Мобільні комплекси автофіксації «Фантом» можуть знизити аварійність в Україні лише за двох умов: якщо таких автомобілів стане в рази більше, а штрафи за перевищення швидкості – відчутними. Поки «Фантомів», імовірно, менше десяти, тоді як у Польщі подібних авто понад 300, водії просто не відчуватимуть ризику попастися. Те, що саме швидкість – головний чинник аварійності, підтверджує навіть парадоксальний досвід минулої зими: у містах без освітлення під час відключень і на розбитих після морозів дорогах ДТП ставало менше, бо водії самі пригальмовували.
Про це в коментарі «Слово і діло» розповів експерт кампанії «За безпечні дороги» громадської організації «Центр демократії та верховенства права» Микола Ільчук.
За даними, які «Слово і діло» публікувало в інфографіці, за десятиліття в ДТП в Україні загинули понад 30 тисяч людей, ще близько 300 тисяч отримали травми. На тлі цієї статистики поліція планує розширити використання мобільних комплексів автофіксації «Фантоми» на найаварійніших дорогах ще двох областей.
Чи можуть «Фантоми» зменшити аварійність на дорогах
Микола Ільчук наголошує, що системи автоматичної фіксації порушень швидкості справді впливають на аварійність. Це стосується як стаціонарних камер, так і мобільних комплексів. Однак ефективність таких засобів залежить від того, наскільки системно їх використовують і чи супроводжуються вони іншими заходами безпеки.
«Вони справді знижують аварійність – і мобільні, і стаціонарні. І взагалі всі на сьогодні відомі системи є помічними, але є нюанс. Самі по собі ці комплекси, будь-то мобільні чи стаціонарні, мають певну граничну ефективність, якщо їх не застосовувати у комплексі з іншими превентивними засобами. Наприклад, стаціонарні комплекси автофіксації на місцях встановлення у досить швидкій перспективі дають суттєве зниження аварійності – від 30% і навіть до 100%. Тобто після встановлення такого комплексу аварійність може досить швидко зменшитися. Але є інші фактори, які можуть вплинути на їхню ефективність», – пояснив експерт.
Одним із таких факторів Ільчук називає недостатню відповідальність за перевищення швидкості. За його словами, якщо штрафи не є відчутними для водіїв, поступово зникає і стримувальний ефект від камер.
«Якщо штрафи залишаються такими, як у нас є на сьогодні, це просто перестає працювати. Багато водіїв ігнорують ці комплекси й іноді навіть не пригальмовують перед ними. Щодо мобільних комплексів, то саме відчуття водіїв, що за ними стежить поліція і в разі порушення, навіть якщо вони її не бачать, це можуть зафіксувати та притягнути до відповідальності, може суттєво впливати на поведінку. Але знову ж таки, є нюанси. Якщо відповідальність не є суттєвою, навряд чи це зможе серйозно стримувати водіїв», – зазначив Ільчук.
Ще одна проблема – недостатня кількість автомобілів із мобільними комплексами. Експерт зауважує, що їх в Україні поки дуже мало порівняно з протяжністю дорожньої мережі.
«Наприклад, в Україні на сьогодні в Києві є три такі автомобілі, у Львові й Одесі, можливо, ще аналогічно декілька. Тобто, швидше за все, їхня загальна кількість не налічує навіть десяти одиниць. Для порівняння, у сусідній Польщі таких автомобілів прихованого стеження є понад 300. Якщо кількість цих автомобілів не буде суттєво збільшена, водії просто не матимуть відчуття, що можуть попастися на порушенні. Погодьтеся, три автомобілі чи навіть десять – це дуже незначна кількість на загальну протяжність доріг державного значення, яка в Україні становить понад 50 тисяч кілометрів. Тому кількість цих автомобілів має бути в рази більшою, а відповідальність – посилена, особливо за перевищення швидкості», – наголосив експерт.
Крім того, на думку Ільчука, мобільні комплекси мають отримати ширший функціонал, щоб не просто фіксувати порушення та збирати штрафи, а давати реальний результат для безпеки руху.
Чому одного контролю швидкості недостатньо
Експерт вважає, що контроль швидкості є одним із ключових інструментів зменшення аварійності, оскільки саме перевищення швидкості залишається основною причиною ДТП із загиблими та травмованими. Проте для досягнення результату потрібне поєднання різних заходів.
«Наразі я не вважаю, що цього контролю достатньо. Будь-який аспект безпеки дорожнього руху – це зазвичай комплексний підхід. І тут ідеться не лише про кількість, а про поєднання кількості, якості та відчутності покарання, якщо воно настає. Потрібні різні види комплексів контролю перевищення швидкості, плюс посилена відповідальність. Тому що швидкість, як ми знаємо, – це причина номер один ДТП із травмованими та загиблими. І це стосується не тільки України, а, мабуть, усього цивілізованого світу», – пояснив Ільчук.
За його словами, показники смертності на українських дорогах залишаються значно вищими, ніж у країнах Європейського Союзу.
«Якщо показник у країнах ЄС становить приблизно 43 загиблих на мільйон населення, то в Україні він перевищує 100. Точно назвати цифру складно, тому що ми не знаємо точної кількості населення. Але навіть з огляду на ту кількість населення, яку маємо, цей показник є просто зашкальним. І, на жаль, він майже з року в рік зростає», – зазначив експерт.
