Парламентська кампанія із позачергових виборів-2014 гарантовано оновить Верховну Раду 8-го скликання. Правда, за прогнозами політологів, оновлення відбудеться приблизно наполовину.
Тренд парламентських виборів-2014 серед партій, що брали участь у революційних подіях на Майдані – максимально оновити свої списки, залучивши до них командирів, військових і солдатів-героїв із зони АТО, громадських активістів та журналістів, які відзначилися під час Революції Гідності своїм безкомпромісним спротивом тодішньому режиму Віктора Януковича. Проте, ще одна тенденція цієї виборчої кампанії – мажоритарні округи віддають на відкуп олігархам, які тим чи іншим чином пов’язані політичними та економічними відносинами із нинішньою владою.
Не стала виключенням і Волинь. Не зважаючи на суттєву підтримку національно-демократичних та націоналістичних політичних сил, фаворитами мажоритарних округів стануть найвідоміші «грошові мішки» цього регіону, які змогли домовитися про своє депутатство і з представниками попередньої влади. Ще одне «відкриття» цього політичного сезону – Радикальна партія Олега Ляшка – також має досить непогані стартові можливості у волинських округах.
Волинь поділена всього на 5 округів і є однією із найменш заселених областей – потенційно проголосувати тут можуть всього 785 тисяч виборців. Здавалося б, у регіоні, де всі один одного знають, немов облупленого, шансів для олігархів знову пройти в ВР – небагато. Проте, все не так просто: брак регіональних політичних еліт і на цих виборах компенсується здобутками регіональної економічної еліти, по-простому – представників великого бізнесу. Хоча охочих позмагатися за депутатський мандат – не бракуватиме.
Горохів (округ №20): сюрпризи можливі, але малоймовірні
Єдиним кандидатом, який вже зареєструвався у волинських округах став відомий місцевий бізнесмен, власник АПГ «Пан Курчак», діючий нардеп - Сергій Мартиняк. Головним пріоритетом в своїй програмі «Волинь – територія сталого розвитку» пан Мартиняк називає розвиток територіальної громади. Ухил – на соціальну сферу: створення робочих місць, соціальній підтримці малозабезпечених, створення системи сучасної медичного обслуговування. Усі його обіцянки поки що перебувають у стані виконання.
Слід зазначити, що пан Мартиняк у нинішньому складі парламенту по фракціям не гасав, є членом депутатської групи «Суверенна європейська Україна» і провадить досить активну законотворчу діяльність із ухилом у фінансовій і банківській сфері.
Зважаючи на фінансові можливості та зв’язки пана Мартиняка, серйозну конкуренцію йому може скласти хіба що колишній заступник голови волинської ОДА та ректор Луцького інституту розвитку людини університету «Україна», «батьківщинець» Роман Карпюк. На парламентських виборах 2012 року йому забракло всього 428 голосів, аби наздогнати свого головного конкурента.
Ще одна політична сила, що має непогані шанси на Волині – «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка скоріше за все висуватиме на цьому окрузі громадського діяча Володимира Красулю, який на парламентських виборах 2012 року шляхом само висування здобув на окрузі 4-й результат. Ще один серйозний претендент у змаганні за депутатський мандат - депутат Волинської обласної ради від «Єдиного центру» Борис Загрева – скоріше за все, піде на вибори самовисуванцем. Нагадаємо, на парламентських виборах 2012 року він здобув 3-й результат.
До речі, ще у 2012 році на горохівський округ «приглядалася» соратниця Володимира Литвина по фракції «народників» у ВР 6-го скликання, народний депутат Катерина Ващук. У нинішньому складі парламенту вона опинилася завдяки прохідному номеру у списку Партії регіонів. Нині, після революційних подій, вона, можливо, спробує балотуватися в якості мажоритарника-самовисуванця саме на Волині.
Ковель (округ№21): волинська шпарина для «регіонала»?
Безумовним фаворитом на цьому окрузі буде вже вищезгаданий чинний депутат Степан Івахів. Саме на нього, за інформацією порталу «Слово і діло» робитиме ставку діюча влада на чолі із президентом Петром Порошенком. До речі, свою політичну кар’єру пан Івахів починав у 2010 році в статусі депутата Волинської облради у лавах «регіоналів». Проте згодом змінив свою політичну позицію, перейшовши до опозиційної депутатської групи «Патріоти Волині». Фінансово змагатися із Степаном Івахівим буде складно: за версією журналу Forbes, у 2012 році він посів 80 місце серед українських мільйонерів зі статками у 109 мільйонів доларів.
Серйозною інтригою на окрузі № 21 може стати висування одного із братів народного депутата-«регіонала» Григорія Смітюха – Івана. На парламентських виборах 2012 року він здобув третій результат, поступившись, окрім самому Івахіву, представнику партії «Батьківщина» Ігорю Гузю. До речі, як і в ситуації із 20-м округом, Івахів випередив свого основного конкурента Гузя всього на 836 голосів.
Поки що Іван Смітюх – єдиний кандидат на окрузі, який міг би протиставити достатні фінансові та інші ресурси, аби позмагатися із партнером Ігоря Єремеєва по бізнесу. Однак, поки що домовленостей із владою з приводу висування Смітюха досягнуто не було. Проте це може не завадити йому здійснити похід за депутатським мандатом в якості самовисуванця.
Маневичі (округ№ 23): дорогу королю!
