У березні 2024 року військовослужбовець 59-ї бригади Павло Петриченко зареєстрував петицію про заборону онлайн-казино, яка поставила рекорд зі швидкості набрання підписів. Президент Зеленський відповів на неї обіцянкою аналізу ситуації та комплексних заходів. Минуло два роки – а суперечки й обговорення не стихли. За цей час в Україні змінився головний регулятор сфери азартних ігор, з’явилась Асоціація легальних представників грального бізнесу, але не спав градус обговорень. Нещодавно ж уряд повідомив про плани з повної заборони онлайн-казино для військових. Яке підводне каміння має ця ідея та як держава реалізує політику щодо грального бізнесу в цілому – у матеріалі «Слово і діло».
Проблема зловживання азартними іграми в ЗСУ – безперечно, одна з найчутливіших, які тільки можна знайти. У ній переплетено багато складних і болючих питань. Очевидно, що на емоційному рівні історії про військового, який втратив у онлайн-казино усі свої кошти, позичив гроші у товаришів та узяв мікрозайми не може не зачіпляти й не спонукати до дій з виправлення ситуації.
З іншого боку, наскільки узагалі доречно обмежувати вибір розваг військовослужбовців – і чи справді негативні наслідки гемблінгу варті того, щоб вирішувати за військових, куди їм витрачати гроші? Адже втратити усі свої заощадження – і залишити родину в боргах – може не лише військовий, а й звичайний цивільний. Отже, варто заборонити онлайн-казино як такі?
Наскільки масштабна проблема з гемблінгом
Варто почати з визнання: ніхто не знає, наскільки поширений гемблінг серед військових та скільки гравців у пікселі зазнають від нього негативного впливу. Одні військові та журналісти розповідають про гемблінг як про справжню «епідемію» у війську, інші – кажуть, що проблема перебільшена.
Так чи так, повних даних немає ні в ЗСУ, ні в Мінцифри, ні в Асоціації українських операторів грального бізнесу – що підтвердив голова держагентства PlayCity Геннадій Новіков в інтерв’ю виданню «Інтерфакс» у грудні 2025 року. Через це доводиться оперувати приблизними та не надто надійними даними.
Восени 2024 року Центр Разумкова, на замовлення видання «Дзеркало тижня», провів соціологічне дослідження, яке показало, що 10% громадян знають військових ЗСУ, які захоплюються азартними онлайн-іграми. Втім, з цих результатів важко бодай якось оцінити рівень популярності (й шкоди) гемблінгу серед Сил оборони.
У лютому 2026 року Олександр Когут, президент Асоціації українських операторів грального бізнесу (АУОГБ) повідомив, що, згідно з дослідженням міжнародної групи KANTAR, в Україні низький рівень індексу Problem Gambling Severity Index. Що ж до військових, то в інтерв’ю виданню «УНІАН» Когут наводить такий висновок:
«Проблема лудоманії для військових є радше перебільшеною. Дані не підтверджують, що проблема ігрової залежності серед військових є масовою чи унікальною саме для цієї групи».
Втім, повної довіри цим даним не може бути з огляду на заангажованість замовника. Тому доводиться чекати на дослідження, яке обіцяють провести Мінцифри й Міноборони. Щоправда, невідомо, чи його результати опиняться у публічному доступі.
Як регулюють азартні ігри в інших арміях світу
Можливо, Україні варто перейняти успішний досвід інших країн з ліквідації негативних наслідків захоплення азартними іграми серед військових?
На жаль, нам доводиться бути першопроходцем у питанні регуляції доступу до онлайн-казино військовими під час активних бойових дій. Як і в багатьох інших технічних та організаційних аспектах, поточна російсько-українська війна не має тут адекватних аналогів.
Найбільше досліджень про поширеність і негативні наслідки гемблінгу проводилось у США. За даними Національної ради з проблемного гемблінгу (NCPG), щонайменше 56 тисяч чинних військовослужбовців армії США відповідають критеріям ігрового розладу. Втім, офіційних діагнозів ставлять набагато менше: у 2024 році таких було 185.
