Навіть системна економічна криза та стрімке знецінення національної валюти не впливає на напівхижацькі інстинкти українських політиків. Вони не цураються використовувати складну ситуацію в економіці як PR-привід, попередньо нічого не зробивши для ефективного вирішення проблеми.
Не оминула вищезазначена тенденція і ситуацію із валютною панікою. Несподівано і Президент, і прем’єр-міністр, і низка інших політиків помітили, що гривня знецінюється якось занадто швидкими темпами. «Треба щось робити», – гуртом заволали вони, і почали у різний спосіб чіпляти усіх собак на голову НБУ Валерію Гонтарєву.
Не знімаючи відповідальності за прорахунки з керівництва НБУ, варто проаналізувати поведінку інших державних діячів, які не меншою мірою несуть відповідальність за економічну ситуацію в Україні.
Першим гучним піаром зайнявся прем’єр-міністр Арсеній Яценюк у притаманній йому істеричній манері. «Ми зараз з міністром фінансів, якщо уряд не проти, поїдемо до Президента України, щоб Президент запросив главу Національного банку і щоб ми почули реальну картину безпосередньо з перших вуст керівника Національного банку про те, які заходи вживаються і що потрібно з боку уряду, щоб допомогти Нацбанку стабілізувати ситуацію, відновити довіру до банківської системи», – заявив прем’єр-міністр під час відкритої частини засідання Кабміну, аби журналісти не пропустили жодного його слова. Старання Арсенія Петровича випередити Президента з ініціативою «викликати на килим» очільницю НБУ були марними: за свідченнями представників ЗМІ, пані Гонтарєва вже зранку знаходилася в Адміністрації Президента. На момент заяви пана Яценюка, НБУ вже застосував усі можливі адміністративні важелі, аби припинити падіння нацвалюти.
Фактично, прем’єр-міністр Арсеній Яценюк відсторонився від проблем із знеціненням гривні, вдало переклавши увесь тягар відповідальності на голову НБУ. А дарма. Адже відомо, що НБУ відповідає за монетарну політику держави, яка спирається на економічні та фінансові показники Кабміну. Тоді як прем'єр-міністр і члени його Кабміну несуть усю відповідальність за фінансовий і економічний блок країни. І якщо критика в бік НБУ стосовно жорстких адміністративних заходів з вуст колишнього банкіра Яценюка є компетентною, то його ж виправдання війною на Донбасі не завжди професійних дій уряду – звучить не надто коректно. Адже слід нагадати, що той самий Нацбанк друкує гроші і для фінансування потреб Бюджету. Саме зменшення дефіциту Бюджету – є одним із головних завдань уряду, з яким він поки що не надто успішно впорався. До речі, слід нагадати, що нинішній очільник уряду також неодноразово обіцяв стабілізувати курс гривні. Зокрема, ще в червні 2014 року він заявляв, що нинішній курс – штучно завищений. Проте, як бачимо, зараз пан Яценюк вирішив більше нічого не обіцяти, а одразу валити все на голову Нацбанку. Адже наміри ефективно реформувати будь-що в українській економіці – однозначно зашкодять подальшій політичній кар’єрі амбітного прем’єра.
Характерно, що очільник уряду мовчить про інші проблеми: зокрема, із зростанням цін та панічними настроями українців щодо купівлі побутових та продуктів харчування. Саме це – пряма компетенція відповідних міністерств і відомств, які мають ефективно вирішувати дану ситуацію. Натомість проблема ажіотажу з цінами не викликає особливого ентузіазму для коментування у пана Яценюка і його підлеглих урядовців.
Ще одним політиком, який вже традиційно вирішив «пограти інформаційними м’язами», став лідер фракції «Радикальної партії» Олег Ляшко. Він вже неодноразово критикував пані Гонтарєву і заочно, і безпосередньо в сесійній залі парламенту. Нині ж він у своєму Facebook висунув ультиматум: «Вимагаю від Президента Порошенка припинити грабіжницьку політику Нацбанку і негайно звільнити Гонтарєву. Інакше Радикальна партія вийде з парламентської коаліції». Втім, після гучної заяви рішучих дій не відбулося. Поки що фракція «Радикальної партії», яка нараховує 21-го нардепа, залишається у складі коаліції.
Звичайно, це не повний перелік усіх публічних спроб політиків різних ешелонів пропаритися на темі курсу гривні. Поки українці бідніють і марно намагаються спрогнозувати свої доходи і можливості бодай на наступний місяць, політики не намагаються набрати електоральні бали шляхом впровадження дієвих реформ. Натомість замість реальної роботи, можновладці та народні обранці вдаються до звичної та зрозумілої для них діяльності: по-простому – до популізму.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»