«Бурісма» та Байдени: чому у США знову згадали про Україну

Читать на русском
Владислав Фарапоновексперт-американіст

Здавалось би, історія за участю Хантера Байдена в раді директорів української газовидобувної компанії «Бурісма» вже чимало разів потрапляла до ЗМІ за останній рік, і нового навряд чи слід було очікувати. Але напередодні виборів у США, які цього року заплановані на 3 листопада, є негласний період, який характеризується викриттям компроматів і подібного роду «сюрпризів». Цього разу, на жаль, знову не минулося без України.

Стара історія, що отримала нові обриси

Минулого тижня в газеті New York Post була оприлюднена стаття, в якій детально описана участь Байденів у прикритті корупції в Україні та вперше стверджується, що віцепрезидент США 2009-2017 років Джо Байден (нині є кандидатом у президенти від Демократичної партії США) особисто зустрівся з керівництвом компанії «Бурісма», де працював його син Хантер.

Історія про те, що Байден-старший у березні 2016 року домігся звільнення тодішнього генерального прокурора України Шокіна не нова, окрім того, сам Байден це публічно визнав. І якщо Байден аргументує це лише невдалою спробою боротьби з корупцією, то оточення Трампа як у 2016 році, так і зараз, не готове змиритися з такою версією і намагається знайти докази того, що Байден тиснув на Шокіна винятково тому, що той розслідував «справу Бурісми».

Здавалося би, якщо йдеться лише про зустріч, ця епопея із розслідуваннями не варта зайвої уваги. Але ні, за американськими законами та політичними звичаями, це мало би стати величезною репутаційною втратою для Джо Байдена, включаючи можливу кримінальну справу за корупційними звинуваченнями. Цілком логічно, і така думка лунала від республіканців рік тому, якщо ці факти з біографії Байдена-старшого підтвердяться, то оголошувати імпічмент слід було Байдену, а не Трампу.

У статті, яка розлетілась по всьому світу за лічені години, представлені імейли доказів того, що Хантер Байден познайомив свого батька з одним із топ-керівників «Бурісми» Вадимом Пожарським. Цей факт іде кардинально суперечить тому, що Байден заявляв раніше: нібито він ніколи не обговорював зі своїм сином його закордонні справи, в тому числі й в Україні.

У листі з двома помилками (що може свідчити про його автентичність) Вадим Пожарський дякує Хантеру Байдену за знайомство з його батьком.

Конспірологія з ноутбуком, яка дійшла до Руді Джуліані

Цікаво, що це все стало відомо майже випадково. До магазину з ремонту техніки у рідному штаті Джо Байдена Делавер потрапив ноутбук, який містив ці імейли. На кришці був логотип фундації Бо Байдена (старшого брата Хантера, який помер від раку в 2015 році). Нібито лише таким чином власник крамниці зміг ідентифікувати родину Байденів, а згодом копію жорсткого диску передав особистому адвокату Трампа Руді Джуліані.

Повірити в те, що ці листи могли пройти такий шлях без сторонньої допомоги або як мінімум безкоштовно, знаючи що було at stake (на кону), як кажуть американці, дуже важко.

І навіть якщо це так, чому Джуліані пішов до широкого загалу, а не до суду?

Втручання у вибори чи кампанія з дезінформації?

4 роки тому була дуже схожа ситуація з Гілларі Клінтон: приблизно у той самий часовий проміжок. Тодішній директор ФБР розпочав нове розслідування щодо неї за використання особистої пошти замість захищеного федерального сервісу за час роботи Державним секретарем. Зараз після публікації у New York Post, як не парадоксально, за заявою NBC News також відкрили справу. Важливо розуміти, що йдеться не про підтвердження факту роботи Хантера Байдена в борді компанії «Бурісма», а винятково про підтвердження достовірності цих листів.

Стверджувати про об'єктивність матеріалу в New York Post та автентичність цих імейлів заважає сам факт залучення адвоката Трампа Руді Джуліані. Присутність у цій історії не просто адвоката, а й одного з кращих друзів Трампа дозволяє його опонентам-демократам публічно піддавати сумніву цю «чергову спробу знайти правду щодо Байденів». З іншого боку, ім'я Руді не приховували, що також свідчить про наміри домогтися правди з боку самого Джуліані.

Видання CNN пов'язує цю історію з тим, що раніше Управління контролю за іноземними активами Мінфіну США оприлюднило санкції проти Андрія Деркача.

Втручання з Фейсбуку і Твіттеру

Не минуло і 24 годин, як у соціальних мережах ця публікація та пов'язані з нею дописи розлетілись інтернетом. Твіттер спочатку заблокував поширення новини, але згодом скасував своє рішення. На думку редакції New York Times, це було зроблено під тиском крила Республіканської партії, яке безпосередньо близьке до Трампа.

