«Війна» за Канів. Програє народ?

Читать на русском

Парламентські вибори 2012 року увійшли до сучасної політичної історії України двома ключовими аспектами: «депутатським тушкуванням» і рядом проблемних округів, на яких згодом були оголошені перевибори.

Цьогоріч, небезпека проблемних округів теж існує. Однак чи стануть знову проблемними саме ті округи, що були на виборах 2012-го — велике питання.

Для наглядності, «Слово і Діло» вирішило проаналізувати славнозвісний канівський округ, де рівно два роки тому зійшлися «земельний магнат» Богдан Губський та зубр поетичного слова, місцевий письменник Леонід Даценко. Тоді, хоч і в результаті перевиборів, перемога дісталась Даценку. Нині ж, він знову балотується по канівській мажоритарці. І хоча цього разу серед переліку всіх його кандидатів немає яскраво виражених політичних важковаговиків типу Губського, все ж, інтрига у виборчому окрузі №197 залишається.

А пов'язана вона з двома визначальними характеристиками. Перше — політичні двійники. Їх на дострокових парламентських виборах 2014 року у канівському окрузі зареєстрованодвоє і всі вони з чиєїсь легкої руки, вочевидь, націлились працювати на розпорошення голосів Леоніда Даценка. І хоча впізнаваності та присутності в окрузі Даценку не позичати (депутат активно зустрічається із власними виборцями по селам), все ж, надмірна кількість заяв команди депутата з приводу використання чорних технологій проти нього говорить про те, що певний страх за власний результат 26 жовтня у Даценка є.

По-друге, «темні конячки» із стаєнь провідних політичних партій. Хорошим прикладом в даному контексті може слугувати молодий політик, заступник голови громадської організації «Форум розвитку Черкащини» Владислав Голуб. Останній підтриманий Блоком Петра Порошенка і є відверто кажучи, новим політичним обличчям для Канівщини. Однак надмірна метушня Даценка із власними зустрічами по округу, змушує останнім часом робити висновки з приводу того, що шанси в Голуба нав'язати конкуренцію нинішньому нардепу все ж таки дійсно є. До того ж, не зрозуміло, що прихопив у власних валізах на канівський округ кандидат Порошенка та чи обмежиться його кампанія одними словами.

Тим паче, що альтернативу Леоніду Михайловичу треба точно мати, хоча б через його обіцянку щодо дотримання принципу персонального голосування. 20 травня поточного року нардеп цинічного його порушив, що було не просто зафіксовано, але ще й масово розтиражовано в засобах масової інформації. Те ж саме стосується і питання прийняття закону про спеціальний статус Канева, підтримку закону про кримінальну відповідальність за голосування картками інших депутатів. Звичайно, ще залишається останнє засідання ВРУ VII скликання, де нардеп має можливість все це втілити в життя. Одначе враховуючи специфіку проходження через парламент законодавчих ініціатив, зробити це — майже нереально, а значить, вище перелічені обіцянки стануть такими ж невиконаними, як і у випадку з персональним голосуванням.

Але чи вплине це на кінцевий вибір канівчан? Питання риторичне. Адже ці вибори для них можуть стати ще складнішими за попередні. Оскільки, якщо у 2012 було чітко зрозуміло, хто є хто і на чиїй стороні грає, то нині, електоральна увага виборців може непередбачувано розділитись між заграванням із патріотичною риторикою зі сторони Даценка та закликами до омолодження депутатського складу, що лунають з вуст Голуба. І результат за таких умов може бути абсолютно непрогнозований не лише для самих винуватців виборчої боротьби, але й більшості жителів Канівщини.

Остап Колибаба, спеціально для «Слово і Діло»


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...