Найдивовижнішим фактом у зв’язку з азартними іграми в американській армії є те, що на заморських базах США у 12 країнах є офіційні урядові казино – усього понад трьох тисяч автоматів. В середньому за рік ця мережа генерує 100 мільйонів доларів, які, за словами посадовців, йдуть на рекреаційні програми для ветеранів та їхніх сімей.
Управління з питань підзвітності уряду (GAO) підготувало у вересні 2025 року доповідь, присвячену проблемам азартних ігор в армії. Завдяки цьому звіту на 2026 рік заплановане масштабне дослідження ігрової поведінки та залежності американських військових, на основі якого Міноборони США планує ввести зміни у свої офіційні рекомендації та політику стосовно гемблінгу в армії. Втім, онлайн-казино по-суті лишаються темною зоною для американських посадовців, стурбованих проблемою азартних ігор.
Восени 2025 року аналогічні дослідження пройшли у Великій Британії. Як повідомляє BBC, з 608 опитаних членів персоналу британської армії, флоту й повітряних сил, 72% бодай раз грали в азартні ігри упродовж року, а дослідження 2021 року показало, що ветерани у 10 разів більше ризикують отримати негативні наслідки від гемблінгу порівняно з рештою населення.
У Об’єднаному Королівстві ухвалили жорсткіші, ніж у США, засоби проти азартних ігор: окрім клінічної підтримки й кампаній з інформування, Міноборони прибрало усі ігрові автомати з території військових баз, а також заблокувало сайти з гемблінгу в армійських мережах.
У деяких країнах час від часу проходять несистематичні акції з нагадування ризиків азартних ігор в армії. Наприклад, у 2024 році у флоті КНР пройшла інформаційна кампанія, яка мала попередити китайських моряків про небезпеки онлайн-дейтингу та гемблінгу. Ігрову залежність порівняли з «одержимістю демонами», яка може привести до витоку інформації шпигунам і нескінченної безодні боргів. До слова, онлайн-гемблінг заборонений у Китаї.
Фактично, Велика Британія та США – єдині країни, де проводились бодай якісь дослідження з поширеності та впливу азартних ігор на військових. Неопрацьованість цієї теми навіть була висвітлена науковцями у 2021 році: на той час усі з 11 якісних джерел, присвячених ігровій залежності військових, були родом із США.
Утім, наскільки практики боротьби з лудоманією у військах США актуальні для України? Не лише на цю проблему звернули увагу лиш недавно; відрізняються її масштаб і характер. Адже українські військові заходять у казино – фізичні чи онлайнові – не на дозвіллі заморської бази, а під час активних бойових дій, які тривають вже декілька років.
Аргументи на користь заборони
В останній день березня на сайті Міноборони вийшов матеріал з обґрунтуванням заборони доступу до онлайн-казино серед військових, в якому названо чотири основні ризики азартних ігор для фронту:
- Суттєве погіршення фінансового становища військовослужбовця;
- Крадіжки військового майна або здача в ломбард цінного спорядження;
- Фізичний і психологічний тиск боргів та почуття провини – які штовхають на СЗЧ;
- Увага ворожих спецслужб, адже військовий з боргами – це легка мішень для впливу.
Тому Міноборони пропонує наступне рішення: ввести перевірку усіх гравців через два реєстри – лудоманів та військовослужбовців, і якщо є збіг бодай в одному з них, відмовити у грі.
Міністерство зазначає: «ініціатива з блокування доступу до онлайн-казино – це не обмеження прав, а питання національної безпеки, збереження життів та обороноздатності країни».
Безсумнівно, усі вищезазначені ризики справді є серйозними й потребують рішення – хоча твердження про те, що лудоманія спричиняє самовільне залишення частини не видається, принаймні на перший погляд, достатньо обґрунтованим. Так само і здача цінного спорядження в ломбарди – це самостійна проблема, яка не зникне від заборони гемблінгу в армії.
Аргумент про те, що військовий з боргами – це мішень для ворожих спецслужб, справді вагомий. Проте навряд чи варто припускати, що заборона гемблінгу позбавить військових боргів, а українську контррозвідку – роботи.
