Трохи більше половини українців (53%) зберігає автономність від запозичень. Водночас понад чверть громадян купують продукти, одяг або техніку за рахунок кредитних ресурсів.
Про це свідчать дані соціологічного дослідження, проведеного на замовлення «Слово і діло» з 25 вересня по 1 жовтня 2026 року методом онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети 1200 респондентів віком 18 років та старше по всій території України, за винятком тимчасово окупованих територій (статистична похибка – з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%) на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Так, загальний профіль фінансової поведінки при забезпеченні щоденних потреб показує, що 53% опитаних не використовують кредитні кошти. Купують базові товари (продукти харчування, одяг/взуття, побутова хімія тощо) виключно за рахунок власних коштів 29% опитаних. Решта 24% – не користуються позиками через принципову/фактичну відсутність банківських кредитних продуктів.
Водночас для 27% опитаних позикові ресурси та сервіси відтермінування платежів виступають засобом покриття дефіциту життєзабезпечення: 14% перебувають у стані хронічної закредитованості базового споживання (покупка продуктів харчування, одягу/взуття, побутової хімії тощо) через постійний брак грошей, тоді як 13% вдаються до позик як до тимчасового буфера у разі виникнення тимчасової скрути чи затримок доходу.
Окрему категорію становлять 20% користувачів із прагматичним підходом: 14% оперують кредитними лімітами суто з міркувань фінансової вигоди чи технічної зручності без виходу за межі пільгового періоду, а 6% – акумулюють позикові зобов’язання виключно на придбання довгострокових товарів (побутової техніки, електроніки).
Киів демонструє високу культуру раціонального використання кредитного ліміту, а от в регіонах та серед окремих вікових груп кредитування частіше виступає інструментом виживання чи покриття тимчасового браку коштів.
Статеві особливості
Жінки дещо частіше за чоловіків змушені регулярно купувати базові товари в кредит чи розстрочку через нестачу власних коштів (17% проти 11% серед чоловіків), тоді як чоловіки частіше взагалі не мають кредитних карток або не користуються фінансовими послугами такого типу (28% проти 20% серед жінок).
Вікові відмінності
Молодь (18–29 років) найрідше купує базові товари виключно за власні кошти (19%) і мінімально використовує пільговий період для зручності/кешбеку (7%), проте найчастіше стикається з ситуаціями разової вимушеної скрути (23% проти 13% загалом) або не має кредитних карток (31% проти 24% загалом).
У категорії 30–44 роки вищою є частка регулярної покупки базових товарів у кредит через брак коштів (17% проти 14% загалом), а в групі 45–54 роки зафіксовано максимальне охоплення банківськими продуктами (лише 19% не мають карток).
Респонденти віком 55 років і старше найчастіше купують базові речі виключно за власні кошти (34% проти 29% загалом) та рідше за всіх вдаються до вимушеного разового (8%) чи регулярного (11%) кредитування, що можливо відображає фінансовий консерватизм та острах боргової залежності.
Регіональна специфіка
У столиці фіксується найвищий показник використання кредитного ліміту в межах пільгового періоду задля зручності чи кешбеку (24% проти 14% загалом) та найнижчий рівень відсутності карток (19% проти 24% загалом).
Респонденти з Півночі (35%) та Півдня (37%) найчастіше купують базові товари виключно за власні кошти (29% загалом), при цьому на Півночі також найвища частка тих, хто взагалі не має кредитних карток (31%).
На Заході дещо частіше вдаються до регулярного кредитування базових потреб через брак грошей (18% проти 14% загалом), на Сході вищим є раціональне використання пільгового періоду (17% проти 14% загалом), Центр відтворює загальнонаціональні тенденції.
Село та місто
Якщо у великих містах переважає культура раціонального користування банківськими картками, то в сільській місцевості високою залишається частка фінансової самоізоляції або вимушеного залучення кредитних коштів.
Частка покупки базових товарів виключно за власні кошти послідовно знижується від Києва та обласних центрів (33%) до міст-необласних центрів і селищ (29%) та сіл (26%). Водночас опитані з міст-необласних центрів і селищ найчастіше вдаються до регулярного кредитування базових потреб через брак грошей (17% проти 14% загалом та 12% у селах).
Практика використання пільгового періоду задля зручності чи кешбеку послідовно падає від великих міст (18%) до невеликих міст/селищ (13%) і досягає мінімуму в селах (9%). Натомість показник разового залучення кредитних коштів через тимчасову скруту чи затримку виплат зростає від обласних центрів (10%) до містечок (12%) і сільської місцевості (17%).
Одночасно частка респондентів, які взагалі не мають кредитних карток, демонструє висхідну динаміку від великих міст (19%) до містечок (22%) та сіл, де без кредитних інструментів залишається майже третина опитаних (31%).
Нагадаємо, «Слово і діло» публікує результати сьомої хвилі власного соціологічного опитування. Друга частина присвячена оцінці стану здоров'я, схемі звернення до лікарів, медичним обстеженням, а також фінансовим потребам українців.
Також ми повідомляли, що понад третина українців (33%) не мають заощаджень. А ті, хто має змогу накопичувати, довіряють лише готівці. У валюті чи гривні зберігає кошти щонайменше 20,5% опитаних.
Крім того виявилось, що українці в умовах загальної неоформленості орієнтирів та відчутного скептицизму найбільше довіряють банківським установам державного сектору. 29% опитаних віддали перевагу державним установам.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.