Необґрунтовані обіцянки нинішньої влади провести довгоочікувані реформи та змінити життя на краще поступово починають не на жарт дратувати пересічних українців. Якість життя не змінюється, воно стає лише дорожчим. Здавалося б, деякі рішення лежать на поверхні, потрібно тільки виявити політичну волю та прийняти відповідні зміни в законодавство. Однією з таких змін є створення сприятливих умов для українських громадян для ввезення з Європи відносно нестарих вживаних автомобілів.
Не секрет, що сьогодні розмитнити якісну та не надто дорогу автівку, куплену в Європі, на території України коштує стільки ж грошей, як і купити зовсім новий, нібито «вітчизняний» автомобіль. Довгі роки так зване автопромислове лобі нібито захищало вітчизняного виробника автомобілів. При цьому, абсолютно всім відомо, що власне «виробництво» – це, як правило, великовузлове складання автомобілів із використанням переважно імпортних запчастин. За 23 роки незалежності українці так і не отримали власний автомобільний бренд, який міг би на рівні конкурувати зі світовими автовиробниками за якість, зручність та економічність пересування.
З іншого боку, автомобільні імпортери, розуміючи, що їхня продукція є більш якісною, фактично перетворили купівлю зарубіжного авто у мрію для пересічного українця. Раніше ставка робилася на автокредитування, проте після 2008 року банківська система так і не зуміла оклигати настільки, аби знову видавати дешеві кредити для купівлі нових імпортних автомобілів. Фактично, українців продовжують дурити, змушуючи обирати між двома гіршими варіантами: або купувати не надто якісний «вітчизняний» автомобіль, або довгі роки заощаджувати валюту для купівлі більш якісних закордонних брендів. Насправді, Україна не має власного повноцінного виробника автомобілів, а боротьба за споживача триває, фактично, між двома групами імпортерів: одні завозять якісні авто за кругленьку суму з-за кордону, інші – імпортують «напівфабрикат» і так-сяк складають його на наших заводах, використовуючи дешеву робочу силу українців.
Спочатку трохи красномовної статистики. Як свідчать дані Асоціації автовиробників України, загальне виробництво автомобілів в Україні у 2014 році скоротилося більш ніж на 40 відсотків у порівнянні з показниками 2013 року і склало всього 28 тис. 751 одиниць. При цьому, легкових автівок було виготовлено 25 тис. 941 одиниць. Аналізуючи статистику, стикаєшся із дуже цікавими цифрами: так, на «Запорізькому автомобільному заводі» в листопаді 2014 року виготовлено 212 автівок, а в грудні – аж 3! При цьому, не було виготовлено жодної вантажівки чи автобусу. Для порівняння, в 2013 році справи у заводу йшли дещо краще: у листопаді було виготовлено 2014 легкових авто, в грудні – 2 тис. 419 одиниць.
Приблизно таку ж динаміку демонструють й інші вітчизняні автовиробники. Економічна криза вдарила і по імпортерах: їхні показники впали ще дужче. Так, імпорт легкових автомобілів в 2014 році порівняно з 2013 роком скоротився на 64% і склав 62,6 тис. автівок. При цьому, основна частина імпорту – це ввезення саме нових авто, кожне з яких в середньому здорожчало на 2 тисячі доларів. Тоді як імпорт уживаних легкових автівок склав скромні 7%.
Економічна криза змушує все більшу кількість українців купувати вживані авто на внутрішньому ринку. Проте, зважаючи на реалії, вартість навіть 5-10-річних автівок залишається високою. Аби придбати справний 5-річний автомобіль із пробігом до 150 тисяч кілометрів та з об’ємом двигуна до 2 літрів, в середньому українцю потрібно буде викласти не менше 10 тисяч доларів, або близько 220 тисяч гривень. Пам’ятаючи про те, що станом на 2015 рік середня зарплата в Україні становить трохи більше 3 тисяч гривень, заощаджувати усю зарплату на купівлю автівки українцю необхідно близько 73 місяців, або 6 з гаком років.
