Іран намагається перетворити війну проти себе на регіональний хаос. Під удари іранських ракет і дронів потрапляє дедалі більше країн, навіть тих, які безпосередньо не беруть участі у конфлікті. Черговою ціллю став Азербайджан: два безпілотники атакували аеропорт міста Нахічевань, унаслідок чого постраждали люди.
На перший погляд, це виглядає як хаотична ескалація. Насправді ж такі удари можуть бути частиною холодного й доволі цинічного розрахунку Тегерана – посіяти паніку в регіоні та змусити сусідні держави тиснути на США із вимогою припинити війну.
Азербайджан офіційно підтвердив атаку на аеропорт Нахічевані, якої Іран завдав 5 березня двома ударними безпілотниками. Один із них влучив у термінал, інший упав біля школи в селищі неподалік. Постраждали двоє людей, пошкоджено будівлю аеропорту. Міністерство оборони Азербайджану засудило атаку та заявило, що вона не залишиться без відповіді.
Азербайджан став ще однією державою, яка потрапила під іранські удари. До цього обстрілів балістичними ракетами та дронами Shahed зазнали ОАЕ, Кіпр, Бахрейн, Кувейт, Катар, Ірак, Ізраїль, Йорданія, Саудівська Аравія, Оман і Сирія.
4 березня стало відомо, що іранську балістичну ракету перехопили в небі над Туреччиною. Тепер – Азербайджан. Серед найближчих сусідів Ірану не прилітало хіба що по Туркменістану, Пакистану та Афганістану.
Чому саме Азербайджан? Відносини між Тегераном і Баку давно напружені. До того ж Азербайджан підтримує тісні зв’язки з Ізраїлем, який разом зі США бере участь у військовій операції проти Ірану. Але навряд чи причина лише в цьому. Найімовірніше, Тегеран просто намагається максимально розширити конфлікт, втягнувши в нього якомога більше країн.
На перший погляд така тактика виглядає як «постріл у ногу». Навіщо злити сусідів, серед яких є заможні «нафтові» близькосхідні монархії (Азербайджан, до речі, теж не найбідніша держава), якщо в самого Ірану вистачає проблем? США та Ізраїль уже встановили повне панування в повітрі й знищують іранські військові об’єкти не лише крилатими ракетами, а й 2000-фунтовими планерувальними бомбами.
Це означає, що важкі бомбардувальники вже працюють безпосередньо в іранському повітряному просторі, а система ППО країни фактично втратила здатність його захищати.
Втім за видимим хаосом може стояти доволі прагматичний розрахунок. Масовані удари по різних країнах посилюють паніку на фінансових та енергетичних ринках, штовхають угору ціни на нафту і формують коло держав, які почнуть просити президента США Дональда Трампа припинити військову операцію.
Частково ця тактика вже дає результат. Як повідомлялося раніше, Катар та ОАЕ приватно переконують союзників допомогти їм вплинути на Дональда Трампа для завершення бойових дій.
Якщо така стратегія виявиться успішною – Тегеран зможе оголосити про перемогу, а режим аятол лише зміцниться. Якщо ж вона провалиться і сусіди вирішать допомогти США та Ізраїлю вгамувати Іран військовим шляхом, тоді режиму аятол і поготів втрачати нічого. Пан або пропав.
На цьому тлі інакше звучать заяви міністра закордонних справ Ірану Аббаса Арагчі, зроблені 1 березня. Він зазначив, що військові підрозділи тепер діють «незалежно та дещо ізольовано», виконуючи лише «загальні інструкції, надані їм заздалегідь».
Тоді багато хто сприйняв це як ознаку колапсу військового управління. Але якщо мета Тегерана – створення максимальної турбулентності в регіоні, то це радше не колапс, а свідома децентралізація. Найімовірніше, іранським військовим, передусім бійцям Корпусу вартових Ісламської революції, просто дали карт-бланш «стріляти в усе, що рухається».
Інакше кажучи, Тегеран намагається перетворити війну проти себе на війну всіх проти всіх. І якщо ця стратегія спрацює, то навіть програючи на полі бою, Іран може виграти політично.
Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.