Нардеп Шипко: моя роль як депутата – домогтися того, що не може зробити місцева влада

«Слово і Діло» продовжує серію інтерв'ю з народними депутатами в рамках проекту «Відповідальні». Сьогодні пропонуємо Вашій увазі інтерв'ю опозиційного депутата, представника групи «Відродження» Андрія Шипка.

Шипко є депутатом уже двох скликань, обидва рази обирався в одномандатному окрузі №35 із центром у м. Нікополь Дніпропетровської області. Має медичну освіту і стаж роботи в галузі охорони здоров'я, тому природно, що значна частина його обіцянок, зареєстрованих «Словом і Ділом», стосується саме соціального забезпечення й медицини.

Прочитавши Вашу біографію, можна дійти висновку, що до парламенту Ви прийшли з тим, щоб реформувати медицину. Чи вдається робити те, що запланували?   Я думаю, що основна функція будь-якого політика, якщо він відповідальна людина, – змінювати ситуацію. Якщо ти не вмієш змінювати ситуацію, потрібно працювати в іншій галузі. Я став народним депутатом, пройшовши певний шлях громадської роботи. Я працював у (Дніпропетровській – Ред.) обласній раді, був заступником голови обласної ради. Курирував соціально-гуманітарну сферу. Двічі депутат обласної ради. Робота депутатська мені зрозуміла і з комісіями, і з комітетами, і всі напрямки. І ось у Верховній Раді я й намагаюся це зробити. Це найскладніше завдання – змінити систему охорони здоров'я. Системи охорони здоров'я на сьогоднішній день не існує, я так вважаю.

Як працює система охорони здоров'я? Люди не розуміють, яку медичну допомогу держава їм повинна гарантувати, якими можуть бути медичні послуги. Я роблю в основному ті законопроекти, які я називаю базовими законопроектами для сфери охорони здоров'я. Це такі закони, як нова редакція закону про лікарські засоби, який базується на європейських директивах. Враховую особливості функціонування нашого фармацевтичного ринку, звісно, щоб захистити людей. Щоб зробити препарати доступними, якісними. Також закон про медичний заклад. Це законопроект, який описує роботу будь-якого лікувального закладу на території нашої країни, починаючи від сільської лабораторії, закінчуючи науково-дослідним інститутом у столиці. Де чітко прописані повноваження, економічні функції, відповідальність головних лікарів, наглядової ради. І ці хвалені закони, які Міністерство охорони здоров'я видає за реформу, закони про атомізацію, в моєму законі складають всього одну статтю. Всі закони, які Міністерство напрацювало за рік. Наступний закон, який, я вважаю, дуже важливим, – це закон про медичне страхування.

Які перспективи запровадження страхової медицини та чи не прийшов час прибрати норму про «безкоштовну медицину» (адже за фактом за лікування всі платять)?

Я цей закон зареєстрував у парламенті, він пройшов слухання в комітеті з питань соціальної політики, була створена робоча група при комітеті. Мій закон вирішено було зробити базовим, який доопрацюється, й на комітеті вирішили, що він має бути розглянутий і пройти перше читання. Уже в цьому сесійному періоді.

Бажання одного депутата та написання ним навіть дуже хорошого закону може нічого й не змінити... Як переконати інших?

Я вважаю, що такі базові закони мають сприйматися всіма фракціями та всіма депутатськими групами однозначно. Якщо хтось цього не розуміє або заперечує, потрібно все вислухати, краще ще раз у робочих групах доопрацювати, але виносити до залу вже повністю узгоджене питання. Я це запропонував на комітеті й тепер ми робимо тільки так. Якщо це базовий, потужний закон, то ми презентуємо закон на комітеті, потім (даємо – Ред.) два тижні для вивчення та пропозицій і всі народні депутати одноголосно підписуються під цим законопроектом. Лише після цього ми його виносимо.

Чи задоволені Ви своєю роботою?

Я задоволений своєю активністю. Звичайно, багато чого хотілося б змінити. Насправді, у депутата функції контрольні. Наші заяви, наші законопроекти, крім того, щоб їх провести через парламент, потрібно домогтися виконання виконавчою вертикаллю влади. Якщо не буде працювати виконавча, що має нести всю відповідальність за закони, то ми будемо говорити, що начебто є хороші закони, а віз і нині там. Я як людина дії звик, що коли до мене звертаються люди, а до мене лише в одну приймальню звернулося понад 13 тис. осіб, 70-80% питань я вирішую відразу.

