Присутність НАТО у прикордонних державах Росія розглядає для себе як пряму загрозу та в будь-якому разі перешкоджатиме цьому.
Таку думку висловив міжнародному виданню Foreign Affairs американський політолог, професор Чиказького університету, спеціаліст з міжнародних відносин, автор теорії агресивного реалізму Джон Дж. Міршаймер у своїй статті Why the Ukraine Crisis Is the West’s Fault (Чому провина за українську кризу лежить на Заході), передає «Слово і Діло».
«Російські лідери вже не раз говорили своїм західним партнерам про те, що для Росії є неприйнятним членство України та Грузії в НАТО, вона розцінює є це як пряму загрозу для себе», - зазначає журналіст.
Міршаймер вважає, що причини сьогоднішнього конфлікту в Україні полягають в тому, що США та ЄС прагнуть перетворити Україну в таку собі фортецю західних цінностей, а Росія вбачає для себе в цьому загрозу.
«Після завершення холодної війни була домовленність про те, що НАТО не розширюватиметься і його сили базуватимуться виключно у країнах Європи, а натомість Німеччина вже й надалі буде об’єднаною. Саме такої домовленості було досягнуто. Але адміністрація Клінтона, вочевидь, бачила все інакше, і в середині 1990-их років НАТО почало розробляти програму розширення. Перший етап розширення відбувся у 1999 році. Тоді в НАТО вступили Чеська республіка Угорщина та Польща. У 2004 році почався другий етап розширення, і тоді членами альянсу стали Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словакія і Словенія. А вже на своєму саміті у серпні 2008 року НАТО розглянуло питання членства України та Грузії. Ще тоді Франція та Німеччина були проти цього, оскільки Росія, на їхню думку, не піде на те, щоб сили альянсу перебували у прикордонних з нею країнах. Тоді було досягнуто компромісу: альянс формально не розпочинав процес надання членства іншим країнам східної Європи, натомість у наголосив, що і надалі розвиватиме програму із розширення, таким чином відкладаючи питання але й заохочуючи Україну та Грузію водночас. Вже тоді Путін заявив, що прийняття цих двох країн до лав НАТО означатиме «пряму загрозу для Росії», - обгрунтовує політолог.
На думку Міршаймера, російсько-грузинська війна в 2008 році була власне відповіддю Росії на таку політику Заходу.
«Вашингтон може не поділяти позицію Москви, але певна логіка у ній є. Уявімо, що Китай ініціює створення потужного воєнного альянсу і запрошує до членства Канаду та Мексику», - наголошує журналіст.
Отже, час діяти для Путіна настав взимку 2013-2014 років - у відповідь на Євромайдан та втечу президента Януковича російські сили зайняли півострів Крим. Далі Кремль продовжував чинити тиск на Україну, намагаючись перешкодити будь-якій її західній інтеграції – було надано підтримку сепаратистам на сході країна, як дипломатичну так і військову, до кордону з Україною було стягнуто велику кількість російських військ.
Джон Міршаймер вважає, що Сполучені Штати Америки та Європейський союз мають залишити ідею підтримки України в її про-західному виборі, натомість «Україна має стати такою собі нейтральною буферною зоною».
«Аналізуючи український конфлікт, є очевидним Що Росія та Захід обрали для себе абсолютно різні лінії поведінки – Путін мислить діє в рамках жорсткого геополітичного формату, а Захід – в форматі ліберальних ідей та міжнародної дипломатії. В результаті такого розрізнення й було спровоковано кризу в Україні. Щодо висловлення пані Меркель про Путіна – начебто «він перебуває в іншій реальності», тут можна стверджувати, звичайно, що Путіну властивий тип авторитарного правління, але разом з тим він адекватно оцінює і сприймає ситуацію. Навпаки, Путін є дуже добрим стратегом. І всі ці розмови про Великоросію не мають підстав. Єдине, чого прагне Путін – унеможливити присутність НАТО на кордонах з Росією», - зазначає політолог.
У своїй статті Міршаймер також прогнозує, що рано чи пізно Сполученим Штатам доведеться надавати підтримку Росії у її протистоянні з Китаєм, а поки що США «лише підштовхують Росію в обійми до Китаю».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»