Зручний формат: конфлікти як неспроможність політиків до системної роботи

Олександр Радчукполітолог

Схоже, постійні сварки та протистояння між політиками переходять на новий рівень. Невдовзі народні обранці та наймані народом чиновники будуть не просто битися, обливати один одного водою та влаштовувати публічні сварки, але й на емоціях почнуть застосовувати зброю чи щось на кшталт цього. 2015 рік став «урожайним» на різного роду політичні сварки. Майже щотижня хтось із високопосадовців доводить своєму візаві власну позицію шляхом фізичного впливу. Згадаймо: то біля кабінету Гройсмана побилися нардепи Олександра Кужель та Андрій Тетерук, то депутат Володимир Парасюк безпосередньо під час засідання парламентського комітету ногою у спину вдарив начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ Василя Пісного, то нардеп від «БПП» Олег Барна почав силою відтягати прем’єр-міністра Арсенія Яценюка від трибуни під час його виступу в сесійній залі парламенту. І це далеко не весь перелік скандалів, які сталися протягом 2 останніх місяців.

Звичайно, за кожним із подібних конфліктів є певні обставини, які спонукали його учасників перейти до публічної ворожнечі із застосуванням сили. Останній скандал – словесна перепалка між головою Одеської ОДА Міхеілом Саакашвілі та міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим на засіданні Національної ради реформ – не на жарт схвилював громадськість. Інтриги до цієї події додає той факт, що під час сварки були присутні Президент Петро Порошенко та прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. І якщо останній став на сторону свого соратника та колеги по уряду, то Глава держави зберіг нейтралітет. Чи вдасться пропрезидентській та пропрем’єрській команді знайти спільну мову, або ж українців очікує черговий раунд багатомісячної політичної турбулентності?

Замість хліба – одні видовища

Про необхідність збереження єдності і в коаліції, і в діях влади заради протистояння російському агресору та запровадженню реформ уже двічі за останні 2 тижні публічно заявлялося вже двічі. Першим про це сказав віце-президент США Джо Байден під час свого візиту до України, потім – голова представництва Європейського Союзу Ян Томбінський. Втім, у представників кожного з політичних таборів – своя правда. Пропрезидентська команда винить у корупції та низькому темпі реформ Кабмін та Арсенія Яценюка, тоді як їхні найбільші партнери по коаліції – нардепи з фракції «Народного фронту» та міністри за квотою цієї політичної сили в Кабміні – вважають усі закиди недоречними, при цьому шантажуючи колег по парламентській більшості гучним демаршем у разі спроб відставки уряду.

Порошенко обрав «кучмівську» модель поведінки в політичних конфліктах – експертПетро Порошенко обрав стару модель поведінки, відпрацьовану ще екс-президентом Леонідом Кучмою, коли глава держави не втручається в конфлікти ключових політичних гравців, отримуючи зиск у ролі «миротворця».

Фактично така сама фабула лежить і в сюжеті конфлікту між Саакашвілі й Аваковим. Спочатку подробиці публічної суперечки були озвучені з вуст нардепа від «БПП» Сергія Лещенка, який став свідком неприємного діалогу двох високопосадовців. За його словами, після того, як Саакашвілі виступив з доповіддю, в якій звинуватив главу уряду в корупції, Аваков висловив до нього претензії. «Почалася сварка, Аваков звинуватив Саакашвілі в тому, що він сам злодій. На що Саакашвілі відповів, що у нього нічого немає, окрім чесного імені», - написав Лещенко на своєму Facebook. Далі, згідно з інформацією міністр Аваков перейшов на крик зі словами: «Забирайся з моєї країни», і, вийшовши з рівноваги, жбурнув склянкою з водою в губернатора Одещини.

Арсен Аваков, не заперечуючи своєї позиції в конфлікті, згодом у звичній для себе манері написав гнівний пост у Facebook, заявивши, що його «незручні запитання викликали істерику в Саакашвілі», після чого той начебто почав на нього кричати. «Я утримався від того, щоб його вдарити – хлюпнув йому в обличчя водою. Я давно не бачив настільки ошизілого популіста. Не давав сказати нічого – перебиваючи всіх, включаючи Президента. Вистачить з мене артистів і циркачів. Пахати потрібно, а не тріпатися», – виговорився міністр внутрішніх справ. За свого підопічного начебто вступився і прем’єр-міністр, назвавши Саакашвілі «гастролером».

Сам голова Одеської ОДА одразу після інциденту зібрав прес-конференцію, в якій розповів про подробиці конфлікту й вимагав від прес-служби АП оприлюднити відео образ на його адресу. Він також звинуватив главу МВС у контролюванні та фінансуванні з корупційних доходів неформальних збройних формувань. Гнівну реакцію з боку Авакова Саакашвілі пояснив існуванням імовірних корупційних схем. «Таку реакцію з боку команди прем'єра пов'язую з розслідуванням на ОПЗ. Тому що це дуже велика корупційна схема, в якій замішані інтереси депутатів від «НФ» Сергія Пашинського, його бізнес-партнера Сергія Тищенка, а також Миколи Мартиненка», – заявив Саакашвілі.

