«Слово і діло» починає аналізувати ситуацію, яка протягом десятиліть склалася в такій непростій сфері, як державна служба. За недоброю українською традицією, про 280-тисячну армію чиновників у нас згадувати не дуже прийнято. Що цілком незрозуміло. Адже в усьому цивілізованому світі, особливо в Європейському союзі, куди ми прагнемо потрапити, державні службовці - це еліта нації. Як справа йде у нас, ми і постараємося розповісти.
Привід поговорити про перспективи «покращення» життя українських чиновників дав минулого тижня голова Національного агентства України з питань державної служби В'ячеслав Толкованов.
Умови роботи державних службовців у нашій країні - ні для кого не секрет. Мізерні заробітні плати, на рівні мінімальних, величезна плинність кадрів, неможливість залучення кваліфікованих кадрів, а від того і постійне падіння рівня професіоналізму, відсутність мотивації, пільг і величезна кількість міфів про пенсії.
У нашій країні майже 300 тисяч державних службовців. Зрозуміло, є «верхівка» , яка має і відповідний рівень заробітних плат, і майже необмежений доступ до державних ресурсів. Про цю «золоту тисячу» говорити немає сенсу. Саме через них виникають постійні корупційні скандали, і створюється враження, що вся армія чиновників - це «вершки суспільства, які жирують на ослабленому організмі країни».
Переважна ж більшість державних службовців доступу до державної «кормушки» не мають, а змушені існувати, економлячи ті крихти, що підкидає їм держава і щиро радіти преміальній надбавці до заробітної плати в 100 гривень.
У місцевому самоврядуванні ситуація дещо краща. Все ж, обласні та міські ради самі можуть встановлювати розміри надбавок і премій, чим і користуються для підтримки своїх співробітників, які виконують всю чорнову роботу.
З країн колишнього Радянського союзу така ситуація тільки в нашій країні. І в Білорусі, і в Росії ставлення до державних службовців з боку правлячої еліти абсолютно інше. Рівень заробітних плат вищий в рази. Чиновники та їхні сім'ї мають обов'язкові соціальні пакети і медичні страховки. Вихід на пенсію, відповідно, також якісно відрізняється. І далеко не в гірший бік.
В Україні сьогодні на державній службі перебувають в переважній більшості ті, хто не може знайти себе в інших сферах. Чиновник - вже давно звучить не гордо. Звідси і всі питання щодо рівня кваліфікації кадрів.
Керівництво країни цю проблему чудово знає, однак завжди є маса інших невідкладних справ - стримувати інфляцію, вишукувати кошти для виплати заробітної плати ще більш убогим бюджетникам, гасити борги перед шахтарями і так далі.
І все ж у Віктора Януковича, фактично першого з Президентів України, хто зважився якісно змінювати ситуацію, вистачило волі продавити Закон про державну службу. Ось тільки далі закону справа поки не йде. Його гальмує ... сама державна система. Точніше, та її частина, що відповідає за фінансовий блок.
Міністерство фінансів вже один раз заблокувало закон, який повинен був набути чинності 1 січня 2013 року. І тепер, за словами В'ячеслава Толкованова, він повинен запрацювати 1 січня 2014 року.
Даний закон можна аналізувати з багатьох сторін. Якісно змінюється підхід до визначення статусу тих чи інших державних службовців. Вводиться нове поняття груп і підгруп, змінюються ранги. Є чітка прив'язка до рівнів - місцевого, обласного та центрального.
Але все це цікаво, в основному , самим державним службовцям. Звичайний громадянин як не розумів особливої різниці між рангами і категоріями чиновників, так і не зрозуміє. Набагато цікавіше те, що закон передбачає перегляд заробітної плати для держслужбовців.
Отже, мінімальний оклад держслужбовця повинен тепер бути на рівні 2 мінімальних зарплат, тобто 1 тис. 147 грн помножено на два. «Звичайно, якщо ми хочемо залучити професійні кадри на державну службу, то цього рівня зарплати замало», - зазначив Толкованов.
«Одночасно з підвищенням рівня заробітної плати ми працюємо над питанням професіоналізації державної служби. Тому і введення закону з 1 січня 2014 року буде проходити комплексно» - додав чиновник.