Сенатор-республіканець із Міссурі Джош Гаулі встиг заявити, що до Конгресу на допит під присягою слід викликати Марка Цукерберга, CEO Фейбуку. В цілому, це, звичайно, демонструє те, що соціальні мережі виявились неготовими до виборів з точки зору поширення інформації, авторами контенту яких вони не є. З іншого боку, ані Твіттер, ані Фейсбук не продукують такий контент.

Cенат також сказав своє непомітне для України слово

Не менш важливо, що цим подіям передувало розслідування саме щодо Байденів, «Бурісми» та України, оприлюднене Комітетом Сенату з внутрішньої безпеки та урядових справ. Зазначається, що процес збору свідчень та фактів у цій справі розпочався ще у серпні 2019 року, тобто вже після відомої на весь світ телефонної розмови Трампа і Зеленського 25 липня 2019 року.

Основне звинувачення стосується насамперед того, що працівники адміністрації Обами знали, що син Байдена приєднався до ради директорів компанії, власником якої (дослівно) є «український олігарх-корупціонер», а також змінювали свою політику щодо України відповідно до побажань чиновників найвищого рівня.

У чому звинувачують Байденів?

Республіканці переконані – і такого висновку вони, власне, доходять у своєму звіті, – що Байден-молодший отримував хабарі від українських олігархів та інших працівників «Бурісми», а також від Олени Батуриної – дружини колишнього мера Москви.

Де-факто у цьому розслідуванні обох Байденів звинувачують у корупції та лобізмі інтересів з використанням тодішньої посади Байдена. Беручи до уваги те, як американці ставляться до лобізму та сплати податків, це справді не лише серйозний кримінальний проступок, а й неабияка репутаційна втрата. Лобізм у США захищений першою поправкою до Конституції. Більше того, спеціальним актом передбачено, що лобісти мають бути зареєстровані у певній компанії. Очевидно, що Хантер Байден та всі, з ким він зустрічався, не мали такого статусу в Америці.

Не менш цікаво, що син Байдена користувався спеціальним захистом від секретних служб (USSS protectee у звіті) саме до 2014 року, коли приєднався до «Бурісми». Таким чином сенатори допускають, що Хантер користувався цим імунітетом у своїх приватних комерційних цілях. Оскільки їм не відомо про всі закордонні поїздки старшого та молодшого Байденів, то щонайменше це потребує роз'яснення, але йдеться принаймні про 6 подорожей до Китаю.

У звіті лише один раз називається ім'я Вадима Пожарського, згадане вище у зв'язку з нещодавньою публікацією. Зазвичай, у всіх комітетах Палати представників та Сенату всі члени комітету, включно з головою Роном Джонсоном, є представниками найбільших партій: Республіканської та Демократичної, а отже вони не нехтували можливістю звинуватити одне одного, зокрема, й у роботі на Росію та листуванні з паном Деркачем.

В цілому комітет дійшов висновку, що дії обох Байденів негативно вплинули на антикорупційні зусилля в Україні, а в Америці їх звинувачують в тому, що вони брали участь у кримінальній мережі з відмивання грошей, а значить, не сплатили податків.

Що далі після виборів?

Якщо звинувачення підтвердяться, а Байден раптом стане президентом, йому доведеться виправдовуватися. З іншого боку, якщо Трамп залишиться на другий термін, варто очікувати продовження розслідування вже не в Сенаті, і Україна буде згадана у цьому контексті.

Ця історія матиме продовження до тієї пори, поки вона буде вигідна чинним політикам або принаймні якомусь із крил основних партій. Тому розслідування, з одного боку, це неминучий сценарій розвитку подій, який рано чи пізно настане. З іншого – виникає логічне питання: чому винятково напередодні виборів? Відповідь на нього схиляє до думки щодо заполітизованості цього питання, а також того, що оприлюднити це розслідування планували щонайменше за рік до цього.

Єдина проблема, з якою тут стикається Україна: відсутність так званого білого лобізму, тобто, немає голосів у Вашингтоні, які пояснювали б, що ці реалії не 2020, а 2014 року. Посольство України у Вашингтоні такого робити не може, і, зрештою, вся держава зазнає вагомих втрат міжнародно-репутаційного характеру, що у двосторонніх відносинах зі США – недозволена розкіш.

Владислав Фарапонов, асоційований експерт Kyivstratpro, випускник Wright State University, Ohio (США), спеціально для «Слово і діло»

Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.

Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps

ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ

та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»
Поділитися: