Свириденко гарантує забезпечити початок операційної роботи Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України до 31 грудня 2026 року

У травні 2025 року міністри закордонних справ країн ЄС та представники вищого керівництва ЄС висловили політичну підтримку запуску Спеціального трибуналу щодо злочину агресії військово-політичного керівництва росії проти України. У червні того ж року президент Зеленський та та генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе підписали угоду щодо створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії росії проти України.

15 травня 2026 року на засіданні Комітету міністрів Ради Європи 37 держав схвалили рішення про затвердження Розширеної часткової угоди про створення Керівного комітету Спеціального трибуналу щодо злочину агресії росії проти України. Угода визначатиме адміністративні та управлінські засади функціонування Спецтрибуналу та створюватиме додаткові механізми для розширення міжрегіональної підтримки. Інфраструктура відповідальності Комітету складатиметься з Спецтрибуналу, міжнародної компенсаційної комісії та реєстру збитків.

3 липня 2026 року уряд Нідерландів ухвалив рішення розмістити на своїй території не тільки підготовчі фази Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України, а і його повноцінну операційну фазу. Відтак Нідерланди погодилися прийняти у себе Спецтрибунал. Надалі партнери мають завершити внутрішньодержавні процедури, необхідні для того, щоб Розширена часткова угода про Керівний комітет Спецтрибуналу офіційно набула чинності.

Заступниця керівника Офісу президента України Ірина Мудра повідомляла, що Київ розраховує на запуск Спецтрибуналу у 2027 році.

14 липня 2026 року Верховна Рада України проголосувала за відставку Юлії Свириденко з посади Прем'єр-міністра України. Відповідно, автоматично припинилися повноваження всього складу Кабінету Міністрів.

Раніше, 12 липня, президент України заявив про майбутню відставку Юлії Свириденко. Згодом вона підтвердила, що після розмови з президентом ухвалила рішення залишити посаду.

Згідно з методологією «Слово і Діло», якщо обіцянка має чітко визначений строк виконання, який настає вже після відставки посадовця, а сама відставка не була добровільною, така обіцянка не оцінюється як виконана чи невиконана. У такому разі її переміщують до категорії «архівні обіцянки», оскільки посадовець об'єктивно втрачає можливість реалізувати взяте на себе зобов'язання.