Труднощі імплементації

Минулого тижня Віце-прем'єр-міністр-Міністр інфраструктури Борис Колесніков зробив більше десяти гучних заяв та став лідером «обіцянкового марафону» системи «Слово і діло». Зокрема, 28 листопада він ощасливив громадян повідомленням про те, що з 1 грудня буде скасовано плату за користування туалетами на залізничних вокзалах України. Сервіс в громадських туалетах після скасування плати, за словами Бориса Колеснікова, не погіршиться, а працівники будуть зараховані до штату вокзалів.

Зазначимо, що «туалетна тема» для українських політиків не нова.  Такі обіцянки лунали від кандидата в депутати від Партії регіонів Миколи Солошенка, губернатора Чернівецької області Михайла Папієва, міського голови Донецька Олександра Лук'янченка та багатьох інших. Проте виконання даних обіцянок часто зазнає невдачі.

Втім, одного авторитетного слова Міністра інфраструктури вистачило для того, аби протягом 3-х днів примусити «ліниву» бюрократичну систему «Укрзалізниці» виконати вказівку «зверху». Наказ прийшов, і з різних регіонів України пролунали повідомлення, що туалети все-таки стали безкоштовними. Розпорядження Бориса Колеснікова не отримало широкого розголосу, тому більшість відвідувачів громадських вбиралень були приємно здивовані, деякі навіть намагалися сплатити кошти за користування.

Однак виконання розпорядження підняло масу проблемних моментів туалетної інфраструктури. Зокрема, працівники вокзалів стурбовані тим, що від напливу відвідувачів «з нуждою та без» чистенькі туалети швидко стануть місцем збору бруду та смороду. Не зрозуміло також, хто буде обслуговувати вбиральні, адже з персоналу лишилися самі прибиральниці. І головне, що робити з безпритульними, які шукатимуть в туалетах прихистку?

Кореспондент порталу «Досьє» побував на центральному залізничному вокзалі в Києві і з’ясував, що там взагалі продовжують збирати плату за користування туалетами у розмірі 3 грн. Безкоштовні туалети знаходяться в цокольному приміщенні біля камер схову (раніше вони теж були безкоштовними, проте лише для відвідувачів з квитками) та на Південному вокзалі. Однак Борис Вікторович наголошував, що плата відміняється за користування всіма вбиральнями на залізничних вокзалах України.

Отже, реалізація рішення Міністра інфраструктури залишає бажати кращого: не проведено інформування широкої громадськості щодо нововведень,  не здійснено попередніх заходів для успішного виконання наказу, не впроваджено спеціального плану для подальшого обслуговування вбиралень, не здійснюється належний контроль за виконанням розпорядження. Сподіваємося, що найближчим часом недопрацювання чиновників будуть ліквідовані.