в бюджеті ми поки маємо 120 млн. Можу сказати, що в цьому році заплановано відремонтувати покриття на вул. Васильківській, Південному мосту, вул. Братській, відрізку Окружний та інших вулицях», – зазначив міський голова Києва.
Мова тут іде тільки про місцеві дороги. У міському бюджеті немає фінансових ресурсів для ремонту міських проспектів і вулиць, не кажучи вже про траси. Наприклад, в межах міста проходять дві європейських траси Е40 і Е95 і міжнародні траси державного значення М-01 (Чернігівський напрямок), М-03 (Харківський напрямок), М-05 (Одеський напрямок), М-06 (Чопський напрямок), М-07 (Ковельський напрямок) і національні Н-01 (Київ-Знам'янка), Н-07 (Київ-Суми-Юнаківка). Всі ці дороги в жахливому стані. Як місту брати участь ще й у їх ремонті – незрозуміло.
В Україні 50 тис. км доріг державного значення. В Міністерстві інфраструктури кажуть, що на їх ремонт потрібно щорічного витрачати від 50 до 100 млрд гривень. При таких капіталовкладеннях у відомстві обіцяють вирішити проблему доріг за 5-10 років. Щоправда, українські дороги не витримують навіть одного сезону і сходять разом зі снігом навесні, не кажучи вже про те, щоб якісь із них «пережили» 10 років у хорошому стані. Півтрильйона гривень за нинішніх умов потрібно Мініфраструктури на національні дороги, і вдвічі більше – на дороги місцевого значення. До речі, в цей розрахунок не входить будівництво будь-яких доріг.
Гроші як завжди планують знайти у «пересічного громадянина». Основне джерело фінансування дорожнього господарства – акциз на паливо: на сьогодні це по 100 євро з кожної тонни імпортованого дизельного палива, і по 200 євро – з бензинів. Крім того, в січні 2015 року ввели ще один місцевий податок – 5% з підакцизних товарів, які продаються на АЗС. Прогнозується, що 2015 року ці акцизні збори дадуть близько 50 млрд грн.
В принципі, при таких сумах щорічно Україна була б у змозі провести якісний ямковий ремонт доріг. Але фактично до «Укравтодору» доходить лише 20-30% з цієї суми, решта коштів іде на перекриття дефіциту «Нафтогазу» і Пенсійного фонду – у зв'язку зі скасуванням спеціального рахунку в Держказначействі. А в 2015 році в профільному міністерстві і взагалі заговорили про 5% від суми збору – адже Україну очікують пікові виплати за зовнішніми боргами.
Вихід у Міністерстві інфраструктури бачать у підвищенні акцизу на паливо. Глава департаменту автотранспорту при Мінінфраструктури Роман Хміль вважає, що в України ще є куди підвищувати цей акциз.
«Зараз частка акцизів у вартості палива на АЗС в Україні не перевищує 20%. Це найнижчий показник серед країн, які нас оточують. Ми порівняли акцизи в країнах Європейського Союзу, Білорусії, Росії. Там їх частка у вартості бензину на АЗС – від 35 до 50%. Я особисто вважаю, що у нас цей податок можна було б поступово підвищувати», – розповів чиновник в інтерв'ю Hubs. Цікаво, але, на його думку, уникнути різкого стрибка цін на паливо в Україні можна. Хміль вважає... що нафтотрейдери самостійно знизять свою маржу.
Що ж, може після реформування «Укравтодору» і викорінення тотальної корупції в структурі знайдуться й інші способи пошуку коштів на ремонти. Адже нафтотрейдери навряд чи справді підуть на скорочення маржі, а звичайні громадяни «не потягнуть» ще одного стрибка цін на паливо. Але проводити такі реформи по «перекиданню» доріг на місцеві бюджети, потрібно хіба що після закінчення децентралізації і появи коштів на цих самих місцевих рахунках. А поки створюється враження політики «я – не я, і хата не моя»: кожен намагається перекласти відповідальність за погані дороги на когось іншого.
Анастасія Оратовська, спеціально для «Слово і Діло».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»