Байден міг дати добро на прем'єрство Саакашвілі – експертСитуація, в якій опинився Міхеіл Саакашвілі, та його конфлікт із командою Арсенія Яценюка дедалі більше набувають ознак прагнення одеського губернатора зайняти прем'єрське крісло.

Конфлікт тільки набиратиме обертів, адже сам колишній президент Грузії не збирається покидати Україну чи йти у відставку. «Я не дам їм грабувати Україну», – підкреслив Саакашвілі. Роздмухувати конфлікт побоялися у пропрезидентській команді. Прес-секретар Президента Святослав Цеголко навіть публічно попередив, що відео публічної сварки викладати на загал не будуть. «Такі перепалки в стилі вулиці ганьблять країну», - написав він на своїй сторінці у Facebook. Втім, скандальний відеозапис у ЗМІ все ж таки потрапив. І оприлюднив його не хто інший, як сам Арсен Аваков.

Війна всіх проти всіх?

Протистояння між командами Президента та прем’єр-міністра триває вже давно, а в останні тижні перед звітом Кабміну почало лише загострюватися. Бійки, війна компроматів, викривальні заяви, недружні дописи нардепів із «НФ» та «БПП» у соцмережах на адресу один одного – все це лише підтверджує тезу про глибокий розкол і чвари в коаліційній команді. Особливо небезпечною ця ситуація є напередодні прийняття Державного бюджету на 2016 рік та голосування за зміни до Конституції, для затвердження яких коаліції потрібно буде назбирати 300 голосів.

Про серйозність ситуації свідчать і публічні заяви інших урядовців, які, до речі, йшли працювати в Кабмін за квотою «БПП». Так, міністр фінансів Наталія Яресько, не назвавши імен, закликала припинити звинувачувати уряд у корупції. «Були озвучені різні звинувачення в бік уряду щодо корупції. Уряд спростовує ці звинувачення. Ми – єдина команда, прошу всіх не збурювати та не розколювати ані уряд, ані нашу країну», – заявила очільниця Мінфіну.

Свою позицію поки що не оприлюднив Президент. Щоправда, побічно про позицію Глави держави може свідчити той факт, що в АП не захотіли продовжувати ескалацію, демонструючи відео конфлікту двох чиновників. Вочевидь, на даному етапі Порошенко спробує залагодити конфлікт іншими способами, не звертаючись до його винуватців публічно. «Найрейтинговіший політик і кандидат у прем'єр-міністри сваряться між собою. Але ніхто з них нічого не каже Президенту. Тобто Аваков буде сваритися і Яценюк буде сваритися з Саакашвілі, але ніхто не буде сваритися з Порошенком. Стара «кучмівська» комбінація, коли основні гравці сваряться між собою, а Президент для них виступає арбітром. Зрозуміло, що буде велике рішення Президента, який скаже, мовляв, ви всі піді мною, ти – мій прем'єр-міністр, ти – мій губернатор, я вас всіх помирив», – переконаний політолог Микола Давидюк.

Конфлікт двох високопосадовців розділив думки й серед лідерів громадської думки. Одна частина стала на бік Саакашвілі: мовляв, він справді щиро вболіває за Україну та готовий до більш рішучих кроків із подолання корупції і публічно називає імена тих, хто заважає ефективному проведенню реформ. Інша частина експертів наголошують на тому, що слова очільника Одеської ОДА не підкріплені фактами, і звинувачення в корупції слід доводити реальними кримінальними справами. Справедливості заради слід зазначити, що Міхеїл Саакашвілі таки є представником владної вертикалі, у призначенні якого беруть участь і Президент, і Прем’єр-міністр. Тож його політична риторика без наведення конкретних доказів щодо звинувачень у корупції очільника Кабміну виглядає некоректно. Більш логічно подібні заяви були би чути з вуст лідера певної політичної партії.

Спостерігаючи за перманентними сварками українських політиків, виникає відчуття безвиході та закономірне обурення громадян таким перебігом подій. Експерти ж зазначають: конфлікти серед політиків виникають не лише на ґрунті захисту своїх інтересів (часто – і корупційних!), особистого несприйняття, але й від неспроможності налагодити системну роботу. Згадаймо, подібна ситуація з постійними конфліктами всередині коаліційної більшості тривала увесь 2005 рік, одразу після завершення Помаранчевої революції. Тоді ситуація поступово переросла в пошук неприродніх союзників, а згодом – призвела до політичного реваншу «Партії регіонів» з усіма подальшими трагічними наслідками для України. Чим завершиться нинішня вервечка конфліктів – ще більшою дестабілізацією ситуації в країні чи, можливо, повним занепадом державності – залежить від можливості та здатності політиків домовлятися між собою. Зрештою, якщо хтось таки підозрюється в корупційних діях, досвідчений політик має знайти спосіб довести провину нечистого на руку ділка. З іншого боку, якщо подібні заяви – чистої води популізм, політик чи високопосадовець має нести за це відповідальность.

Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло».