Росія могла отримати від Північної Кореї до 50 балістичних ракет KN-23, KN-24 та KN-30. Про це повідомляють українські ЗМІ з посиланням на ГУР. Найпотужнішим зразком із цього переліку є ракета KN-30, яка, за заявами Пхеньяна, може мати бойову частину масою до 2500 кг. Як протистояти цій загрозі?
Північна Корея продовжує розширювати військове співробітництво з росією. За даними українських ЗМІ, станом на липень росія отримала близько 50 північнокорейських балістичних ракет KN-23, KN-24 та KN-30.
Балістична ракета KN-30 (у північнокорейському визначенні – Hwasong-11C) вважається більш «важкою» версією ракет KN-23 та KN-24, які мають низку спільних конструктивних рис із російським «Іскандером». За заявами північнокорейської сторони, ця ракета може нести бойову частину масою до 2,5 тонни. Також у КНДР заявляли про наявність варіанта Hwasong-11C із бойовою частиною масою 4,5 тонни. Водночас незалежно підтвердити заявлені характеристики бойового навантаження складно.
Усі ці ракети запускаються з мобільних пускових установок. Раніше в українському ГУР повідомляли, що росія планує розгорнути у Воронезькій області шість таких установок, які можуть використовуватися для запуску до 120 північнокорейських ракет по території України. За оцінками розвідки, у зоні потенційного ураження опиняються сім областей, зокрема Київська.
Перше випробування ракети Hwasong-11C відбулося у 2021 році. Тоді Північна Корея заявила, що ракета пролетіла близько 600 км і була оснащена бойовою частиною масою 2,5 тонни. Водночас оцінки характеристик того випробування різнилися.
У будь-якому разі основним засобом перехоплення північнокорейської балістики залишаються зенітні ракети PAC-3 для американських систем Patriot, які працюють за принципом прямого кінетичного ураження цілі. Україна, як і раніше, відчуває критичний дефіцит цих боєприпасів. Ще одним засобом протидії є франко-італійський ЗРК SAMP/T NG, але прикладів масового використання саме цієї системи для перехоплення балістичних ударів поки що не зафіксовано.
Перші варіанти KN-23 та KN-24, які застосовувалися росією проти України у 2024 році, демонстрували проблеми з точністю та надійністю. Окремі ракети сильно відхилялися від заданої траєкторії, а деякі, за повідомленнями українських військових, вибухали ще в повітрі. Це створює додаткову небезпеку для цивільного населення, оскільки навіть ракета, яка не влучає у визначену росіянами ціль, може впасти на житлову забудову.
Проте за останні два роки фахівці КНДР разом із росіянами, очевидно, провели «роботу над помилками» та підвищили якість своїх балістичних ракет. Українські та західні оцінки свідчать, що точність північнокорейських ракет поступово покращилася.
Варто також розуміти, що KN-30 із дуже великою бойовою частиною становить особливу небезпеку навіть у разі певного відхилення від заданої точки влучання. За заявами Пхеньяна, маса бойової частини може сягати 2,5 тонни, а для окремого варіанта – 4,5 тонни. Такий заряд здатний завдати масштабних руйнувань у зоні ураження.
Що саме може зробити Україна, якщо такі потужні ракети з КНДР справді опинилися у розпорядженні росії? Варіантів небагато: або збивати ракети, або знищувати пускові установки. Можливість їхнього перехоплення впирається у дефіцит перехоплювачів, а можливість знищення пускових установок – у відсутність власної балістики, яка могла б вражати стартові позиції ПУ за лічені хвилини після їхнього виявлення.
До появи власної балістики Україна поки що може використовувати далекобійні дрони власного виробництва або крилаті ракети. Проте низька швидкість БПЛА порівняно з балістичними ракетами передбачає ретельне планування подібної операції та не гарантує успіху.
Чи можна у якийсь спосіб перешкодити постачанню північнокорейських ракет до рф, наприклад за допомогою західних санкцій? На жаль, відповідь радше негативна. По-перше, варто нагадати, що КНДР уже перебуває під міжнародними санкціями. Проте це не завадило Пхеньяну продовжувати розвивати власну ракетну програму та постачати озброєння росії.
По-друге, західні санкції та міжнародний тиск не зупинили Північну Корею від передачі росії боєприпасів, балістичних ракет, артилерійських систем і розгортання північнокорейського військового контингенту в Курській області у 2024 році. Очікувати, що вони автоматично зупинять нові поставки ракет, також не варто.
КНДР, передаючи зброю росії та відправляючи туди своїх військовослужбовців, переслідує власні цілі. Вона використовує війну проти України як можливість отримувати бойовий досвід і вивчати особливості сучасної війни. Ці компетенції, очевидно, можуть бути використані проти тих країн, які КНДР вважає своїми ворогами. А це передусім Південна Корея та Японія.
Тому протистояти північнокорейській ракетній загрозі Україні доведеться самостійно – розвиваючи власні засоби перехоплення, далекобійне озброєння та можливості ураження ворожих пускових установок.
Денис Попович, військовий оглядач,спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.