Мотлох сталінських часів: що таке танки Т-54/Т-55, які рф перекидає в Україну

Російська армія на тлі величезних втрат, яких вона зазнала в Україні, настільки потребує бронетехніки, що у використання йдуть бойові машини, яким місце хіба що в танковому музеї.

Раніше в матеріалі ми писали про те, які російські танки можна зустріти на полі бою в Україні і схоже, що скоро до них додасться ще два типи – це перші післявоєнні радянські основні бойові танки Т-54 і Т-55. Розповідаємо про те, що це за танки.

Мамонти виходять на поле бою?

23 березня заступник голови Радбезу росії Дмитро Медведєв заявив, що росія нібито за 2023 рік зможе «виробити» 1,5 тисячі танків.

«Одних танків цього року ми 1,5 тисячі штук зробимо. Прокалькулюйте, скільки отримає наш противник навіть за найоптимістичнішими розрахунками – ось вам і відповідь» – заявив він.

Однак схоже, що Медведєв мав на увазі не стільки виробництво нових танків в реальності – за оцінками експертів, танкове виробництво у рф ледве зможе робити до 30 танків на рік при модернізації до 180 одиниць за рік – скільки зняття з баз зберігання танків, які були випущені ще до народження російського диктатора володимира путіна.

Вперше про те, що росіяни перекидають старі танки сталінських часів у невідомому напрямку – імовірно, в Україну - повідомила 22 березня організація Conflict Intelligence Team (CIT).

За даними CIT, це перший зафіксований випадок зняття з бойового зберігання настільки древніх ОБТ. До цього з бази зберігання танків в місті Арсеньєв Приморського краю рф вже вивозилася техніка, але це були основні бойові танки Т-62, бойова цінність яких, до речі, також доходить до нуля.

«Навіть застарілий танк може бути кориснішим, аніж його відсутність, але ми вважаємо ключовими мінусами даних моделей відсутність далекомірів та балістичних обчислювачів (не кажучи вже про систему управління вогнем), примітивні приціли та (у Т-54) неповноцінну стабілізацію гармати... Ми не можемо назвати можливі сфери застосування цих танків, але в будь-якому випадку, поряд зі зняттям зі зберігання БТР-50 та встановленням на МТ-ЛБ корабельних зеніток це однозначно свідчить про серйозні проблеми із забезпеченням ЗС РФ бронетехнікою» – зазначили розслідувачі.

Пізніше відео перекидання танків Т-54/Т-55 опублікував військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.

«І все ж таки не до музею! Судячи з кількості, рота Т-54 на стероїдах, а виходячи з коментаря за кадром, можна говорити про танковий батальйон. Той самий випадок, коли 10 років розповідають про Т-14, а через рік війни відправляють в зону БД Т-54, прийнятий на озброєння в 1946» – написав він.

Втім, не факт, що ці танки поїдуть саме на фронт в Україні. Можливо, що Т-54/Т-55 відправлять до Сирії, щоб замінити новіші ОБТ – і вивільнені за рахунок цього зі складу тамтешніх російських окупаційних військ Т-72 і Т-80 перекинути в Україну.

Танк, що пам'ятає Сталіна

Хоча у рф заявляють, що танки Т-54 і Т-55 – різні машини, насправді Т-55 «виріс» з танка Т-54 тим же чином, як Т-80 є подальшим розвитком Т-64, в Т-90 – новішою версією Т-72.

Т-54 – найперший післявоєнний радянський основний бойовий танк. «Післявоєнний» в практично прямому сенсі цього слова – на озброєння Радянської Армії він надійшов в 1946 році, серійний випуск почався в 1947 році, з того часу танк пройшов низку модернізацій, які, з усім тим, не змогли істотно підвищити його бойову цінність. На окремих радянських заводах танк випускали до 1979 року, за кордоном – і того довше. Сумарно за всі роки виробництва було випущено 20,3 тисячі Т-54, не враховуючи його китайської копії Type 59.

Чому хвалена російська «Армата» не воює в Україні та чи існує вона взагаліПро те, чому розхвалений російською пропагандою танк Т-14 Армата жодного разу не засвітився на фронті, і чи існує він взагалі – в матеріалі Слово і діло 3 березня 2023, 21:30

Т-54 і понині залишається в експлуатації багатьох армій країн світу, переважно – африканських та азійських. У рф останні Т-54 були здані на зберігання в 1994 році. Хоча на папері росія має велику кількість таких танків насправді, швидше за все, жахливі умови зберігання та крадівництво в армії зробили свою справу.

Однак навіть боєздатний Т-54 – таке собі посилення. Наприклад, танк озброєний 100-мм гарматою, яка не в змозі ефективно вражати не те, що сучасні танки – швидше за все, не по зубах гарматі стануть й деякі сучасні важкі бронемашини. Стабілізація цієї гармати, до того ж не доведена до розуму, як і у його попередника Т-44 (ось цих, слава богу, ми на полі бою точно не побачимо, тому що єдиний діючий Т-44 знаходиться в одному з білоруських музеїв). Бронювання Т-54 навіть в його модернізованих версіях абсолютно не захищає від снарядів трохи новіших танків Т-62, або ОБТ другого покоління Т-72А. Щодо приладів та обладнання в машині взагалі неможливо сказати щось прийнятне, окрім слова «примітив».