На питання журналістів, чи гарантує він, що буде переглядатися рівень зарплати держслужбовців з 1 січня, Толкованов сказав: «Я не міністр фінансів і не голова Верховної Ради, я констатую, що новий закон про державну службу передбачає суттєве підвищення заробітних плат і введення нової системи посадових окладів на державній службі. Звичайно, що під час формування нового держбюджету це має бути певним чином відображене. Але гарантувати щось - це не дуже коректно».
«Ми говоримо сьогодні не про збільшення або зменшення кількості. Ми говоримо про професіоналізацію тих, хто сьогодні працює, про підвищення рівня доброчесності. Саме на це закон має бути спрямований і на більш ефективне використання коштів. Закон не передбачає ліміт (кадрів на державну службу). Сьогодні в державі одні пріоритети, завтра - інші, є певні потреби певні органи реорганізувати або ліквідувати, або навпаки - створити нові» , - сказав Толкованов.
Є в законі й інші цікаві особливості, які зобов'яжуть уряд прийняти нові нормативні акти. Зокрема, нормативно-правові акти, що регулюють такі питання, як мотивація проходження державної служби, надання держслужбовцям службового житла, компенсація витрат на проживання та інших витрат у зв'язку з тимчасовим переведенням на іншу посаду в іншу місцевість, відшкодування витрат, пов'язаних з відкликанням з відпустки, модернізація системи професійної підготовки.
Отже, що ми маємо на виході? Насправді, не так вже й багато, на жаль. Формально закон, який повинен набути чинності з 1 січня наступного року і прес-конференцію В'ячеслава Толкованова, котрий підтвердив наявність законодавчої норми.
У ході спілкування з журналістами Толкованов не сказав нічого нового. І все ж його конференцію можна цілком зарахувати до обіцянок. До цих пір, незважаючи на його знаходження в базі «Слово і Діло» за ним не значилося взагалі ніяких обіцянок. Ні виконаних, ні провалених.
В той же час сказане чиновником з вкрай великою ймовірністю виявиться невиконаним. Толкованов, швидше за все, добре це розуміє. Тому і залишив багато чого «за дужками». Наприклад, не повідомив, а як ставляться в уряді до ідеї запуску закону і, відповідно, якісного збільшення бюджетних витрат на чиновників.
Можливо, керівник національного агентства не в курсі позиції Азарова, Арбузова і Колобова, однак, швидше за все, він її знає, але говорити не хоче, оскільки нічого доброго ця інформація, за логікою, державним службовцям не несе.
Найбільш вірогідним є чергове перенесення термінів вступу закону в силу на 1 січня 2015 року. Ось з 2015-го ймовірність підвищення зарплат чиновникам зростає багаторазово. Адже до виборів залишиться 3 місяці і відмовитися від підтримки 300 тисяч електорату плюс їхніх родин у Президента немає можливості.
Дуже шкода, в цьому зв'язку, що такі важливі рішення, які залежалися під сукном наших правителів, знову будуть прийматися в прив'язці до конкретної політичної ситуації та чергових виборів.
Якось Наполеон сказав дуже розумну фразу: «Народ, який не хоче годувати свою армію, незабаром буде змушений годувати чужу». З бюрократичним апаратом - приблизно те ж саме.
В України на порядку денному, можливо, найгостріше за всі 22 роки Незалежності питання: самовизначення. Президент, до його честі, незважаючи на шалений тиск, реалізує озвучений і підтримуваний більшістю населення курс на європейську інтеграцію. І це на тлі поки що неясних перспектив у вже розв'язаній виборчій кампанії.
Як ніколи йому потрібна підтримка. У першу чергу, від державних людей. Тобто тих, хто і повинні забезпечити весь технічний супровід найбільшого в історії країни проекту. Однак поки чиновників легко можна купувати задешево, доти державна машина буде стикатися з внутрішнім і зовнішнім саботажем.
Виправленню ситуації може служити реформування системи державної служби, яке має бути запущено новим законом. І якщо знову державна необхідність буде підпорядкована фінансовій ситуативній доцільності, а обіцянки залишаться обіцянками, про європейські перспективи країни можна буде і далі лише мріяти.
«Слово і діло» і далі відстежуватиме ситуацію з набранням чинності закону про державну службу та аналізуватиме зміни в якості життя чиновників в розрізі - обіцянки керівництва країни і реальна картина.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»