Сергій Тігіпко - людина другої свіжості

На офіційному сайті Сергія Тігіпка у всіх розділах знову красується словосполучення «Сильна Україна», єдиним уособленням якої і є сам Сергій Леонідович. Єдина зміна - в кольоровій гамі старого бренду тепер домінує жовтий колір.

Ні, це не сон. Ми знову стали свідками відродження «завжди молодого» Сергія Тігіпка, який ну ніяк не хоче опинитися під уламками попередньої влади.

Схоже, що цинічніше політики може бути тільки бізнес. Саме такими підходами керувався і пан Тігіпко, коли в 2011 році він обміняв свою політичну силу «Сильна Україна»  на впливову посаду в уряді Миколи Азарова, а також гарантовану квоту в списку «Партії регіонів». Слід зазначити, що Сергій Леонідович повністю інкорпорований в систему цінностей ПР: після ліквідації «Сильної України», він став заступником голови «Партії регіонів». Скільки ж насправді членів «Сильної України» перейшли до лав ПР - точно сказати складно. Партія регіонів, фактично, викупила бренд пана Тігіпка, який при вдалому інвестуванні в свою партійну структуру зміг би «відкусити» від 2 до 5% голосів потенційних виборців «регіоналів» на парламентських виборах 2012 року.

Втім, після відомих подій на Майдані в кінці 2013 та на початку 2014 року, пан Тігіпко виявився одним з небагатьох політиків, який зміг вдало «відокремитися» від негативу, пов'язаного з «Партією регіонів» та її фракцією в парламенті. На партійному з'їзді він всерйоз пропонував підтримати свою кандидатуру на пост президента. Однак в ПР відкинули пропозиції пана Тігіпка і на вибори він пішов сам. Крім того, це стало достатнім приводом для того, щоб виключити Сергія Леонідовича з партії. Вже 8 квітня 14 народних депутатів-регіоналів, близьких до Тігіпка, в тому числі і він сам, заявили про вихід з «Партії регіонів» і фракції ПР у Верховній Раді, а також про створення опозиційної до чинної влади депутатської групи.

Надії на реванш і плани на майбутнє Сергій Тігіпко будує виходячи з досить високого результату на позачергових виборах президента в 2014 році. Він єдиний з «впізнаваних» регіоналів зміг набрати достатньо високий відсоток підтримки виборців - 5,23%. Пан Добкін, якого підтримала вся структура ПР, отримав результат всього у 3,03% голосів виборців.

Таким чином, Тігіпко знову використовує своє ім'я для реінкарнації у великій політиці. Враховуючи той негатив, який до осені ще встигне зібрати чинна влада, а також відсутність серйозних електоральних супротивників в південних і східних регіонах країни, партія «Сильна Україна» має всі шанси потрапити в парламент 8-го скликання.

Вже зараз йде масована підготовка виборчого штабу партії. На телеканалах, радіо та інтернеті з'являється все більше новин, в яких присутня назва «Сильна Україна» та прізвище пана Тігіпка. Все це - вірні ознаки звичайного форсованого наступу в мас-медіа напередодні виборчої кампанії. Грошей на партію та її просування у Сергія Леонідовича достатньо. Команда, як така, йому не потрібна. Він сам собі бренд.

А от з новим сенсом - проблема. «Досягнення миру в країні, відродження економіки і порятунок соціальної сфери», - так розповідає про головні завдання партії у своєму відеозверненні пан Тігіпко. «Запорукою відродження економіки в «Сильній Україні» вважають боротьбу з корупцією, поліпшення інвестиційного клімату, насамперед, для малого та середнього бізнесу, а також захист і розширення ринків збуту для українських виробників за рахунок Європейського Союзу», - йдеться у все тому ж зверненні політика. Для порівняння, в 2010 році серед програмних цілей тоді ще не ліквідованої партії було створення умов для розвитку підприємництва (зменшення кількості органів контролю, спрощення реєстрації підприємств), боротьба з корупцією, податкова реформа, реформа ЖКГ, вільний ринок землі.

Що заважало Сергію Леонідовичу втілити хоча б частину цієї програми, перебуваючи на посаді віце-прем'єр-міністра і міністра соцполітики в уряді Миколи Азарова? Для цього у нього було цілих 2 роки у виконавчій владі. Крім того, після походу в Кабмін, політик вже більше 2 років є народним депутатом України, при цьому переважно - у правлячій більшості.

