Російська федерація за останні дві доби – від 12 до 14 травня – завдала по Україні найбільш масованого удару за всю історію повномасштабного вторгнення. Зокрема, протягом цього часу росіяни випустили понад 1560 дронів по українських містах. І це не рахуючи різних типів ракет. Які висновки можна зробити з цих дій російської армії?
Президент Володимир Зеленський вранці 14 травня повідомив, що росія за останні дві доби застосувала проти України 1560 дронів. Це абсолютний рекорд. Серед іншого, у ніч проти 14 травня, за даними Повітряних сил, було випущено 675 БПЛА, аеробалістичні ракети «Кинджал», 18 балістичних ракет «Іскандер» та 35 крилатих ракет Х-101. Основною ціллю нападу став Київ, де ворог, зокрема, зруйнував житлову багатоповерхівку, влучив по АЗС та завдав ще низки пошкоджень. Є загиблі, постраждалі та зниклі безвісти.
Удари по Києву стали другою серією масштабної ворожої повітряної атаки. Перша серія відбулася вдень 13 травня, коли ворог запустив 753 дрони переважно по західних областях України. Таким чином дводобовий повітряний напад побив сумний рекорд 24 березня 2026 року, коли росіяни випустили по Україні 948 дронів та 34 ракети.
Тобто противник упевнено подолав психологічну позначку у тисячу дронів за один масований удар, який цього разу розтягнувся у часі. Така кількість засобів ураження стала наслідком їхнього накопичення під час так званого «перемир’я» 9–11 травня. Досягнувши цього перемир’я за посередництва президента США Дональда Трампа, росіяни виконали своє головне завдання – безперешкодно провели парад на 9 травня.
Цим же часом росіяни скористалися для того, аби провести ротацію та перегрупування сил на фронті, готуючись до нової фази наступу, а також для накопичення дронів та ракет. Але станом на першу половину дня 14 травня вони ще не виконали свою частину домовленостей – не забезпечили обмін військовополоненими у форматі «1000 на 1000». Чи відбудеться обмін? Цілком можливо. Але зрозуміло й інше – передусім росіяни прагнули провести парад, далі відповісти терором за свою слабкість, а вже потім думати про виконання домовленостей.
Далі варто звернути увагу на характер цілей, по яких били росіяни. Удар по житловому будинку у Києві (станом на середину дня 14 травня – 5 загиблих понад 40 постраждалих та 20 зниклих безвісти), на превеликий жаль, не перший і далеко не останній. Але удар по АЗС демонструє зміну тактики. Зокрема, у Харкові та Дніпрі росіяни регулярно почали бити по заправках. Це теж є одним із різновидів ударів по цивільній інфраструктурі. На АЗС заправляється цивільний транспорт. А це означає, що колись «швидка» вчасно не доїде до хворого, поліція чи пожежники не встигнуть на виклик, продукти або ліки не доїдуть до крамниць чи аптек тощо.
Удар по АЗС у Києві свідчить, що ворог масштабує цю тактику і збирається поширити її на інші міста, зокрема на столицю.
І нарешті, під час масованого удару по західних областях 13 травня чи не вперше за увесь час повномасштабного вторгнення під безпосередній удар потрапило місто Ужгород. Було зафіксовано влучання по об’єкту критичної інфраструктури у мікрорайоні Дравці, а також влучання у цивільні будівлі в промислових зонах.
Через безпрецедентний обстріл прикордонного Закарпаття уряд Угорщини вперше різко засудив дії росії, а МЗС країни викликало посла рф.
Досі місто Ужгород та практично все Закарпаття вважалися безпечним місцем, де подих війни майже не відчувався. Що ж змінилося? Може бути лише одне припущення: саме 9 травня проросійський прем’єр Угорщини Віктор Орбан офіційно поступився своєю посадою Петеру Мадяру. Останній, можливо, і не є проукраїнським політиком, але, на відміну від Орбана, він точно не є євроскептиком і не збирається створювати штучні перешкоди для України, як це регулярно робив Орбан.
Петер Мадяр налаштований на діалог з Україною. Натомість його попередник, блокуючи антиросійські санкції, кредити для України, а також європейську інтеграцію нашої держави, діяв суто в інтересах Кремля – на підрив єдності ЄС. Проте на Закарпатті в Орбана були виборці. І прохання не чіпати регіон цілком могло стати частиною домовленостей між Орбаном та Кремлем.
Але тепер уряд в Угорщині змінився. Відтак у Кремлі можуть вважати «угоду» з Орбаном закритою. І навіть Закарпаття може перестати бути більш-менш безпечним регіоном.
Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.