Після того, як вщухли пристрасті з переформатуванням коаліції та був сформований новий уряд, кількість прогнозів щодо ймовірності проведення дострокових парламентських виборів восени цього року суттєво зменшилася. Натомість політичне літо-2016 стане своєрідним тренажерним майданчиком для досвідчених та нових партій напередодні нового етапу боротьби за прихильність виборців.
Окрім довиборів у семи мажоритарних округах, влітку майже всі політичні партії займуться партійною розбудовою осередків та створенням «заготовок» перед тривалими осінніми баталіями. Досвідчені партії, які вже мають структуру, тестуватимуть на сприйняття нові передвиборчі меседжі серед партійців у своїх регіональних осередках. Нові політичні сили лише розпочали роботу з пошуку партійного активу на місцях та створення мережі осередків.
Плідно попрацювати над нарощуванням своїх рейтингів доведеться всім політичним гравцям. За останніми даними травневих соціологічних опитувань, рівень підтримки парламентських партій впав до історичного мінімуму. Натомість у суспільстві переважає розчарування, що підживлює охочих до розбудови нових партійних проектів. Так, за даними травневих соціологічних досліджень Центру Разумкова, більше 33% респондентам взагалі важко визначитися зі своїми вподобаннями, з них близько 5% проголосували б проти усіх політсил, а 16,5% – мають альтернативну думку щодо запропонованого списку партій в опитуванні. За оцінками соціологічної компанії GfK Україна, відсоток невизначеності серед українців є значно вищим і вже в травні цього року склав 42% опитаних. Отже, маємо масштабне електоральне поле для роботи, яке налічує близько 6-8 мільйонів потенційних виборців.
Втім, українці у своїх вподобаннях стали значно досвідченішими: тих громадян, які активно долучаються до політичного життя, вже не зацікавити лише привабливими гаслами та «новими обличчями», до того ж, можливостей для купівлі голосів стає дедалі менше. Політична реклама та технології «гречки» є досить витратними, а враховуючи зміни до законодавства в частині звітування за партійні фінанси, використання таких методів залучення голосів виборців стало значно дорожче.
Тож процес взаємодії із громадянами з пошуку нових комунікаційних зв’язків між партійними структурами та потенційними виборцями не омине жодну політичну силу.
В коаліційному болоті
Неоднозначна ситуація напередодні традиційного літнього затишшя у пропрезидентській партії «Блок Петра Порошенка». В травні різні соціологічні опитування зафіксували рівень підтримки політсили в межах 9,9-11,9%. Вирішальним компонентом для зростання та індикатором рейтингу партії є рівень підтримки дій Президента Петра Порошенка населенням. Останнім часом рейтинги Глави держави показали тенденцію до зниження, а рівень довіри серед опитаних громадян суттєво впав. За дослідженням Центру Разумкова, в травні лише 2,8% респондентів визнали, що повністю довіряють діям Президента, 21,5% – скоріше довіряють, майже 32% - скоріше не довіряють, а більше 37% - зовсім втратили довіру. Рейтинг самого політика Петра Порошенка досі є найвищим серед усіх ймовірних кандидатів у президенти й становить, за різними даними, від 13 до 14,8%.
Трохи менше, але так само сильно на рейтинги «БПП» впливають і дії нового уряду, який очолив соратник Президента Володимир Гройсман. Діям Кабміну взагалі не довіряють більше 44% громадян, тоді як повністю довіряють лише 1,3%. Тож змінити ситуацію на краще в уряду та Президента є час до жовтня-листопада. Посприяти цьому може рішення ЄС про надання безвізового режиму Україні, дипломатичні перемоги у вирішенні конфлікту на Донбасі, покращення макроекономічних показників, стабілізація ситуації на валютному ринку, зменшення інфляції, ефективне вирішення питання із наданням субсидій населенню тощо. Насправді, зараз і Президент, і його політична сила перебувають у «точці балансу», з якої є два шляхи: один – до зростання рейтингів та підтримки з боку громадян, інший – катастрофічне падіння з дуже сумними наслідками для всієї країни.
Ще одне суттєве питання, яке намагатимуться вирішити у «БПП», – лідерство та посилення динаміки роботи партії. Адже нещодавно мер столиці Віталій Кличко написав заяву про складення своїх повноважень голови партії. Поки що рейтингового кандидата, який би надихнув партію на внутрішні зміни та активізацію роботи, немає. Натомість усередині політсили посилюються авторитарні тенденції: списки партії були «почищені» за нормами закону про «партійну диктатуру» одразу від 13 кандидатів, а навесні розгорівся скандал із позбавленням депутатських мандатів Єгора Фірсова та Миколи Томенка.