Саме так: тягатися із співвласником групи «Континуум» Ігорем Єремеєвим на його окрузі – справа безглузда. Особливо, коли досягнуто домовленостей про його підтримку на найвищому рівні. На парламентських виборах 2012 року він здобув перемогу із найвищим результатом серед усіх волинських округів: 48,5% (або майже 51 тисяча голосів виборців), залишивши далеко позаду усіх своїх найближчих конкурентів.
Сам пан Єремеєв протягом усієї каденції ВР 7-го скликання завжди тримався уособлено. А після подій у лютому 2014 року навіть спромігся об’єднати навколо себе одну із чисельних депутатських груп «Суверенна європейська Україна», що нараховує 35 народних депутатів. До слова, до неї увійшли майже усі колишні представники Народної партії, які у 2012 році балотувалися за списками Партії регіонів, і сам лідер цієї політсили, нардеп і екс-спікер Володимир Литвин. Політичні дороги бізнесмена та аксакала української політики знову сплелися докупи, після неприємної історії із «провалом» Блоку Литвина на парламентських виборах 2006 року, коли провальну та над коштовну кампанію політсили спонсорував пан Єремеєв. У 2007 році Литвин зі своєю командою здійснив реванш та здобув аж 20 багнетів у ВР 6-го скликання. Проте, Ігор Миронович на той час дещо дистанціонувався від політики, зайнявшись бізнесом. І не дарма: за приблизними підрахунками журналу Forbes його статки оцінюються у 107 мільйонів доларів. Сам Ігор Єремеєв може стати у нагоді нинішній владі і Президенту зокрема: він є певною противагою експансії інтересів у нафтопереробній сфері всюдисущому і амбіційному олігарху Ігорю Коломойського.
Все, що залишається решті кандидатів від інших політсил – це «погратися» на окрузі із потенційними виборцями, або спробувати здійснити надмасштабний «злив» негативу. Проте, навіть такі відчайдушні спроби зможуть лише «підкоригувати» результат Єремеєва, зменшивши його на декілька відсотків.
Володимир-Волинський (округ №19): «Свободу» не спинити?
Інтрига у боротьбі за депутатський мандат може з’явитися у 19 окрузі на Волині. На попередніх парламентських виборах тут безумовну перемогу здобув тоді єдиний опозиційний мажоритарний кандидат, «свободівець» Євген Мельник. Він спробує повторити успіх партії дворічної давнини. Проте нині це може виявитися не таким простим завданням.
Супротив «свободівцям» на окрузі чинитимуть ті ж самі представники олігархів – наприклад, приватний підприємець, власник кількох бізнесових проектів, зокрема і мережі заправок «Укр-Петроль» Сергій Ковальчук, якого також пов’язують із партнерами Ігоря Єремеєва і його командою.
В свою чергу, нинішня влада може підтримати мера Володимира-Волинського Петра Саганюка. А от Радикальна партія Олега Ляшка теж не омине 19-й округ: представники цієї політичної сили висуватимуть приватного підприємця, власника мережі продуктових магазинів Віктора Ярему, який є «протеже» ще одного впливового політика місцевого ґатунку - мера Нововолинська Віктора Сапожнікова.
Луцьк (округ № 22): калейдоскоп кандидатів
Виборцям обласного центру доведеться обирати з-поміж цілого калейдоскопу мажоритарників. Справа в тім, що на минулих парламентських виборах округ №22 підкорив ще один впливовий політик – Ігор Палиця, який на цих позачергових виборах йде під прохідним 34-м номером у списку пропрезидентської партії «Блок Петра Порошенко». Поки що, згідно інформації на сайті ЦВК, на окрузі не зареєстровано жодного кандидата.
Проте, це тимчасове затишшя перед бурею. Є ймовірність, що сам пан Палиця не залишив округ напризволяще, а спробує «накрити» його із допомогою представників своєї команди. Проте хто саме може стати таким кандидатом – достеменно невідомо.
Високі шанси на перемогу має кандидат від партії «Батьківщина», один із давніх соратників Юлії Тимошенко екс-губернатор Григорій Пустовіт. Ймовірним кандидатом на мажоритарну по Луцьку від новоспеченої політичної партії «Народний фронт» називають Ігоря Гузя – заступника голови Волинської облради, колишнього «батьківщинця». Позмагатися за депутатський мандат спробують й ціла плеяда депутатів з міської ради та громадських діячів, серед яких -Олена Голєва, Андрій Осіпов, Василь Токарський, Богдан Климчук.
Отож, теоретично обирати лучанам буде з кого.
***
Стає очевидним, що команда президента Петра Порошенко поступово «зливає» мажоритарні округи тим кандидатам, які здатні гарантувати певну лояльність у майбутній Верховній Раді в обмін на гарантії для бізнесу. Нічого дивного в таких домовленостях немає: влада шукає впевненості і підтримку у новому парламенті, бізнес – «тиху гавань», гарантії для свого існування. В цілому, домовленості олігархів із Президентом ще стовідсотково нічого не означатимуть: все вирішуватиметься найближчими днями, коли ЦВК реєструватиме кандидатів у нардепи. У випадку, якщо ніхто із представників великого бізнесу не подасть свої документа на реєстрацію – це означатиме лиш одне: майбутня Верховна Рада не проіснує більш 1 року. Навіщо бізнесменам, що звикли рахувати власні кошти, даремне витрачатися на таку нетривалу каденцію?
Олександр Радчук, спеціально для СіД
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»