Тому, хоча на момент свого прийняття на озброєння цей танк мав велику кількість плюсів, але на поточний момент ця бойова машина може застосовуватися хіба що як вогнева точка. Використання Т-54 в якості атакуючої бойової одиниці з практично стовідсотковою ймовірністю призведе до втрати танка.

Танк для атомної війни

Танк Т-55 був створений на базі танка Т-54 для ведення бойових дій в умовах повномасштабного ядерного збройного конфлікту. Ця машина вперше у світі була обладнана автоматичною системою протиатомного захисту. Завданням танкових частин, на озброєнні яких були Т-55, вказувався прорив крізь лінії оборони противника, по яких було завдано ядерного удару – відразу після ядерної атаки радянські танки повинні були йти вперед.

З 1958 по 1979 рік тільки в СРСР було вироблено 13,2 тисячі танків Т-55, не рахуючи величезну кількість машин, випущених в інших країнах, в тому числі в Китаї. Деякі джерела оцінюють кількість вироблених Т-55 всіх видів, типів і модифікацій в більш ніж 20 тисяч. Переважну частину цих машин після розпаду СРСР отримала росія; останні Т-55 зняли з озброєння тільки у 2010 році.

Танк активно постачався на експорт і також пройшов низку модернізацій – як в СРСР/росії, так і за кордоном. Однак єдиним прикладом модернізації, яка змогла підтягнути характеристики застарілого Т-55 до рівня машин хоча б другого покоління ОБТ (Т-72 та інші), стала словенсько-ізраїльська модернізація під назвою M-55S/M-55S1 (кілька десятків танків цього типу знаходяться на озброєнні ЗСУ).

Бойова машина отримала 105-мм гармату стандарту НАТО (105-мм Royal Ordnance L7 – одна з кращих танкових гармат НАТО, яка, зокрема, встановлена в Leopard 1), сучасний динамічний захист та комплекс сучасного обладнання, включно з лазерними далекомірами та цифровими прицілами. І хоча ця модифікація танка може на рівних позмагатися навіть з Т-72 і Т-64 ранніх версій, проте, на фронті ЗСУ ці машини не використовують.

Україна мала перспективний проєкт модернізації старих Т-55 під назвою Т-55АГМ – на танк теж передбачалося встановити новітнє обладнання, гармату калібру 120-мм або 125-мм; ходова частина бойової машини також повинна була отримати низку поліпшень. Щоправда, цей проєкт реалізований не був, оскільки виявився абсолютно незатребуваним, а бойова цінність Т-55АГМ навіть після застосування модернізаційного комплексу все одно залишалася вельми сумнівною.

Ізраїль свого часу вимушено модернізував трофейні Т-54 і Т-55, захоплені в арабських країн, переважно міняючи на них 100-мм гармати на більш традиційний для НАТО калібр в 105 мм, оскільки до «рідних» гармат цих танків не було боєприпасів. Останні такі танки, позначені як Ti-67, були остаточно списані в AOI до 2010 року.

Також з модернізацією танків Т-55 активно експериментували Китай та Сербія. А ось в СРСР і росії особливо над цим не замислювалися – вважалося, що танки Т-54 і Т-55 навряд чи будуть коли-небудь застосовуватися в бойових діях і хоча в 1983-1985 роках були запропоновані певні модернізаційні рішення, не схоже, щоб вони якось посилили боєздатність цих танків.

Системи прицілювання Т-55 настільки ж примітивні, як на момент прийняття на озброєння, новіше обладнання є у малої кількості бойових машин, а з огляду на російську традицію «канібалізації» танків – складання з декількох машин на зберіганні однієї боєготової шляхом зняття з інших всіх можливих запасних частин – відносно боєздатних Т-55 в реальності, швидше за все, значно менше, аніж «на папері».

Стандартне озброєння Т-55 – така ж 100-мм гармата, як і на Т-54. Як і в попередньому випадку, цей танк не може ефективно боротися з танками та важкими бронемашинами на полі бою. Його єдине можливе застосування – нерухома вогнева точка та атаки на противника, що не має істотного протитанкового озброєння.

Так, показовим є приклад двох випадків застосування Т-55 в Іраку – 23 березня 2003 року група танків Т-55 Enigma (іракська модернізація Т-55) розгромила ремонтну роту ЗС США біля Насирії. А вже через три дні, 26 березня 2003 року, група Т-55 спробувала здійснити прорив з Басри та зіткнулася з кількома британськими танками Challenger 2. Наступний за цим танковий бій закінчився з рахунком 15:0 на користь британських танків.

Залишається тільки здогадуватися, наскільки все погано в російських танкових військах, якщо все ще маючи на папері солідний резерв в тисячі танків Т-64, Т-72 і Т-80, які знаходяться на базах зберігання та «підлягають відновленню», росіяни змушені терміново витягувати з баз зберігання та перекидати в Україну бронетруни на гусеницях 1940-х та 1950-х років прийняття на озброєння.

Антон Корж, спеціально для «Слово і Діло»