ВВП в тіні, «обнал» і мінімізатори. Що не змінилося в українській економіці за 2 роки?

Майже півтора року роботи Арсенія Яценюка і його урядів не увінчалися успіхами в податковій і бізнес-сфері. Відчайдушні спроби видати бажане за дійсне поки теж безуспішні: і бізнес, і прості українці, які не прагнуть «світити» свої доходи, шлють уряду чіткий сигнал: ми вам не віримо. Чи буде він почутий?
Інфографіка: «Фокус»

Наприкінці квітня швейцарський Міжнародний інститут управлінського розвитку опублікував рейтинг конкурентоспроможності країн світу, в якому Україна посіла «почесне» 49 місце. На тій же позиції у списку цієї авторитетної установи наша країна була й 2 роки тому – в часи правління Віктора Януковича. Гнітюче звучить і вердикт українській економіці: у нас, як і раніше, непривітний бізнес-клімат, нерозвинена інфраструктура і некомпетентні регулюючі структури. Це основні причини, з яких інвестори не хочуть приходити в нашу країну, а вже працюючий в Україні бізнес – змушений іти в тінь.

Обсяги тіньового ВВП в країні, згідно з різними оцінками, коливаються від 40 до 67%. За європейськими мірками – це просто величезний показник. Приміром, Греція, що фактично перебуває у стані дефолту, не контролює приблизно 24% власної економіки, європейські «середнячки» Болгарія і Румунія – 31 і 28% відповідно. Станом на кінець червня тіньовий обіг вітчизняної економіки оцінювався в 460 млрд грн, а офіційний рівень ВВП на душу населення був на 141 місці у світі. Тобто номінально українці бідніші за мешканців багатьох країн третього світу, в той час як основні джерела наших доходів геть пішли в тінь.

Чому ж контрольований державою сектор економіки виявився таким слабким, незважаючи на всі декларовані спроби влади змінити ситуацію? Що уряд не врахував у своїх планах і з чим ще належить боротися?

Старі проблеми

Однією з головних причин пробуксовування реформ і, як результат, розбитих надій підприємців і держави на чесне й відкрите ведення бізнесу є банальний опір системи. Корумповані чиновники, які в більшості не позбулися посад і впливу, зовсім не бажають втрачати джерела доходів, за рахунок яких вони жили десятками років. Не секрет, що в багатьох відомствах і держслужбах, незважаючи на зміну керівництва, «кістяк» організацій залишився той самий. Сірі кардинали українського чиновництва продовжують ділити тіньовий ринок, всіляко стимулюючи його розвиток. Якби новий уряд справді боровся з цим злом, економія бюджетних коштів склала б як мінімум 40-50 млрд грн на рік, розповів у коментарі журналу «Фокус» старший економіст «CASE-Україна» Володимир Дубровський. «В реальності ж стан Бюджету наштовхує на думку, що Янукович, як і раніше, краде», – констатував він.

Ігор БілоусГолова Фонду державного майна України
Білоус запевнив, що не допустить зловживань у Державній фіскальній службіСказано 11 червня 2014 р.Статус обіцянки: Не виконано

Одним із наслідків опору системи і невмілого реформування ринку є підпільна мінімізація легальних доходів. Старі проблеми, додавшись до нових економічних реалій, спонукають підприємців з новою силою використовувати схеми зниження податкового навантаження. «Українці, бачачи те, що гроші, які держава збирає з громадян, так і не повертаються у вигляді соціального комфорту, знаходять можливість піти від оподаткування. Вони не бачать, що їхні податки повертаються до них у вигляді якісної медицини, хорошої освіти і гладеньких доріг», – зазначив у своєму Facebook народний депутат Борислав Береза.

Наприклад, бізнес, як і раніше, продовжує «малювати» податковий кредит з використанням підставних фірм і конвертаційних центрів. Збереглися й заохосувані колишньою владою «податкові ями», що дозволяють підприємцям відшкодовувати ПДВ. Правда, на відміну від Міндоходов часів роботи Клименка, сьогоднішня фіскальна служба не заганяє в них підприємців силою, тепер оптимізація – справа в загалом добровільна. Хоча найчастіше причиною такої «доброї волі» є не бажання бізнесу «наварити» побільше, а питання банального виживання.

Арсеній ЯценюкГолова політради партії "Народний фронт"
Яценюк запевнив, що уряд введе додаткову відповідальність за виплату тіньової зарплати і за тіньовий обіг готівкиСказано 9 грудня 2014 р.Статус обіцянки: Виконано

Ще однією серйозною «хворобою», на яку давно й безнадійно страждає вітчизняний бізнес, є переведення в готівку коштів («обнал»). Незважаючи на гучні заяви тепер уже екс-голови Державної фіскальної служби Ігоря Білоуса, кількість закритих конвертаційних центрів виявилася мізерно малою в порівнянні з загальним обсягом «обналу» в країні. Приміром, за оперативними даними ДФС, минулого року вдалося закрити 48 таких центрів, які пропустили через себе 22,5 млрд грн і завдали державі збитків на 3,8 млрд грн. В експертному середовищі на такі «досягнення» податківців дивляться скептично: у тому ж 2014-му кількість таких центрів у країні обчислювалася сотнями. А якщо врахувати позицію Нацбанку, який тільки з початку 2015 року закрив або ввів тимчасові адміністрації в більш, ніж півсотню банків, що займалися легальним обготівковуванням коштів, послуги незаконних «конвертів» стали ще більш затребуваними і навіть зросли в ціні. «І хоча гравці, яких зараз називають «партизанами», стали непублічними, знайти їх не складає особливих труднощів», – упевнений керівний партнер аудиторської компанії PSP Audit Дмитро Сушко.