Сьогодні головний меседж, з яким Сергій Тігіпко знову збирається перемагати на чолі реанімованої «Сильної України» - економічний прагматизм. Дерегуляція, дебюрократизація і децентралізація - це те, що в заявах Сергія Леонідовича зустрічається протягом останнього періоду найчастіше. Але стоп! Це вже десь було: згадаймо так звану «податкову реформу», якою опікувався пан Тігіпко. Чи не її «успішна реалізація» підкинула дрівець в котел революції на Майдані?

В ході президентської кампанії 2014-го року Сергій Леонідович голосно запевняв, що реформує державний апарат і ліквідує підстави для виникнення корупції. І хоча президентом він і не став, очевидно, що шанси реалізувати відповідну ініціативу у нього були ще в уряді Азарова. Аналізуючи заяви політика, журналісти порталу «Слово і Діло» не знайшли навіть натяків на те, що відповідна обіцянка була виконана хоча б частково.

Або взяти, приміром, іншу одну обіцянку політика з приводу підвищення заробітної плати держслужбовців в 2013 році на 50%. Чим не економічний прагматизм в часи знаменитого «покращення»? Але за підсумками 2013-го зростання заробітних плат Держкомстат так і не констатував. За рахунок чого збирається будувати власні успіхи Сергій Леонідович на цей раз - теж невідомо. Інший постулат, або скоріше цінність, як зазначається на оновленому сайті «Сильної України», - соціальний захист. Цікавий факт: перебуваючи на посаді віце-прем’єр-міністра в уряді Азарова, Тігіпко планував ввести спеціальний ваучер, за яким кожен «чорнобилець» сам вибиратиме ту установу, куди він захоче поїхати лікуватися. Видача ваучерів на лікування «чорнобильців» повинна була б початися ще влітку 2012 року, однак, у зв'язку з тим, що Кабмін і Мінсоцполітики не внесли змін до відповідних нормативно-правових актів, система так і не була запущена. Відповідно виникає риторичне питання: в разі перемоги партії «Сильна Україна», нас знову чекають виправдання «не встигли, не змогли, змови» з приводу соціальних ініціатив Сергія Леонідовича?

Пан Тігіпко страждає хронічним популізмом. Наприклад, дуже хочеться побачити, як він зуміє створити 6 мільйонів робочих місць до 2020 року, або забезпечити енергетичну незалежність України, або організувати 1500 сільських кооперативів. «Популізму не буде - лише хороша конструктивна робота. Звичайно, ефективна. Знаєте, підхід «ми дуже хотіли, але не змогли» людям вже, м'яко кажучи, не цікавий », - заявив пан Тігіпко в одному зі своїх нещодавніх інтерв'ю в розпал президентської виборчої кампанії.

Ну і наостанок два дуже важливих спостереження.

По-перше, відродження партії - це черговий PR-хід пана Тігіпка. Однак, тут і виникає проблема довіри до політика: поміркуйте самі, адже раніше він заявив про ліквідацію партії і «злиття» з «Партією регіонів». Виходить, свого часу він банально пішов на обман тих виборців, які голосували за нього як за частинку ПР?

По-друге, є ще одна колода в оці - проблема з ефективністю. Останнім часом серед політиків і в експертному середовищі стало модно говорити про те, що сучасну політику реформ в Україні повинні створювати справжні топ-менеджери, спеціалісти з тих чи інших питань. Простіше кажучи - ефективні управлінці, які не просто говорять, а й відповідають за свої слова. Якщо проаналізувати рейтинг ефективності Тігіпка, то його успішність в частині виконання обіцяного становить лише 30%. Зате відсоток не виконаних складає більше 40%. Отже, якщо така ситуація з лідером в старої-нової «Сильної України», то що говорити про пересічних кадрів партії?

Очевидно, Сергій Тігіпко і його бренд «Сильна Україна» мають високу ймовірність знову зайняти крісла в сесійній залі парламенту. І, швидше за все, прогнозуючи таку ситуацію, до політсили пана Тігіпка долучаться й інші «уламки» ПР, які опинилися за бортом політичних змін, що потрясли країну за останні півроку. Хто буде в команді Сергія Леонідовича, і як це вплине на результат його партії під час передвиборчої кампанії - нам належить дізнатися вже в найближчий місяць. Як завжди, оцінювати політика будуть виборці - це ще одна можливість для всіх громадян України продемонструвати, чи дійсно країна прагне до змін і чи зможуть разом з КПУ піти у небуття й інші політики старої формації.

Олександр Радчук, оглядач інформаційного порталу «Слово і Діло»

Джерело: korrespondent.net


Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...