Аргументи проти заборони
Однак головний аргумент проти повної заборони гемблінгу в ЗСУ полягає в тому, що ця заборона просто не діятиме. Так, легальні оператори ринку дотримуватимуться обмежень, а от нелегальні – ні.
Як наслідок, військові просто перейдуть на тіньовий ринок казино, де держава не зможе ані встановлювати жодних обмежень, ані отримувати податки. Заборона ж нелегальних онлайн-сервісів в’язне у складних технічних нюансах і вимагає злагодженої роботи цифрових і банківських служб.
Й тут ми приходимо до ключового факту: заходи щодо зменшення негативних наслідків та популярності онлайн-казино у війську важливі. Але вони не мають сенсу без реальних комплексних змін і політики щодо грального бізнесу в країні в цілому. А за останні шість років в Україні відбулися разючі зміни в цьому напрямі.
Легалайз гемблінгу в Україні: від КРАІЛ до PlayCity
У 2009 році азартні ігри в Україні опинились під забороною. Таким чином уряд Юлії Тимошенко сподівався швидко розв'язати проблеми, які породжували тоді ще переважно фізичні казино. Втім, з наскоку досягти успіху не вдалося: ринок просто перейшов у тінь, перестав платити податки й підлягати будь-яким обмеженням. Натомість в медіа з’явився новий жанр: правоохоронці або відомий політик вриваються у підпільний гральний заклад і показують активну боротьбу за суспільну мораль.
У 2020 році Уряд скасував заборону на гральний бізнес і почав легалізацію гемблінгу. Центральним інструментом виконавчої влади у цьому питання стала Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей України – КРАІЛ. Проблеми з цим органом почалися практично одразу: вже у серпні 2021-го розгорівся скандал з хабарем члену Комісії.
Після затримання голови КРАІЛ Івана Рудого у грудні 2024-го (за підозрою в пособництві рф та зберіганні наркотиків) на порядок денний стала заміна Комісії іншим органом. Ним стало агентство PlayCity у складі Мінцифри, яке почало повноцінну роботу в травня 2025-го. Очолив агентство Геннадій Новіков, який працював заступником Рудого в КРАІЛ.
Три головні напрями боротьби з тіньовим ринком азартних ігор
Головною метою нового агентства стало зменшення частки нелегального ринку, яку АУОГБ оцінює у 46-53% на основі досліджень трьох міжнародних агентств, а H2 Gambling Capital припускає зростання цієї частки до 58% у 2030 році.
У своєму грудневому інтерв’ю голова PlayCity Новіков окреслив три пріоритети у викоріненні тіньового сектора:
- блокування нелегальних онлайн-ресурсів, зокрема їхніх «дзеркал»;
- перешкоджання платіжним і маркетинговим схемам нелегалів;
- створення вигідних умов для роботи легального бізнесу.
Перший напрям реалізує саме PlayCity. Фізичними ж казино займається Бюро економічної безпеки. У другому напрямі ключовою є співпраця з НБУ й посилення регуляції над банківськими переказами.
Нарешті, якщо говорити про умови для роботи легального бізнесу, то ключовою проблемою тут є пошук потрібної кількості лімітів та правил в азартних іграх: надмір регуляції з боку держави може привести до того, що легальні казино втрачатимуть клієнтів і прибуток, який переходитиме до нічим не обмежених тіньових сервісів:
«Тому для нас принципово, щоб ліміти були інструментом відповідальної гри, а не формальною забороною. Вони мають працювати в комплексі з боротьбою з нелегальним ринком, інакше держава ризикує лише погіршити ситуацію», – каже Новіков.
Найсвіжіші дані, які ми маємо стосовно успішності дій Мінцифри, з’явилися 7 квітня, коли пресофіс Міністерства виклав результати першого року роботи PlayCity. Так, держава перезапустила лотерейний ринок й вперше за 12 років почала видачу офіційних ліцензій для лотерей, завдяки чому вдалося отримати понад 72 мільйони гривень. Усього ж за рік держава отримала понад 17 мільярдів гривень податкових надходжень від гральної сфери.