Не сприяє детінізації економіки й чорний ринок валюти, що активно розвивається. Багато в чому погіршила ситуацію, особливо для компаній, що працюють із зарубіжними партнерами, тривала розбіжність реального й номінального курсу валют. Звинувачувати Нацбанк у цьому мабуть не можна – фінустанові необхідно було зафіксувати офіційний курс гривні до долара в прийнятному коридорі для погашення валютного державного боргу та розрахунку з «Нафтогазом». Однак на макрорівні такі заходи призвели до сумних наслідків.

Реформи з нульовим ККД

За півтора року роботи уряду Арсенія Яценюка українці побачили чимало начебто благих ініціатив, які в ідеалі повинні були поліпшити бізнес-клімат в країні. Побачили, але не відчули, розповів «Слову і Делу» голова Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств В'ячеслав Биковець: за його словами, поки умови ведення бізнесу тільки погіршуються і такої «шокової терапії» українські підприємці ще не знали. «Проблема не в поганих реформах, а в тому, що економіка не чутлива до них, тому що є фактори, що більше гальмують», – вважає президент Цетру антикризових досліджень Ярослав Жаліло.

До числа марних з тих чи інших причин ідей належить, наприклад, анонсоване урядом восени 2014 року зниження ставки єдиного соціального внеску. На папері це виглядало дуже привабливо: презентуючи зміни до Податкового Кодексу, прем'єр розсипався в компліментах нововведенню, яке мало вже в 2015 році змусити українців відмовитися від зарплат у конвертах. Але на ділі виявилося, що умови, які підприємець повинен виконати для отримання зниженої ставки ЄСВ з точки зору бізнесу є невигідними в порівнянні з практикою зарплат в конвертах. «У березні начальник управління фіскальної служби Житомирської області розповів, що за підсумками січня 2015 року з усіх підприємств та платників податків аж 2 підприємства (на всю область - Ред.) змогли скористатися ним і застосувати знижувальний коефіцієнт», – навів приклад Биковець. Втім, у провальності цієї затії пізніше довелося зізнатися й самому Яценюку. Зараз, за словами підприємців, прем'єр знову закликає бізнес сісти за стіл переговорів, щоб привести ЄСВ до економічно обумовленими рамок, але ті, схоже, вже не надто вірять у політичну волю уряду в цьому питанні.

Олександр ШлапакЧлен Ради національної безпеки і оборони України
Шлапак має намір ввести разову безкоштовну податкову амністіюСказано 15 вересня 2014 р.Статус обіцянки: Архів

Не вірить бізнес і в так званий податковий компроміс, запропонований урядом на початку цього року. Не тому що ідея погана, а тому що немає довіри до влади і впевненості у політичній стабільності. «Податковий компроміс повинен був зіграти детінізаційну роль, але я не думаю, що він міг апріорі бути успішним. Тому що детінізація вигідна тоді, коли є стійка влада, спадкоємність влади, довіра до державної політики. У нас довіри немає, рівень політичної напруженості досить глибокий, і ніхто з тих, хто сьогодні легалізує свій дохід, не може розраховувати на те, що через рік не зміниться влада: та влада, яка йому «все пробачила» піде і прийде нова, яка його показово покарає. Взагалі детінізація можлива тільки в умовах послідовної влади, а ми у великій мірі позбавлені цього», – вважає Жаліло.

Сумнівним досягненням є і введення мораторію на перевірку бізнесу. «Слово і Діло» вже писало про те, як цю ініціативу критикують у Федерації профспілок – мовляв, через це страждає і техніка безпеки, і виробничі норми. Іншої думки притримується Жаліло. На його переконання, в боротьбі за розвиток бізнес-середовища можна пожертвувати багато чим. В цілому ініціатива хороша, підтверджує Биковець, та ось на ділі вона не захищає бізнес від нападок корумпованих чиновників. Наприклад, мораторій не поширюється на перевірки в разі ініціювання кримінальної справи. Звідси – сумнозвісні «маски-шоу» і, як результат, іміджеві та економічні втрати підприємств.

Не завдав поки що належного ефекту й закон про дерегуляцію бізнесу. Як пояснила народний депутат, член економічного комітету Верховної Ради Оксана Продан, це пов'язано з тим, що Кабмін вкрай повільно напрацьовує підзаконні акти для його реалізації. Тобто закон є, а механізмів його втілення банально немає. Та й сама система дерегуляції далека від ідеалу, кажуть експерти. «Візьмемо наприклад систему ліцензування. Був прийнятий новий закон. Обіцяли скоротити до мінімуму кількість видів діяльності, що підлягають ліцензуванню. Скоротили до 30. Чому ж у сусідній Польщі ліцензується всього 6 видів господарської діяльності?», – обурений Биковець.

Так само поки не дала бажаного результату й нова система державних закупівель. Як відзначають експерти, новий закон про держзакупівлі зробив процес більш прозорим, підсумком чого стали численні корупційні скандали, але остаточно не позбавив зацікавлені сторони стимулу й можливостей шахраювати. Порушення в цій сфері залишаються, вважає Продан. «Це пояснюється необхідністю внесення в закон подальших змін і збереженням на своїх місцях старих кадрів», – констатувала народний депутат.

Таким чином українське суспільство вкотре стикається з одвічною проблемою, озвученою в «бородатому» анекдоті: «Чому бідний? Бо дурний. Чому дурний? Бо бідний». Показником же ефективності реформ для України стане зниження рівня тіньової економіки хоча б до докризових 30-40%, відзначають фахівці. І лише тоді заяви прем'єра і глави Мінфіну про зростання економіки з 2016 року набудуть практичної цінності.

Аліна Костюченко, спеціально для «Слово і Діло».