Міфи медреформи. Нестача лікарів не завадить реформі

Читать на русском
Валерій Дубіль

Українська «медреформа» супроводжується величезною кількістю міфів, у які легко повірити, якщо не вивчити тему дещо глибше. Про один із міфів я вже писав раніше. Сьогодні розвінчаю другий міф «медреформи» – про те, що навіть в умовах дефіциту лікарів можна проводити реформу. Скажу одразу: можна, але потрібно підстрахуватися фельдшерами у віддалених районах. МОЗ же цього не врахував. Розберемо деталі ситуації.

У МОЗ вважають, що лікарів не вистачало й раніше, тому це не зашкодить проведенню медреформи. Як було раніше та як варто було б зробити зараз, щоб стало більше сімейних лікарів – у матеріалі народного депутата Валерія Дубіля.

Робота зі створення первинної ланки на базі сімейної медицини почалася задовго до приходу Супрун до МОЗ. З початку 2000-х років в Україні почали створювати систему первинної медико-санітарної допомоги на основі сімейної практики. Саме тоді постала проблема нестачі сімейних лікарів.

Під час пілотного проекту з реформування системи охорони здоров'я у трьох областях і Києві, який був затверджений законом України № 3612-17 «Про порядок проведення Реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», щоб вирішити проблему дефіциту лікарів загальної практики, значно збільшили державне замовлення на цю спеціальність, організували масштабну перекваліфікацію медиків. У результаті в 2011-2015 роках спеціалізацію лікаря загальної практики отримали понад 5 тисяч лікарів (найбільше – 1500 у 2013 році).

Однак проект не довели до кінця і первинну ланку охорони здоров’я в Україні не вдалося зробити повноцінною. А нова команда МОЗ практично провалила цю роботу – в 2016 році спеціалізацію отримали 474 людини, а за 2017 рік – менше 500 медиків. Цим і обумовлений дефіцит у 60% лікарських кадрів на первинній ланці. Дивіться міф №1.

Реформу проводити потрібно й можна навіть зараз, але не так, як це робить МОЗ.

Яким чином? Щоб усі мали доступ до меддопомоги, необхідно створити «подушки безпеки», як це зробили в Австралії. Щільність населення там також низька. На одного лікаря там припадає від 600-800 (у великих містах) до 2500-4000 (у сільських та віддалених місцевостях) людей. У «районах із недостатньою забезпеченістю лікарями» (понад 1400 пацієнтів на одного лікаря) до роботи як лікарів загальної практики допускають лікарів без повної акредитації.

В Україні «сімейників» можуть тимчасово підмінити у віддаленій сільській місцевості фельдшери і середній медичний персонал з проведенням підвищення кваліфікації та додаткової державної атестації. При цьому фельдшер практикуватиме або під керівництвом, або при консультаційній підтримці лікаря. Реформа влади ж цього не врахувала, а тому її наслідки призведуть до масового закриття ФАПів.

Паралельно потрібно вирішувати проблему дефіциту лікарів, створивши цільову державну програму, яка дозволить:

  • збільшити держзамовлення у вишах лікарів загальної практики й виділити додаткові квоти на держзамовлення для випускників сільських шкіл;
  • сформувати економічні стимули для перекваліфікації лікарів інших спеціальностей (тривала оплачувана відпустка при проходженні перекваліфікації, компенсація оплати житла при перекваліфікації та ін.);
  • створити місцеві стимули для медичних працівників у регіонах (компенсація з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом надання субвенцій або дотацій витрат на реалізацію програм місцевих стимулів - придбання житла, транспорту, доплати і компенсації).

Підписуйтесь на наші аккаунти в Telegram та Facebook, щоб першими отримувати важливі новини та аналітику.


Загрузка...
Загрузка...