Варто згадати і про ще один красномовний приклад того, що держава не тільки не піклується про свого громадянина, але й зумисно ускладнює усі можливі варіанти придбати вживане авто за кордоном дешевше. Так, у 2014 році нардепи повернули акциз на переобладнані легкові автомобілі, які були завезені з-за кордону як комерційні. В Україні вже декілька років існувала розбудована мережа невеличких підприємств, які за окрему плату могли переобладнати комерційне авто у пасажирське. При цьому, українці намагалися використати таку можливість, адже розмитнення таких авто коштувало дешевше, а після його переобладнання можна було отримати цілком повноцінний пасажирський автомобіль.
Терпіння автомобілістів не безмежне. Що ж робити? В умовах, що склалися, слід чесно зізнатися: пацієнт радше мертвий, аніж живий. Тож не варто вигадувати велосипед – рішення лежить на поверхні. Необхідно нарешті максимально спростити процедуру та здешевити розмитнення вживаних автомобілів з Європи для наших громадян. Потрібно лише 2 умови: написати якісний законопроект та проголосувати його у парламенті. Аргументи стосовно захисту вітчизняного автовиробника та наповнення бюджету – наразі вже не актуальні. Насправді дозвіл українцям ввозити більше вживаних автівок з-за кордону автоматично б призвів до збільшення надходжень до Бюджету.
Наразі, щоб розмитнити вживану автівку, придбану за кордоном, українцю доведеться:
1) сплатити спецмито. Ця цифра різна для кожного авто і залежить від його віку та об’єму двигуна. Ставка спеціального мита для транспортних засобів з об’ємом двигуна 1,5-2,2 куб. см становить 4% від митної вартості товару; 2) сплатити 10% ввізного мита, 5% – компенсаційного мита, 20% ПДВ від митної вартості транспортного засобу, незалежно від об’єму двигуна та віку авто.
Наприклад, вартість розмитнення 5-річного авто із 2-літровим двигуном, яке було придбано за 5 тисяч євро, становитиме близько 6,5 тисяч євро. Таким чином, купівля вживаного авто наразі є економічно абсурдною для українців, а зважаючи на нинішній курс валют, може вважатися розкішшю (майже 12 тисяч євро за нинішнім курсом 26 грн/євро становить 312 тисяч гривень).
Експерти давно радять якщо не скасувати повністю, то бодай знизити акцизні ставки та кількість решти податків. Наприклад, можливо залишити ставку митного збору у 10%. До речі, після вступу в силу економічної частини Угоди про Асоціацію з ЄС, митна ставка на ввіз нових авто має поступово скорочуватися протягом 10 років і в 2025 році – взагалі зникнути. Щоправда, дана норма не стосується вживаних авто. Крім того, виглядає безглуздою сплата ПДВ та компенсаційного мита. А от ставку акцизного збору можна зменшити та диференціювати за прикладом сусідньої Молдови. Так, в сусідній країні акцизна ставка на найпопулярніші авто з об’ємом двигуна від 1000 до 1500 куб. см до 7 років становить 0,52 євро за кожен куб. см. Чим старіше авто, тим більша ставка. В той же час, в Україні за авто з такими ж параметрами доведеться сплатити 1,36 євро за кожен куб. см акцизу, тобто майже втричі більше.
Немає сумнівів, що написати законопроект, який спростив би ввезеннчя та здешевив розмитнення вживаних авто – не проблема. В країні знайдуться тисячі юристів, які спеціалізуються на питаннях митного законодавства. Щоправда, законопроекту наразі бракує підтримки з боку громадськості, який можна було б вдало використати напередодні чергових виборів. Якби дана тема набула широкого розголосу і системного згадування в ЗМІ, а також об’єднала в єдиному прагненні усіх автомобілістів України, в Верховній Раді вже за декілька місяців знайшлася б необхідна кількість голосів для прийняття відповідної ініціативи.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»