Такі дрібні питання, як поставити лавочку або спільний дитячий майданчик, я навіть не описую в своїх обіцянках, тому що я це і так роблю, і це знають мої виборці. Я намагаюся брати такі питання, які дуже складно «потягнути». Яких ніколи не було в регіоні, тому їх неможливо зробити із сьогодні на сьогодні. До мене звернулася людина – я віддразу телефоную до інституту або беру на контроль це питання. Є питання, які неможливо відразу вирішити, для цього потрібно змінювати систему – і систему фінансування, і систему державної відповідальності. Є питання, які хотілося б вирішувати більш ефективно, і я бачу, де «клякне» виконавча влада, я бачу, де чиновницький бюрократизм. Коли одне й те саме питання починають із різних сторін «заговорювати», я цього не люблю. Мені б хотілося мати більше впливу на виконавчу владу й більше відчувати відповідальність виконавчої влади країни, тому що ставиш питання, виступаєш, ставиш акценти, питаєш, чим іще допомогти, й бачиш, наскільки повільно вони рухаються...

Ви – депутат-мажоритарник. Як вважаєте, чи підвищує мажоритарна система обрання відповідальність депутатів?

Я двічі обирався до парламенту, я не знаю, що таке покупки, скупки проти мене, я ніколи не вдавався до чорних технологій, я не вмію цього робити й не буду. Хтось хоче зі мною позмагатися? Будь ласка, говоріть, що ви робили! Не просто заявляйте, а давайте обговоримо, наскільки ти допоміг людям. Навіть якщо ти допоміг одній людині, я тебе поважаю, ставай поряд і працюй разом. Я вважаю, що «мажоритарка» ˜– це позитивне явище для нашої країни... Я вважаю, що якщо тебе обрали люди, вони не можуть бути задоволені тобою завжди й ти не можеш всіх обігріти. Ти не чарівник, ти така ж людина.

Ваша обіцянка надати кожному пенсіонеру та кожній дитині, що проживають в 30-кілометровій зоні навколо Запорізької АЕС, безкоштовну медичну страховку дуже скидається на популізм. Виконати її буде складно, Вам так не здається?

Я ніколи популізмом не займаюся, я людина більш конкретна, й люди, виборці знають: якщо Шипко сказав слово – він буде за це нести відповідальність. Тому я не завжди кажу «А», не продумавши, що потрібно потім сказати «Б».

Це не просто обіцянка. Я зареєстрував (законопроект – Ред.) разом із народним депутатом Володимиром Бандуровим. Я предствляю Нікополь, а він – Енергодар з того боку, й ми удвох зареєстрували такий законопроект у VII скликанні (Верховної Ради – Ред.) ще про те, що 30-кілометрова зона фінансується з енергоринку, там береться 1%, і ці гроші фінансуються на зони навколо атомних станцій. Ми зробили, щоб фінансування йшло не 1%, а 2%, й другий відсоток щоб не просто йшов у місто (адже незрозуміло, як місцева влада поділить), ми цей відсоток законодавчо прописали. Ми пройшли слухання комітету, він нормально рухався, потім я подивився ширше на це питання. Якщо ми запроваджуємо систему поетапного страхування, в законопроекті (законопроект, автором якого я є, і який всі пропонують зробити базовим) чітко прописана поетапність: які захворювання, обрані найважчі випадки (зі швидкої допомоги, онкологія, серцево-судинна, реабілітація після серцево-судинної). Вони важкі не лише у фізичному сенсі, вони важкі для будь-якої сім'ї. В першу чергу підуть робочі,, які працюють на підприємствах, пенсіонери, соціально незахищені. Сенс нашого законопроекту – це поетапність, і запроваджувати (цей законопроект – Ред.) потрібно зараз, а не чекати... Депутат... його завдання – стукати, топтати, приходити та досягати результату.

Що Ви вважаєте найбільшим своїм досягненням на окрузі?

Перше, звичайно, – це те, що вдалося поставити безкоштовний комп'ютерний томограф без жодної копійки державних коштів, і працює він безкоштовно. На сьогоднішній день близько 4 тисяч осіб пройшли обстеження безкоштовно, щодня він приймає. Адже це не центр, це не обласний центр, це не столиця. Для того, щоб поставити сучасний комп'ютерний томограф, по-перше, потрібно навчити фахівців, після – організувати, щоб для людей це було доступно та безкоштовно. Все це зроблено, він працює. Людей 10-12 на день проходять обстеження.

Ми дуже багато зробили для того, щоб з'явилися нові швидкі допомоги. Перші ми ще купували за гроші обласного бюджету. Ми почали оновлювати парк сучасними (автомобілями – Ред.), устаткованими. Це потім уже сподобалося й вирішили зробити для всієї країни... Я їм сказав... Скільки я ходив до різних міністрів, щоб на регіон пішли ці машини. Кожен знає.

