Які уроки має винести Україна за результатами саміту НАТО у Варшаві?

У всьому покладатися на Захід – погана ідея. Однак українські політики продовжують демонструвати імпотенцію у відносинах із союзниками.

На дводенному саміті НАТО, який проходив у Варшаві 8-9 липня, вирішувалися питання зміцнення східних рубежів блоку у відповідь на анексію Кримського півострова та підтримку східноукраїнської іреденти з боку Російської Федерації.

Зворушливе єднання

Зустрічі проходили в дуже теплій і дружній атмосфері. Керівництво НАТО, а також вищі цивільні та військові чини країн-учасниць саміту висловлювали всіляку підтримку Президенту України Петру Порошенку.

«Ми не визнаємо й не визнаємо (в майбутньому – Ред.) незаконну та протиправну анексію Криму Росією, й ми засуджуємо навмисну ​​дестабілізацію Росією ситуації на сході України», – сказав генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, пише Reuters.

Таким чином союзники запевняли, що єдині в підтримці суверенітету та територіальної цілісності України.

У МЗС РФ відреагували на саміт НАТО у ВаршавіУ Міністерстві закордонних справ Росії відреагували на саміт НАТО, які проходив 8-9 липня у Варшаві.

На цьому етапі Альянс надаватиме допомогу Києву для того, щоб впоратися з новими ризиками. Зокрема, це стосується знешкодження саморобних вибухових пристроїв, на додаток до раніше погодженої допомоги, спрямованої на зміцнення військового потенціалу України.

Однак далі запевнень у підтримці та технічної допомоги в НАТО не йдуть. Для того, щоб стати повноцінним членом Північноатлантичного альянсу, потрібно зробити багато. Наприклад, перевести армію на стандарти блоку. Цей процес має завершитися в 2020 році. Є ще один пункт: до НАТО не беруть держави, які мають незавершені територіальні суперечки.

«Мирний» процес

НАТО не готове до прямого протистояння з Росією, тому Захід робить ставку на затягування часу, щоб ґрунтовно підготуватися до ймовірної сутички, а також плавне переозброєння лімітрофів, до яких віднедавна належить і Україна.

Мінський процес у цій грі є гарантією того, що ситуація не вийде з-під контролю, а ймовірне зіткнення не почнеться завчасно. Тому його втілення в життя належить до життєво важливих інтересів держав Північноатлантичного простору.

Чого чекати від зустрічі Росія-НАТО? ЕкспертСпеціаліст поділився міркуваннями щодо того, чи зміниться риторика Альянсу в зв'язку із засіданням в Брюсселі.

Саме з цією метою Захід тисне на Україну в частині надання автономії східним територіям і забезпечення децентралізації державного управління в межах всієї України, змінивши Конституцію.

Згідно із задумом, сторони конфлікту мають відвести важку зброю для гарантії режиму припинення вогню. Москва своєю чергою зобов'язана допомогти Києву відновити контроль на східному кордоні.

Але виконання Москвою своїх зобов'язання складно проконтролювати, тому західні партнери концентрують увагу на виробленні покрокового алгоритму, необхідного для проведення виборів на Донбасі в найближчі місяці. Політики вже працюють над дорожньою картою цього процесу.

Водночас, незважаючи на показне єднання Заходу, прихильники відновлення дружніх контактів з РФ усе частіше піднімають голову. Лідер Соціал-демократичної партії ФРН, молодшого партнера по коаліції партії канцлера Ангели Меркель, висловив сумнів, що збільшення військової присутності НАТО у Східній Європі допоможе вийти з геополітичного глухого кута. Такі заяви все частіше лунають із вуст європейських політиків.

Ще однією ознакою обережного потепління у відносинах з Москвою стане сьогоднішня зустріч представників НАТО та Росії, яка пройде в Брюсселі. Це друга подібна зустріч із часу анексії Криму. Безумовно, на ній обговорюватимуть і «українське питання».

У Білому домі попередили, на що зважиться НАТО через агресію РФЗаступник радника президента США з національної безпеки Бен Родс розповів, на що може піти Альнс через агресивну політику РФ.

Висновки для України

Як бачимо, у всьому покладатися на Захід – погана ідея. Однак українські політики продовжують демонструвати імпотенцію у відносинах із союзниками. Для того, щоб зацікавити Захід, Україна має показати, у вирішенні яких питань вона може бути для нього корисною.

Наприклад, досвід ведення на своїй території «гібридної» війни з Росією, що включає розміщення військ без знаків розрізнення та масованої дезинформаційної кампанії, може бути корисним для НАТО. Україні також слід активніше виходити на зовнішньополітичну арену, хоча б у своєму, Чорноморському регіоні. Без цих простих кроків країна й надалі залишиться розмінною картою в руках сильніших гравців.

Наразі потрібно зрозуміти, що Україні не світить стати повноцінним учасником Північноатлантичної спільноти. Відносини із Заходом у формі «технічної допомоги» триватимуть доти, доки Україна не вийде на самозабезпечення хоча б у тих урізаних територіальних розмірах, які лишилися внаслідок прихованої агресії північно-східного сусіда.