Небагато успіхів і в питанні відновлення рейтингів соратників пропрезидентської сили по коаліції – партії «Народний фронт». Рейтинги цієї політсили та її лідера Арсенія Яценюка перебувають на рівні «статистичної похибки» у 0,8-1,5%. Сам екс-прем’єр-міністр взяв тривалу паузу для пошуку мобілізаційних ресурсів та перебудови партійної роботи. «НФ» залишається найбільшим та найпослідовнішим партнером «БПП» та Президента в коаліції. Останнім часом рівень публічності представників цієї політсили в уряді значно зменшився, а голова ВР Андрій Парубій, який також є представником «Народного фронту», демонструє рішучість та відданість у підтримці урядових ініціатив у парламенті.
Відновити втрачені рейтинги політсилі допоможуть хіба що неймовірні успіхи в роботі Кабміну її міністрів та вдало побудована комунікаційна робота з виборцями. Можливо, значні провали в роботі нинішнього очільника уряду Володимира Гройсмана Арсеній Яценюк також зможе використати собі на користь: мовляв, за його урядування ситуація в економіці була значно кращою. До якої стратегії пристануть «народофронтівці», стане зрозуміло вже у перший місяць осені.
Без точок зростання
В особистій опалі Президента перебуває політична партія «Самопоміч» та її лідер Андрій Садовий. Фракція цієї партії не підтримала зміни до Конституції в частині судової реформи, за що зазнала нищівної критики з боку Глави держави – на це він кілька разів натякав під час своєї нещодавньої прес-конференції. «Шкода лише, що проти реформи та на захист «судової касти» висловилися ті політичні сили, які я вважав своїми партнерами по демократичному європейському табору», – заявив Порошенко.
Після ситуації зі «сміттєвою катастрофою» в передмісті Львова експерти заговорили про значний удар по рейтингах мера Андрія Садового, що, звичайно, суттєво позначиться й на рівні підтримки «Самопомочі». Взагалі вже більш ніж півроку партія хоч і демонструє певну принципову позицію у Верховні Раді, якоюсь іншою суттєвою діяльністю громадянам вона не запам’яталася. Саме тому рейтинги політсили вже тривалий час перебувають на рівні 8-10% і значного потенціалу для зростання не мають. Для цього партії та її лідеру потрібно вийти зі стану комфорту та наважитися на рішучі кроки.
Так само відсутні «точки зростання» й в іншої парламентської сили – «Радикальної партії Олега Ляшка». Ситуація може лише погіршитися в разі подальшої ескалації скандалу з так званою «чорною бухгалтерією» «Партії регіонів». Ляшко ще в переддень оприлюднення даних про незаконні фінансові оборудки колишніх «регіоналів» публічно заявив про те, що в цих матеріалах буде компрометуюча інформація й про нього самого. Допитаний НАБУ у цій справі колишній нардеп, який раніше входив до фракції «ПР» у парламенті, Тарас Чорновіл зробив сенсаційну заяву про те, що «РПЛ» була створена та фінансувалася як супутній політичний проект «регіоналів». Чи є в цих припущеннях правда, доведеться розбиратися правоохоронним органам. Втім, іміджевого удару лідеру «радикалів», схоже, не уникнути. Поки що до «літнього сезону» «Радикальна партія» входить зі стабільним рейтингом у 6-6,5%.
Ще низка політичних проектів активно шукають свою «нішу» та потенціал до зростання рейтингів до умовного 5% прохідного бар’єру. Це партії «Наш край», «Відродження», «Аграрна партія» та «УКРОП». Перші три можуть стати потенційними союзниками «БПП» та Петра Порошенка в новому парламенті. Своєю чергою, відсутність агресивної політичної активності, притаманної партії «УКРОП», свідчить і про певні домовленості між Президентом та її основним балансоутримувачем – бізнесменом Ігорем Коломойським. Наразі рейтинги кожної з цих партії, за даними соцопитувань, мають підтримку серед населення в межах від 1,2 до 3%.
Ще більш неоднозначною є ситуація в таборі «Опозиційного блоку». Схоже, партія опинилася на межі розколу: нещодавно двоє її функціонерів – нардепи Вадим Рабінович та Євген Мураєв – вирішили вийти з її лав та сформувати власний опозиційний політичний проект. «Опозиційний блок» був створений із 4 партій свого часу, одна з яких моя партія «Центр». Було політбюро моєї партії, люди з усіх регіонів України були. Я їх послухав і мені соромно стало. Тому мною було прийнято своє радикальне рішення: вони зажадали, щоб я припинив співпрацю з «Опозиційним блоком», тому що опозиція має бути більш радикальною», – пояснив своє рішення Рабінович. Поки що «Опоблок» демонструє повільне, але впевнене зростання рейтингів: за даними кількох опитувань, партія має підтримку серед 8,5-10% респондентів. Тож поки що «ОБ» є серйозним противником політичним важковаговикам саме в тих регіонах, де традиційно позиції колишніх «регіоналів» були впливовими – в південно-східних областях України.
