Життя після Майдану: обіцянки та провали влади через два роки. Оцінка експерта

Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Через два роки після виборів, які стали своєрідним політичним підсумком революційних подій 2013-2014 років, чиновники так і не змогли виконати принципово важливі для країни обіцянки.

Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Небезпечний рецидив. Топ-5 невиконаних обіцянок Революції Гідності» спеціально для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.

«Зібравши коаліційну більшість та уклавши програмну коаліційну угоду, народні депутати в післяреволюційному запалі, здавалося, дійсно налаштовані на системні зміни. Однак через деякий час ілюзії були розвіяні бездіяльністю чиновників і справді системними діями, але на жаль, у порушенні виконання своїх же обіцянок», – міркує він.

Як уточнив експерт, частина пунктів коаліційної угоди досі не виконана.

Кілька обіцяних, але не реалізованих політиками кроків приховують нові ризики рецидиву політичної нестабільності. Найбільш провальна реформа – люстрація.

При цьому, додав він, усі можливості для змін були – і необхідна кількість голосів у парламенті, а також ухвалений закон до «Про очищення влади», і політична воля, і стовідсоткова підтримка суспільства.

«Однак те, як виписані положення, викликало багато запитань і критики. Йдеться про нечіткість критеріїв люстрації, застосування в основному до вищого керівного складу органів державної влади та нерозповсюдження на держслужбовців нижчої ланки, політичний та юридичний тиск на процес очищення влади. Головна небезпека – можливість повернення всіх «люстрованих» чиновників на свої попередні посади через недосконалість законодавства», – пояснив Радчук.

Люстрація в Україні: чому не діє закон «Про очищення влади»?«Слово і Діло» назвало основні причини того, чому в Україні за фактом не працює закон про люстрацію, врахувавши критику та пропозиції експертів.

Другий аспект – зняття недоторканності.

«У лютому 2015 року проголосований законопроект «Про внесення змін до КУ (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів)» та відповідний проект постанови про направлення цього питання до Конституційного суду. Однак питання про зняття недоторканності досі не пішло далі політичних декларацій», – нагадав політолог.

Головна небезпека, на його думку, полягає в гальмуванні процесу боротьби з корупцією та можливості для корупціонерів уникати покарання.

Ще один провал – спроба влади повернути до Держбюджету кошти, вкрадені Януковичем та його оточенням.

«Йдеться про 1,5 мільярда доларів заарештованих активів чиновників часів Віктора Януковича та членів так званої «Сім'ї». Закон про спецконфіскацію народні депутати досі ухвалити не можуть. Ухвалити закон не допомогли ані вимоги Кабміну, ані заклики Президента», – підкреслив експерт.

Спецконфіскація: все, що необхідно знати про дію законуСлово і Діло проаналізувало закон про спецконфіскацію: на кого поширюється його дія, що можуть конфіскувати, умови застосування закону і можливі наслідки

Ще одним каменем спотикання стала зміна виборчого законодавства.

«Після подій Революції Гідності політики, які прийшли до влади, обіцяли, що відтепер вибори народних депутатів відбуватимуться за пропорційною системою з відкритими списками», – уточнив політичний експерт.

Це зобов'язання закріплене й у коаліційній угоді 2014 року, проте досі не виконане. Міжнародне експертне співтовариство давно наполягає на необхідності кодифікації всього виборчого законодавства, щоб привести до єдиної системи всі види виборчих процесів в Україні.

Головна небезпека – можливість для партій та їхніх лідерів формувати виборчі списки за своїми, часто напівкорупційними критеріям.

В зв'язку з цим гостро постало питання й про зміни складу Центральної виборчої комісії, що слід було зробити відразу після завершення повноважень більшості з її членів, ще в червні 2014 року.

«Весь 2016 рік процес оновлення складу ЦВК нібито залежав від узгодження позицій парламентських фракцій, які висувають свої пропозиції щодо членів ЦВК. Проблема з підходом до призначення нового складу ЦВК вже давно полягає в так званому «квотному принципі» партійного розподілу. Головна небезпека – подальші ризики використання ЦВК як інструмента тиску й можливих маніпуляцій у політичних протистояннях», – проаналізував Олександр Радчук.

Детальніше читайте в матеріалі «Небезпечний рецидив. Топ-5 невиконаних обіцянок Революції Гідності».

ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS

та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»
Поділитися: