Що влада обіцяє тяжкохворим?

Читать на русском

Згідно зі статистикою порталу «Слово і діло», представники української влади роздали 79 обіцянок, що стосуються хвороб, які прийнято називати смертельними. Якщо ці недуги і не гарантують летальний кінець апріорі, то вже точно - дуже високу його ймовірність: йдеться про онкологічні захворювання, туберкульоз, ВІЛ/СНІД, серцево-судинні хвороби, ниркову недостатність і діабет. На жаль, цей список завжди можна розширити, і його межі визначити важко в принципі, але для аналізу взято лише обіцянки щодо найбільш «популярних» хвороб.

Хвороби

Найбільша кількість обіцянок зафіксована по онкології - 33, майже вдвічі менше щодо туберкульозу - 17. Приблизно так само часто турбувала представників влади доля ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД - стосовно цієї хвороби зафіксовано 13 обіцянок. Серцево-судинні захворювання, і, зокрема, гіпертонія, фігурували в обіцянках чиновників дещо рідше - 8 разів. Також проектом «Слово і діло» зафіксовані 6 обіцянок влади щодо людей, які страждають від ниркової недостатності і потребують гемодіалізу, і 2 обіцянки щодо хворих на діабет.

(Для збільшення інфографіки - клікніть на картинку)

Персони

Варто зазначити, що найбільше число обіцянок роздали губернатори - 28. Це можна пояснити не стільки близькістю їм цієї проблеми, скільки тим, що саме на них найчастіше покладалися обов'язки з будівництва та ремонту медичних установ, закупівлі обладнання, забезпечення хворих усім необхідним - відповідно, вони просто змушені були брати на себе відповідальність.

Трохи менше обіцянок озвучено представниками центральної влади - 22. У цій групі обіцянок важливо виділити заяви Раїси Богатирьової - адже саме вона є профільним міністром, і, здавалося б, від неї повинна йти ініціатива у вирішенні багатьох питань. Тим часом, на рахунку міністра охорони здоров'я лише 6 обіцянок - та й то 3 з них були провалені, лише одна виконана, а 2 - чекають свого виконання за підсумками 2013 року, і дуже не факт, що дочекаються (Богатирьова, зокрема, обіцяла, що цього року охоплення антиретровірусною терапією хворих на ВІЛ/СНІД збільшиться на 10 тис. осіб, а фінансування лікування онкохворих дітей зросте в 2,3 рази) . Прем'єр Микола Азаров, який є беззаперечним лідером за кількістю розданих обіцянок серед усіх українських чиновників (у системі «Слово і діло» станом на 12 грудня зафіксовані 750 обіцянок глави уряду) , активно піарився і в цій, здавалося б, дещо специфічній і навіть трохи табуйованій сфері. Азаров роздав 11 обіцянок - тобто майже вдвічі більше за профільного міністра, але якість такого «піару» залишає бажати кращого - з усіх обіцянок виконана лише одна, а інші або провалені, або все ще чекають свого виконання. Водночас Президент Віктор Янукович всього одного разу торкнувся теми тяжкохворих у своїх обіцянках - в 2011 році він анонсував створення в Україні сучасного дитячого онкоцентру (обіцянка поки в процесі реалізації).

15 обіцянок щодо лікування тяжких хвороб належать представникам місцевої влади - в першу чергу головам обласних рад і мерам. Відповідно, ці обіцянки стосувалися в першу чергу конкретних питань обласного чи міського масштабу - функціонування лікувальних закладів і дії місцевих програм.