Стабільний популізм
Поступово нарощують підтримку на опозиційній риториці партії «Батьківщина» та ВО «Свобода». Щоправда, завдяки більшій присутності в медіа та кращому позиціонуванні самої голови партії – Юлії Тимошенко – «Батьківщині» останнім часом вдалося потрапити до топ-5 основних лідерів електоральної підтримки серед громадян: партія, за даними опитувань, вже кілька місяців поспіль покращує свої рейтинги й наразі закріпила ці показники на рівні 8,5-10%. Рейтинг самої Юлії Тимошенко «дихає в спину» нинішньому Президенту Петру Порошенку.
Серйозної шкоди переможній ході «леді Ю» може завдати хаотична енергія нещодавно звільненої з російського полону української льотчиці Надії Савченко. Остання, будучи символом спротиву режиму Володимира Путіна й формально 2 останніх роки очолюючи список «Батьківщини», просто таки «увірвалася» в українську політику та вже зробила низку сенсаційних заяв, які в дечому контрастують з офіційною позицією партії.
Партія «Свобода» веде системну роботу в своєму традиційному західному регіоні, де має неабияку підтримку серед молоді, громадських активістів, волонтерів, воїнів АТО. Тріумфальне повернення партії до медійної площини як опозиційного борця з владою може відбутися вже цього літа. Саме на позачергових виборах у 85 окрузі (Івано-Франківська область, із центром у Калуші), від якого до Верховної Ради пройшов чинний міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик, начебто планує поборотися лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок. Наразі рейтинг самої партії, за різними опитуваннями, перебуває рамках 3-3,8%.
«Нові обличчя» 2.0
Найголовнішою інтригою літа стали заяви про ймовірність появи одразу двох партій, які раніше об’єднувалися на єдиній антикорупційній платформі, лідером якої очікували побачити нинішнього голову Одеської ОДА Міхеіла Саакашвілі.
Щоправда, після тріумфальної ходи «Руху за очищення» взимку та навесні 2016 року всі плани активістів несподівано обірвалися із завершенням тривалої «коаліціади» та розумінням того, що позачергові парламентські вибори відкладаються як мінімум на півроку-рік. Якщо ще в березні-квітні умовна «партія Саакашвілі» в соціологічних опитуваннях впевнено набирала від 6 до 8% підтримки виборців, вже наприкінці травня ці показники знизилися до умовних 4-5%.
До того ж, у лавах борців із корупцією вже в травні-червні стався розкол. Одна частина руху, більшість з яких складають народні депутати із міжфракційного об’єднання «Єврооптимісти», оголосила про створення нової політсили, юридичним «донором» якої найімовірніше стане партія «Демальянс». «Нова політична сила буде створена на основі партії «Демальянс». 9 липня 2016 року відбудеться з'їзд оновленої партії, на якому будуть затверджені новий статут і програмні документи партії. Там же будуть узгоджені всі питання щодо ребрендингу», – написав народний депутат, один із імовірних лідерів нової політсили Мустафа Найєм на своїй сторінці у Facebook. Раніше його колега Сергій Лещенко припустив 3 можливих варіанти юридичного оформлення партії: створити її з нуля, об’єднатися на платформі вже наявної партії (припускалося, що це можуть бути «Демальянс» чи «Сила людей», активісти яких від самого початку підтримали створення «Руху за очищення»), або так звана «купівля» ліцензії маловідомої партії та її перейменування. «Створення нової партії є неминучим. Питання в тому, хто буде учасником процесу, яким чином вона буде створена, якрю буде ціннісна платформа», – зауважив нардеп.
Натомість питання, чи підтримає ідею створення єдиної партії Міхеіл Саакашвілі, вже не стоїть. Наразі його соратники та ідеологічні союзники, серед яких найбільш рейтинговими є прізвища екс-заступників генпрокурора Давида Сакварелідзе та Віталія Каська, а також низка інших діячів, серед яких нардеп Віктор Чумак та журналіст Володимир Федорін, оголосили про можливість створення свого політичного проекту. Очікується, що саме в створенні цієї партії та подальшій її «розкрутці» візьме участь нинішній очільник Одеської ОДА.
Всі причетні до створення двох партійних проектів політики та громадські діячі вже наголосили, що суттєвої ідеологічної різниці між ними немає. Однак за голоси виборців вони змагатимуться двома різними колонами, адже мають низку розбіжностей у способах досягнення своїх політичних цілей.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»