Турчинова віддай дяді в РНБО, а сам шукай главу фракції

В оновленому українському політикумі проблемою номер один можна назвати кадровий голод. На всіх рівнях відчувається дефіцит кадрів, успішних менеджерів, здатних ефективно управляти окремими напрямами державної політики.

Але де брати нові кадри? І за яким принципом учасники коаліції призначають фігури на свої квоти?

Наприклад, Петро Порошенко частіше бере людей з бізнесу. А «Народний фронт» міцно вчепився в силові відомства. Обидві сили робили спроби залучення кадрів з громадського сектору, але на жаль, далеко не всі справляються.

Призначення Олександра Турчинова секретарем Ради національної безпеки і оборони спровокувало розмови про те, що в команді у Петра Порошенка на обличчя явний кадровий голод. Ця посада – квота Президента і він зазвичай намагається призначити туди свою людину. В останні роки політики не особливо поспішали займати пост секретаря РНБО, так як цю посаду, частіше розглядали як лаву запасних, пенсію, посилання або синекуру для тих, хто готується вийти на політичне поле або просто повинен відсидітися, випустити пар.

У 2005 році Петро Порошенко сам був секретарем РНБО з розширеними повноваженнями при Президентові Ющенку. Тоді його перебування на посаді позначилося низкою конфліктів з прем'єр-міністром Юлією Тимошенко і закінчилося відставкою їх обох. Нинішнє призначення Олександра Турчинова не повинно нести за собою такої небезпеки, скоріше це свідчення зміцнення альянсу між командами «Блоку Петра Порошенка» і «Народного фронту».

Ми бачимо, що в парламенті вже проголосовані в першому читанні зміни до закону, які передбачають розширення повноважень секретаря РНБО. Зокрема, секретар РНБО має отримати чітко визначені повноваження з координації дій силових відомств. Призначаючи Олександра Турчинова на посаду нового секретаря РНБО Петро Порошенко сказав, що головна перевага цього призначення в тому, що це «людина, якій не потрібен час на «розкачку», людина, яка повністю володіє ситуацією».

Президент неформально делегує частину своїх повноважень – як голова РНБО секретарю цього органу. Звичайно, якщо цей секретар користується повною довірою Президента, – тоді це сильна особистість. Чи так це в ситуації Порошенко-Турчинов? Не дарма, часто наводять приклад 1994-1999 рр. Кучма-Горбулін, адже Кучма довіряв Горбуліну. Тому й тандем був максимально ефективним.

За однією з версій Президент Порошенко давно пропонував крісло секретаря РНБО своїм партнерам по коаліції «Народному фронту» і зокрема Олександру Турчинову, в обмін на інші призначення. Порошенко все частіше став підбирати не людей на вакантні позиції, а шукати виторговувати у коаліції певні крісла під «своїх людей».

За іншою версією новопризначений глава РНБО України Турчинов має компромат на Петра Порошенка. Саме Турчинов раніше голосно звинувачував нинішнього Президента України в корупції, фінансових махінаціях, рекеті та інших смертних гріхах. У 2005 році, після першого майдану, Олександр Турчинов обіймав посаду голови СБУ. І, будучи на той момент людиною Тимошенко, використовував посаду голови Служби безпеки України для збору компромату на Ющенка і його оточення.

Читайте також: РНБО: ще одна зброя Президента у боротьбі за повноваження

Призначення Олександра Турчинова секретарем Ради національної безпеки і оборони спровокувало внутрішню боротьбу у фракції «Народного фронту» – другої за чисельністю фракції Верховної Ради. Не ясно, хто замінить Турчинова на посаді голови фракції і чи вдасться зберегти баланс сил між різними групами впливу.

Схоже, що обов'язки голови об'єднання поки виконуватиме перший заступник Турчинова Андрій Тетерук. Це питання має бути вирішене на засіданні фракції на наступному тижні. У разі призначення главою фракції одного із заступників йому доведеться відмовитися від посади в парламентському комітеті. А адже тільки недавно всі вважали, що парламентський тетріс нарешті склався. Адже згідно з регламентом Верховної Ради, голова комітету, перший заступник, заступник голови та секретар комітету не можуть бути одночасно головами депутатських фракцій і груп.

Фракція під час обговорення кандидатур розділилася на два умовних табори. Є група Яценюка, є – Турчинова. Навколо них – сателіти. Поки у кожній з груп кілька кандидатур, йде суперечка. Найбільш реальними кандидатами можна назвати, першого заступника голови фракції Андрія Тетерука, колишнього міністра Кабміну Остапа Семерака та Сергія Пашинського.

У Олександра Турчинова один перший заступник – Андрій Тетерук, який є членом парламентського комітету, – і шість звичайних. Серед них під норму регламенту підпадають Сергій Пашинський (очолює комітет Нацбезпеки та оборони), Вікторія Сюмар (комітет з питань свободи слова), Андрій Іванчук (комітет економічної політики), Микола Мартиненко (ПЕК) та Максим Бурбак (перший заступник голови комітету з питань ветеранів і інвалідів). Екс-командир батальйону «Дніпро-1» Юрій Береза входить в очолюваний Пашинським комітет без посади.

Таким чином, віддавши Турчинова за квотою Порошенко, «Народний Фронт» зіткнувся з проблемою пошуку глави власної фракції. Але ж проблема «кадрового голоду» це ще й недалекоглядність електорату, який голосує за фейк, партії одноденки, які прийшли в парламент на популізмі. Президент Порошенко вже обпікся, призначаючи людей нових, типу Гонтарєвої і Гелетея. Їх результати і так всім видно. Ось і проходиться піднімати з «бабусиної скрині» вихованців Кучми... Хоча спостерігаючи новий сплеск телевізійного інтересу як до справи Гонгадзе, так і до самого Кучми очевидно, що епоха «старої гвардії» управлінців скоро кане в літу. Небезпека тільки в тому, що на дно може піти не тільки економіка України, а й вся наша держава.

Олександра Решмеділова, політолог, спеціально для «Слово і Діло»

***

Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.