Трохи менше - 14 обіцянок - належать народним депутатам і партіям. Специфіка цих обіцянок - в прагненні законодавчого вирішення проблем хворих. Наприклад, народний депутат від Партії регіонів Євген Морозенко, будучи кандидатом у нардепи, обіцяв сприяти прийняттю ефективних програм з боротьби проти туберкульозу, СНІДу та гепатиту. Обіцянку щодо вжиття заходів з недопущення поширення СНІДу, туберкульозу, наркоманії та онкозахворювань в Україні в 2007 році давала в своїй програмі «Стабільність і добробут» Партія регіонів, але виходячи з існуючого стану речей, виконана вона не була. Створення ефективних державних програм з боротьби зі СНІДом обіцяла на останніх виборах і КПУ - відповідний пункт внесений до передвиборчої програми «Повернемо країну народу». Водночас у народних депутатів, які обиралися по мажоритарці, зустрічаються і обіцянки іншої спрямованості - вони обіцяли вирішити проблеми конкретного округу. Наприклад, нардеп від ПР Андрій Шипко, який балотувався по виборчому округу №35, обіцяв винести місцевий туберкульозний диспансер за межі Нікополя.

Виконання

З 79 обіцянок щодо обговорюваної проблеми виконано лише 18, тобто 23% від загальної кількості. Ще точно така ж кількість обіцянок - 18 – була провалена, в той час як основну частину становлять заяви «в процесі» - 43. Не маючи формального приводу назвати ці обіцянки виконаними або невиконаними, часто маємо справу зі своєрідними довгобудами - як у прямому, так і в переносному сенсі. Деякі з обіцянок «в процесі» давалися рік, два або навіть три роки тому, але за такий тривалий час вони так і не були втілені у що-небудь конкретне. Часто політики самі уникають конкретизації термінів виконання своїх слів, віддаючи перевагу абстрактним формулюванням «найближчим часом», «у найближчі кілька років» та інше, або ж взагалі обходячи цю тему стороною. Залишається констатувати, що виконання обіцянок у даній сфері вкрай низьке - адже втілено менше однієї чверті з них.

Тематика

Виділяючи в цій темі окремі блоки, варто зазначити, що більшість обіцянок стосуються будівництва, ремонту, перепрофілювання, відкриття або навпаки - закриття тих чи інших медичних установ або їх структурних підрозділів. Таких обіцянок налічується 37. Ще 19 обіцянок відносяться до проблем забезпечення хворих необхідними ліками, у тому числі зниження цін на окремі види ліків, харчування пацієнтів, нестачі кадрів у окремих медустановах. 12 обіцянок стосуються функціонування програм з боротьби з тими чи іншими хворобами, прийняття владою різних управлінських рішень, законодавчих ініціатив. 10 заяв влади відносяться до закупівель обладнання, часто високотехнологічного і дорогого - ангіографів, мамографів, лінійних прискорювачів, апаратів «штучна нирка» та іншого. Варто зазначити, що лише одна з 79 обіцянок стосується наукових питань у боротьбі з важкими недугами - так, в червні 2013 року голова Держінформнауки Володимир Семиноженко заявив, що в Україні буде налагоджено виробництво радіонуклідів для діагностики і терапії онкозахворювань щитовидної залози.

Висновки

Проаналізувавши статистику обіцянок з цього питання, висновки напрошуються невтішні. По-перше, обіцянки влади систематично не виконуються або їх виконання традиційно затягується на роки - про це вже сказано вище. По-друге, сама спрямованість обіцянок свідчить про те, що влада намагається вирішити виключно «побутові» проблеми: умовно - десь серед довгобудів завис онкоцентр, десь в протитуберкульозному диспансері тече дах, десь відсутнє обладнання для діагностики раку, десь немає лікаря, десь - ліків, а ще десь хворим нічим харчуватися. На жаль, з цих численних умовних «десь» складається одне велике «скрізь». Боротьба з важкими захворюваннями в Україні зводиться до вирішення питань «необхідного мінімуму» - щоб була можливість розмістити хворих і надати їм найнеобхідніші ліки, та й з цим мінімумом владі впоратися не виходить. По-третє - практично повністю ігнорується тема наукових розробок, які б дозволили забезпечити більш ранню діагностику важких хвороб і їх більш ефективне лікування, лише на папері існують або навіть відсутні як такі ефективні та системні державні програми, реалізація яких вже на початковому етапі впирається в брак фінансування. З усього вищенаведеного напрошується нехай і грубий, але вкрай правдивий висновок: тяжкохворі громадяни протягнуть ноги значно раніше, ніж влада подасть їм руку допомоги.


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...