Роки йдуть, обіцянки лишаються: що політики щороку обіцяють українцям у вересні?

Перший місяць осені позаду, й поки українці підбивають підсумки старту політичного сезону, «Слово і Діло» пропонує згадати, чим цього місяця жила країна протягом останніх трьох років. Вересень виявився дуже показовим у цьому плані, адже Україна у вересні 2013, 2014 та 2015 років – це три різних країни: довоєнна, післяреволюційна й у стані затяжної гібридної війни.

Саме вересень став одним з останніх місяців правління команди Януковича, потім – місяцем підписання Мінських угод, а пізніше – місяцем повернення до нормального політичного життя в країні (тобто коли всі парламентські союзники починають безбожно сваритися, про всяк випадок, готуючись до нових виборів). З цим і пов’язані ключові обіцянки кожного з названих періодів.

Вересень 2013: газ, будівництво метро й «реформування прокуратури» від Пшонки

Про диверсифікацію поставок газу, що свого часу стала «фішкою» прем’єра Арсенія Яценюка, в Україні насправді говорили й задовго до нього. Так, наприклад, у вересні 2013 року «Слово і Діло» зафіксувало дві відповідні обіцянки тодішнього віце-прем’єр-міністра Юрія Бойка: щодо закачування до кінця року 1 млрд куб. м газу з Європи та про підписання угоди на видобуток газу на шельфі Чорного моря з Chevron та ExxxonMobil (обидві політик провалив).

Кумедно (щоб не сказати «абсурдно») сьогодні виглядає обіцянка екс-генпрокурора Віктора Пшонки, який три роки тому заявив, що... готовий реформувати прокуратуру відповідно до вимог Венеціанської комісії.

А от хто з тодішніх представників центральної влади може похизуватися виконаною обіцянкою, то це Наталія Королевська, яка замість обіцяних 30 дитячих будинків сімейного типу за 3 останні місяці 2013 року сприяла створенню 58 таких закладів.

Активно роздавали обіцянки регіональні лідери. Так, наприклад, голова КМДА Олександр Попов тоді заявив, що в найближчі місяці замінить 125 вагонів столичного метро, а міський голова Дніпропетровська Іван Куліченко – що обласний центр отримає від Європейського інвестиційного банку кредит у розмірі 152 млн євро на будівництво місцевого метрополітену.

Вересень 2014: війна, боротьба з корупцією та нова безпекова стратегія

Вересень 2014 року запам’ятався українцям передусім відлунням Іловайського котла, наслідком якого став у тому числі й Мінський процес. Саме тоді Президент пообіцяв провести розслідування трагедії, а також побудувати на Донбасі фортифікаційні споруди. Перша обіцянка ще не закрита зі статусом, а от з другою Глава держави все ж таки впорався: захисні споруди в зоні проведення АТО будували буквально всією країною – відповідно до квот, закріплених за кожним регіоном.

Петро ПорошенкоПрезидент України
Порошенко пообіцяв провести розслідування загибелі військових під ІловайськомСказано 8 вересня 2014 р.Статус обіцянки: У процесі

Окремо хотілося б звернути увагу на обіцянки нинішніх народних депутатів, що в цей час якраз готувалися до участі у виборах. Чимало пунктів їхніх передвиборчих програм сьогодні включені до їхніх досьє на «Слові і Ділі». Серед того, що вже було виконано, варто відзначити такі зареєстровані у вересні 2014 року обіцянки: Єгора Соболєва – про відмову від позаблокового статусу країни, Сергія Пашинського – про ухвалення нової воєнної доктрини, в якій Росія названа державою-агресором, Вікторії Сюмар – про оновлення стратегії національної безпеки України.

Провалених обіцянок депутатів того періоду також не бракує. З тих, про які варто згадати: зобов’язання Юлії Тимошенко забезпечити обрання суддів місцевих судів народом та запустити програму повернення Криму до складу України, Сергія Льовочкіна – про план відродження Донбасу та Юрія Луценка – про публікацію спонсорів «Блоку Петра Порошенка».

Все ще чекають на виконання обіцянки Єгора Соболєва щодо медичного страхування й оновлення прокурорського корпусу, Олега Березюка – щодо ухвалення закону про Президента й створення нової системи військової підготовки та ще низка важливих депутатських ініціатив.

Вересень 2015: децентралізація, бурштин і тарифні спекуляції

Однією з головних виконаних обіцянок, зафіксованих у вересні минулого року, стало зобов’язання Петра Порошенка про збільшення призовного віку з 18 до 20 років, яку Президент дав на тлі загального небажання української молоді служити в армії за призовом через події на Донбасі.

Щодо парламенту, то обіцянки, які озвучували тоді народні депутати, нагадували боротьбу лебедя, щуки й рака. Члени «Самопомочі» протестували проти голосування за децентралізацію (лідер фракції Олег Березюк пообіцяв передати ГПУ інформацію про тиск на нардепів перед голосуванням 31 серпня 2015 року), «Радикальна партія» в особі Олега Ляшка – проти дозволу на арешт Ігоря Мосійчука й зволікання Президента з поданням кандидатур членів ЦВК, а «вічна революціонерка» Юлія Тимошенко навіть заявила, що «Батьківщина» буде бойкотувати голосування в парламенті, якщо той не ухвалить законопроект про постачання населенню газу українського видобутку. Втім, як це часто буває в Юлії Володимирівни, ця обіцянка виявилася популізмом... Конкуренцію в цьому розумінні їй може скласти хіба що нардеп Юрій Каплін, який тоді також пообіцяв, що не голосуватиме за жоден законопроект, крім соціальних.

Тим часом на півночі країни набув популярності нелегальний видобуток бурштину. Масштаби цього явища на той момент були вже такими, що від обіцянок ліквідувати його не змогли відмовитися навіть найменш публічні політики. Наприклад, губернатор Волинської області Володимир Гунчик, що заявляв про готовність сприяти легалізації видобутку «сонячного каміння».

Були тоді зафіксовані й досить неординарні ініціативи, як от обіцянка «свободівця» Юрія Левченка про реєстрацію законопроекту, згідно з яким депутат Верховної Ради може сам ініціювати зняття із себе недоторканності (між іншим, це зобов’язання виконане) чи Сергія Березенка, який висловив упевненість, що «БПП» у вирішальний момент зможе переконати «Самопоміч» і «РПЛ» проголосувати за зміни до Конституції в частині децентралізації.

Про те, які обіцянки українські політики давали в серпні 2013-2015 років, читайте в нашому попередньому огляді.