Серед інших важливих кроків – заходи проти незаконної реклами азартних ігор. Зокрема, агентство оштрафувало за порушення рекламних правил блогерів на 80 мільйонів доларів, а також досягло блокування 500 рекламних сторінок у соцмережах.
Усе це – зміни, які стосується онлайн-казино не напряму в Збройних силах, а в усій державі. Проте саме від подальшої ефективності їхнього втілення залежить масштаб та наслідки зловживання азартними іграми серед військових.
Заборона азартних ігор в ЗСУ та реакція на неї
Рішення про заборону азартних ігор військовослужбовців не стало несподіваним. Ще 2 роки тому, відповідаючи на петицію Павла Петриченка, Володимир Зеленський своїм указом затвердив рішення РНБО, яке містило наступне положення:
«2. Головнокомандувачеві Збройних Сил України, керівництву інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, невідкладно запровадити на період дії правового режиму воєнного стану заборону військовослужбовцям доступу до гральних закладів та/або участі в азартних іграх у мережі Інтернет».
Проте, як бачимо, аж до весни 2026 року реалізація напряму з боротьбою «у мережі Інтернет» фактично не велась. Й ось 20 березня на сайті Мінцифри з’явився проєкт постанови «з обмеження участі військовослужбовців у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх». Проєкт передбачає заборону через перевірку по двох реєстрам – лудоманів та військовослужбовців.
Асоціація українських операторів грального бізнесу звернулась до прем’єрки Юлії Свириденко і надіслала копію листа кільком українським медіа. Так, вони звертають увагу на те, що це рішення не усуне попит на азартні ігри серед військових, і стимулюватиме їхній перехід на нелегальний ринок. Водночас неможливо не відзначити, що АУОГБ явно применшує ступінь поширеності й серйозності гральної залежності серед військових, зводячи її до питання ставок на українських спортсменів:
«Уявіть, боєць на передку заробляє 100 тисяч. 3100 – для нього це багато чи мало? 72 долари. Не дуже багато. Чи може він дозволити собі розважитись, поставивши на «Динамо Київ», «Шахтар» чи на Еліну Світоліну? Якщо ви його обмежите, український боєць буде грати в нелегальному казино на російській платформі».
Те, що відтік військових у нелегальний сектор відбудеться – логічний наслідок заборони. Проте наскільки масовим він буде ? І чи не переважить користь від заборони легальних онлайн-казино над негативними наслідками цього рішення?
Рівняння з багатьма невідомими
На жаль, спрогнозувати усього цього неможливо без даних, на збір та аналіз яких потрібні дорогоцінні ресурси. Однак найімовірніше, будь-які заходи з заборони онлайн-казино для військових приведуть до двох наслідків:
Зменшення загального числа військових, які проводять час за онлайн-гемблінгом; Збільшення популярності нелегальних сервісів серед тих гравців, які попри заборону намагатимуться взяти участь в онлайн-грі.
Іншими словами, проблема стане менш масштабною – але серйознішою для тих, кого зачепить. Якою мірою втіляться обидві тенденції – покаже час. Та чи обмежується розв'язання проблеми онлайн-казино лише питанням заборони?
Раніше ми казали, що закордонний досвід боротьби з гемблінгом в армії для України не надто релевантний. Втім, дещо корисне в ньому таки є. Він показує що важливі не лише заборони – а й комплексні заходи з допомоги військовим та їхнім родинам: «психологічної підтримки, реабілітації та роботи з першопричинами залежності», як про це пише Міноборони.
На жаль, повністю уникнути всіх прикрих випадків та ексцесів не вийде. Які б обмеження не вводилися, все одно будуть військові (як і цивільні), хто програє всі свої кошти й гроші товаришів. Питання в тому, чи вдасться змінити статистику і ширшу картину – не зробивши при цьому гірше. Однак маємо надію, що на цій ітерації політики щодо азартних ігор державі вдасться знайти тонкий баланс, який приведе до найбільшого блага суспільству – і військовим.
Денис Ратушний, спеціально для «Слово і діло»
Нагадаємо, раніше «Слово і діло» розповідало про очікувані та реальні надходження до бюджету від грального бізнесу в Україні, і про те, скільки заробляють самі оператори грального ринку.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.