Зараз уже інша ситуація. Машини ми вибили, а тепер у них грошей немає на ремонт цих машин. Доводиться шукати гроші й допомагати.

Також ми забезпечили всі амбулаторії сучасним обладнанням, практично повністю вони закриті сучасним обладнанням. Я не кажу про вибивання грошей на ремонти вулиць...

Що не вдалося зробити та хто зазвичай заважає? Міський голова? Або місцеві депутати? Чи не ставлять палиці в колеса?

Від цього програє лише мер, тому що депутат-мажоритарник – це, по суті, лобіст регіону на рівні країни. Будь-яке питання, якщо є взаєморозуміння та консенсус, а я прихильник лише спільної роботи, тому що не може депутат відповідати за місцеві якісь рухи. Це залежить від мера. Якщо він популіст, то страждає громада, й він довго не протягне. У нас іде взаємна робота. Ми постійно на зв'язку, обговорюємо ухвалені законопроекти, я їм підказую, допомагаю, чим більше вони зроблять у містах для людей, тим мені краще. Мені приємно дивитися, коли змінюються міста. Після цих виборів ми досягли консенсусу, мені зручніше працювати. Коли об'єднуєш ресурси – Державний бюджет, обласний бюджет та місцевий бюджет – завжди може вийти. І моє завдання як депутата – бути сполучною ланкою, а завдання місцевої влади – доводити, контролювати та виконувати.

Які важелі або, точніше, інструменти використовує депутат-мажоритарник для виконання власних обіцянок? Наприклад, ремонт того чи іншого закладу, дороги, фінансування місцевих проектів?   Дуже багато залежить від народного депутата. У багатьох народних депутатів є фонди. Наприклад, за допомогою фондів ми допомогли комп'ютерним томографом. Ти спілкуєшся з людьми, ти спілкуєшся з керівниками підприємств, усі живуть у місті. Всі хочуть, щоб був порядок, всі хочуть, щоб було добре. Багато хто пропонує спільну роботу, допомогу – й мені легше. Є й місцеві депутати, які пропонують допомогу.

Іноді займаємося питаннями, яких і не обіцяли. Наприклад, дамбою через Дніпро в Нікополі. Мене туди запросили, я приїхав і вжахнувся. Багато витрачають грошей на вибори, на газети, я свій передвиборчий фонд витратив на те, що купив бітум, узяв техніку й ми цю дамбу в 2014 році хоч залатали. Я вперше бачив, коли їхали водії й хрестилися. Дорога має експлуатуватися дорожніми службами, а дамба – водними ресурсами. А виходить: дві влади, немає господаря й за ці роки немає відповідального за дорогу. За дамбу – є, а за дорогу облавтодор (відповідати – Ред.) відмовляється.

Це все наради з «Укравтодором» (показує теку зі стосом паперів). Ми домоглися того, що вони дають згоду для того, щоб взяти цю дорогу на баланс. Тому що взявши дорогу на баланс, її можна ремонтувати, хоч хтось має бути відповідальним. Ця дорога з’єднує 3 області – Дніпропетровську, Кіровоградську та Запорізьку. І це єдиний короткий шлях із зони АТО на південь України. В мене не було цього в обіцянках, але я хочу це питання довести. Я був у Яценюка особисто. Це питання перебуває в стадії остаточного рішення. Але мене порадує це тоді, коли я побачу там техніку.

Чи пам'ятаєте Ви всі свої публічні обіцянки?

Я намагаюся до них ставитися обережно. «Слово – не горобець» – мене вчили. Обіцяти потрібно в міру сил. Звичайно, цілі потрібно ставити, тому я й ставлю великі цілі: дитяча лікарня або ремонт дамби... Це велика мета, її потягнути місцева влада не може, тут має бути якийсь лобіст, депутат, який буде добиватися. Місцева влада готуватиме документи, а моє завдання – пробити цю всю справу.

Я пам'ятаю все глобальне, що кому-небудь обіцяю. Я намагаюся до обіцянок ставитися реально, я не чарівник, я не зможу дістати зірку з неба, але мені б дуже хотілося зробити кілька важливих справ: завершити з цією дамбою, побудувати діагностичний дитячий центр і провести воду в районі.

У Вас є невиконана обіцянка про збільшення фінансування на харчування пацієнтів у лікарнях округу. Чи робиться в цьому напрямку зараз щось?

Коли я ще працював головою (Дніпропетровської – Ред.) облради, курирував соціально-гуманітарну сферу та відповідав за цей регіон... Тоді були передані всі міські лікарні на обласний бюджет, й фінансування харчування з того часу збільшилося з 3 до 12 грн (на пацієнта – Ред.), і на сьогоднішній день ті лікарні, які залишилися на обласному бюджеті, фінансуються (на рівні – Ред.) 12 грн (на людину – Ред.). Питання не в мені, питання в тому, що з курсом, з інфляцією та з тими грошима, які держава виділяє на охорону здоров'я. Ми ж не можемо з повітря їх узяти. Але тоді, коли ми це робили, ми збільшили харчування, медикаменти. Це було збільшено ще тоді.

