Дуже складно, виписуючи хроніку подій за цей тиждень, не перетворити її у матеріал, цілком присвячений Надії Савченко. Але я спробую.
Втім, почати все ж треба саме з неї.
Справа Савченко
Ще на минулих вихідних по країні прокотилися мітинги в підтримку Надії Савченко, які подекуди переросли в протести з вимогою посприяти її звільненню, а подекуди - в вандалізм проти російських диппредставництв.
Суд все ж таки дав Надії Савченко виступити з останнім словом. Та скористалася можливістю максимально, показавши суду і останній жест. Згодом, міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що недопуск до неї українських медиків - наслідок ось такої поганої її поведінки.
Як би там не було, в четвер Надя припинила сухе голодування. Причиною стало переданий їй через адвокатів лист Президента України Петра Порошенка, в якому він нібито особисто її про це попросив, та ще й запропонував Савченко пост міністра. Лист виявився фейком, відповідальність за який взяли на себе відомі пранкери Вован і Лексус, але сухе голодування вже було припинено.
Все це викликало у людей, яки стежать за процесом, сумніви: в українських медіа та соцмережах почали звучати припущення про те, що «справа Савченко» перетворюється в якийсь театр з політичним підґрунтям. Масла у вогонь підлили відповіді самої Савченко на питання читачів соцмереж, передані через журналіста Аркадія Бабченка, у яких вона не виключає можливості політичної кар'єри після звільнення. Є також і думка, що, хоча судовий процес і «політизувався», сама Надія не має з цим нічого спільного і просто залишається чесною сама з собою.
Проте, вирок має бути оголошений 21 березня. А до цього часу Москва відмовляється говорити з Києвом про можливу передачу Савченко, навіть у рамках обміну.
Разом з тим, справа Савченко набуло серйозного міжнародного резонансу, коли 57 депутатів Європарламенту звернулися до верховного комісара ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федерікі Могеріні з пропозицією започаткуваті так званий «список Савченко» - за аналогією з уже існуючим «списком Магнітського». Тобто, перелік з 28 російських чиновників, проти яких пропонується ввести персональні санкції аж до арешту їхніх рахунків у Європі. Очолює список президент РФ Володимир Путін. За словами першого заступника комітету Верховної Ради у закордонних справах Іванни Климпуш-Цинцадзе, список може поповнитися особами, які причетни до захоплень інших українських громадян - зокрема, Олега Сенцова і Олександра Кольченка.
...та інші полонені
Нагадаємо, зараз у РФ заарештовані за надуманими звинуваченнями 20 українців і кримських татар. І вони в небезпеці. Так, від російських правозахисників надходять відомості, що Олег Сенцов був етапований з Челябінська у невідомому напрямку. На цьому тижні Україна направила до Мін'юсту РФ пропозицію передати Сенцова і ще трьох українських громадян в обмін на низку російських громадян. Фактично, обмін чи то військовополоненими, то то заручниками через цивільні інституції. Мін'юст РФ пообіцяв відповісти протягом тридцяти днів.
Порошенко в Туреччині
Тим часом Президент України відбув з візитом до Туреччини. Основними предметами переговорів з турецьким керівництвом були енергетичне і військово-промислове співробітництво. До кінця 2016 року планується підписання угоди про вільну торгівлю. А у якості приємного бонусу Порошенко «забрав» у союзника п'ять військових госпіталів. Їх до України привезе фрегат «Гетьман Сагайдачний».
Під час візиту Президент також поспілкувався з Вселенським патріархом Варфоломієм. На зустрічі прозвучала цікава заява: владика Варфоломій прямо назвав Вселенський патріархат «Церквою-матір'ю українських православних». Фактично, це прямий натяк на те, що Константинопольський престол як і раніше вважає Україну своєю канонічною територією, оскаржуючи її перехід під омофор Московського патріархату в XVII столітті.
Зауважимо, що до Туреччині Порошенко поїхав не сам, а з лідерами кримських татар - Мустафою Джемілєвим і Рефатом Чубаровим. Під час зустрічі зі спікером Великих національних зборів Туреччини Ісмаїлом Кархаманом, Порошенко закликав Туреччину визнати геноцидом депортацію кримців 1944-ого року. Важливий крок, особливо якщо врахувати, що те, що робить окупаційна влада РФ у Криму, все більше схоже на етнічні чистки.
Переслідування Меджлісу
Цього тижня адміністрація окупантів, продавивши відповідне судове рішення, «віджала» будівлю Меджлісу кримськотатарського народу в Сімферополі. А «прокуратура Криму» подала позов про заборону Меджлісу як такого «за протиправну і екстремістську діяльність». Суд був призначений на 10 березня, але згодом перенесений на 17-е. Самі представники Меджлісу впевнені, що процес - суто політичний і суд за замовчуванням прийме позицію прокуратури.
Торги за прем'єрське крісло
Весь цей час у кулуарах українських установ виконавчої влади триває торг щодо нового прем'єра, нової коаліції та можливих перевиборів парламенту. Дві основні кандидатури на голову Кабміну - як і раніше, Арсеній Яценюк та Наталія Яресько. Цікаво, що у п'ятницю на роботу повернувся міністр економіки Айварас Абромавичус, якій подав у відставку. Деякі спостерігачі побачили в цьому сигнал, що чаша терезів схиляється на користь Яресько, яку Абромавичус публічно готував на прем'єрство. Втім, прес-служба Мінекономіки вже заявила, що шеф просто закінчує останні справи в очікуванні розгляду його заяви про відставку Верховною Радою.
НАБУ і Пасішник
До речі, про Абромавичуса - Національне антикорупційне бюро України на цьому тижні активно працювало над справою, розпочатою за його ініціативою. Нагадаємо, міністр економіки заявляв, що на нього чинили тиск з вимогою призначити своїм заступником нинішнього виконавчого директора НАК «Нафтогаз» Андрія Пасішника - «людини Кононенка».
Не з першого разу, але Пасішника все ж вдалося викликати на допит. Будемо стежити за розвитком подій.
Обстріли Авдіївки
У зоні проведення антитерористичної операції цього тижня було неспокійно. Після численних провокацій українські військові були змушені відігнати сепаратистів від південних околиць Авдіївки. Ті відійшли, але продовжили атакувати позиції ВСУ з артилерії і мінометів. Більше того, за інформацією прес-центру штабу АТО, були відзначені спроби сепаратистів переодягати цілі підрозділи у форму ЗСУ, але з іншими розпізнавальними знаками - білими пов'язками на ногах. У штабі це пов'язують зі спробами сепаратистів імітувати порушення українцями Мінських угод. Поки незаконні збройні формування накопичують сили у районі Ясинуватої.
В цілому тиждень пройшов під знаком масштабних капостей з боку східного сусіда - і спроб здружитися проти нього з південним. Аж повіяло сімнадцятим століттям. До слова, це століття вчить нас, що запорука перемоги полягає, у першу чергу, у внутрішній єдності.
Віктор Трегубов, спеціально для «Слово і Діло»