Андрій ШипкоНародний депутат України
Шипко обіцяє збільшити фінансування на харчування пацієнтів в лікарнях округуСказано 28 жовтня 2012 р.Статус обіцянки: Не виконано

Щодо реформи охорони здоров'я в цілому, то якщо ми хочемо говорити, що ми робимо реформу охорони здоров'я, то це не Вася і не Петя робить. Це має Президент сказати: «Наша мета – реформа охорони здоров'я». Це прем'єр-міністр має сказати: «Наша мета – реформа охорони здоров'я», Міністерство (охорони здоров'я – Ред.) має сказати: «Так, ми беремо це на себе». І тоді воно піде. Так, ми готуємо законодавчу базу, ми стукаємо в усі двері, але ми не можемо змінити все одразу.

Ви задоволені тим, що потрапили до рейтингу відповідальних депутатів?

Я не знав про це, Ви мені сьогодні повідомили вперше. Я просто знаю одне: якщо тебе обрали люди, то ти будеш людям в очі дивитися. Я хочу дивитися в очі людям і завтра, і післязавтра. У мене ростуть діти, вони живуть тут, у цій країні, вчаться тут, мені подобається моя країна, я її люблю, мені подобається все. Мені просто боляче за те, що зараз відбувається і я не можу це змінити, розумієте? Я не можу захистити людей. Я намагаюся, я докладаю своїх зусиль, свої можливості, я допомагаю людям, чим можу. Ось таке завдання. Але це неправильно. Повинна працювати система державного управління. У нас же люди розумні, працьовиті та патріотичні, чого ж не вистачає? Культури? Духовності не вистачає.

Мені на сьогоднішній день моя робота подобається. Я відчуваю, що я потрібен людям. Я пишаюся тим, що я лише приношу до свого регіону, лише приношу й допомагаю, нічого ніколи не вимагаю взамін. У мене немає жодних інтересів, окрім інтересів моїх виборців. Цей статус я можу собі дозволити, тому що я людина самодостатня. Я прийшов до цього вже з певним ресурсом, який у мене склався, невеликий, але мій, який дозволяє мені жити, працювати та допомагати людям.

Буде змінюватися ситуація в країні та, я думаю, ми будемо використані десь у виконавчій владі. Я відчуваю в собі потенціал. Я є людиною, яка вміє досягати. Депутат – це добре, але можливість впливати на процес – це виконавча влада – набагато ефективніше. Ти не просто можеш сказати, але ти й зробиш. А це важливо.

А чи були Ви відповідальною дитиною? Чи можете назвати себе відповідальним сім'янином? Які сімейні цінності вважаєте найбільш важливими для себе?

З дитинства мені прищепили ось цю відповідальність. Відповідальність тебе зачіпає всередині. Ти переживаєш за те, що говорив, за те, що робиш, внутрішньо переживаєш, а це завжди підкошує.

Я дуже люблю сім'ю, ціную сімейні цінності. Я вважаю, що ми повинні більше прищеплювати сімейні цінності, духовні цінності та культурні. Ми не повинні все брати «під копірку» в Європи. У нас потужна історія, духовна історія, культурна історія. Подивіться, ось ми на цих землях. Апостол Андрій приходив, на київських пагорбах затвердив хрест, хрестився народ Божий. Хто поважав Київську Русь? Та вся Європа.

Потрібно зрозуміти, що ми є носіями. А ми забулися. Національне піднесення – це не просто взяти прапор в руки й говорити: «Я за Україну». Не просто одягнути вишиванку. Це любов до своєї історії, до своєї культури та розуміння того, хто ми є, який ми є народ. Боголюбивий. Богобоязливий. А ми що хочемо? У 17-му році дозволити одностатеві шлюби? Так я буду там лягати, трибуну цю зносити! Ви що? Ми ж розвалимо країну, вона ж тримається на сімейних цінностях. Ні, я толерантно ставлюся до всіх. Але я не хочу, щоб на законодавчому рівні в нас проходили такі закони, які впливають не на творення, а впливають на руйнування.

Що складніше – відповідальність у політиці чи в родині?

Відповідальність у сім'ї тягне за собою відповідальність і в інших сферах.

Цитата, що знаходить відгук у Вашому серці?

Фраза Грушевського «Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна».

Андрій Шипко. ВідповідальніSlovoiDilo