На його думку, для зміни ситуації потрібно не лише збільшувати кількість засобів контролю, а й забезпечувати невідворотність відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Чому безпечні дороги потребують не лише ремонту
Микола Ільчук наголошує, що стан дорожньої інфраструктури безпосередньо впливає на аварійність. Водночас для підвищення безпеки недостатньо просто вкладати гроші в асфальтування чи масштабні ремонти. Потрібні рішення, які враховують особливості конкретної дороги та ризики для учасників руху.
«Хороша, якісна, а головне – безпечна дорожня інфраструктура зазвичай дорога. Ідеться не лише про гроші, а й про складність реалізації. Недостатньо просто зарити чи закатати купу мільйонів гривень платників податків в асфальт. Потрібні розумні інфраструктурні рішення, які відповідають саме цьому місцю і тій безпековій ситуації, яка там є на певний момент. На жаль, в Україні питання безпеки дорожнього руху не є пріоритетом. Попри деякі гучні заяви та резонансні випадки, ми не бачимо, щоб воно стало пріоритетом державної політики», – сказав Ільчук.
За його словами, дорожня інфраструктура потребує суттєвих капіталовкладень, але навіть за обмеженого фінансування держава могла б ефективніше використовувати наявні ресурси.
«Минулого року навіть на ремонт доріг забракло коштів. Коли ми місяць мали розбиті дороги, довелося екстрено шукати гроші, а про якийсь розвиток узагалі не йдеться. Тому зараз доводиться більше працювати методом заборон та обмежень. Ми не можемо будувати автобани чи обходи населених пунктів. Але я впевнений, що навіть із тим обмеженим ресурсом коштів, який має держава, можна більше робити саме для безпечної дорожньої інфраструктури», – зазначив експерт.
Він також звернув увагу на різницю в підходах до організації дорожнього руху в українських містах. За його словами, деякі громади поступово обмежують швидкість на ділянках із високим ризиком ДТП, тоді як інші досі віддають перевагу швидкому автомобільному руху замість безпеки мешканців.
«Деякі міста швидше рухаються в цьому напрямку, працюють зі швидкістю, обмежують її там, де є високий ризик ДТП. Але деякі міста досі цього не зрозуміли і не ставлять у пріоритет безпеку мешканців, а чомусь на перше місце виносять швидкісний проїзд, хоча ми бачимо, що все одно є затори. Йдеться насамперед про Київ. Лише коли почали бомбити мости й перекривати рух, чомусь почали замислюватися про якісний і швидкий громадський транспорт, про те, що один автобус може перевозити більше людей і що для нього потрібна належна інфраструктура. Це також може пришвидшити переміщення людей», – пояснив Ільчук.
Як повномасштабна війна вплинула на аварійність
Повномасштабна війна створила для українських доріг умови, які складно порівнювати з досвідом інших європейських країн. Зокрема, йдеться про інтенсивний рух у прифронтових містах, пересування військового транспорту та додаткові небезпеки для цивільних водіїв і пішоходів.
«Випадок, який є зараз в Україні, унікальний. У нас є величезні прифронтові міста, які розташовані за 30 кілометрів від лінії фронту і продовжують жити повноцінним життям. Звичайно, багато людей виїхали, але там усе одно залишається досить велика кількість населення, а отже, є інтенсивний транспортний рух, який, можливо, не суттєво поступається довоєнному. Ми бачимо відео, як російські безпілотники атакують легкові автомобілі. Але, на жаль, іноді люди прикриваються війною, коли не хочуть користуватися ременями безпеки або виправдовують перевищення швидкості навіть у містах, які розташовані далеко від лінії фронту. Це точно не сприяє безпеці дорожнього руху», – наголосив експерт.
Окремою проблемою залишається аварійність за участю військовослужбовців.
«У нас немає відкритої статистики щодо військових і військового транспорту та їхньої аварійності. Ця інформація повністю закрита, принаймні, думаю, на час воєнного стану. Ніхто її не розкриває і не озвучує. Водночас із медіа та соціальних мереж ми досить часто бачимо повідомлення про те, що в ДТП гинуть військові. Особливо це помітно у прифронтових містах, зазвичай у місцях їхнього базування, де вони пересуваються легковим транспортом», – розповів Ільчук.
Він назвав особливо прикрим те, що військовослужбовці, які пройшли бойові дії та захищали Україну, можуть загинути в дорожньо-транспортній пригоді вже далеко від фронту.
«Мені особисто дуже прикро, коли військові, які з 2022 року пройшли активні бойові дії, воювали, захищали Київ, можливо, визволяли Харків, воювали в Серебрянському лісництві, визволяли Херсон, а потім десь у мирному Києві чи Львові або на трасі М-06, коли добираються додому, гинуть у ДТП. Це дуже невимовно прикро. І мені важко читати такі повідомлення. Але навіть коли ми бачимо таку новину, там часто немає жодної інформації про причини й обставини. Просто констатується факт, що загинув військовий, наче це якийсь природний катаклізм, який забрав його життя», – зазначив експерт.
Він наголошує, що дорожньо-транспортні пригоди здебільшого не є непередбачуваними подіями, а ризики можна зменшувати завдяки дотриманню правил і безпечній організації руху.
«Зазвичай ДТП – це те, чому можна запобігти. Це передбачувані речі та ризики, які можна знизити. На жаль, не всі це розуміють, і це стосується військових також», – додав Ільчук.
Чи збільшує відсутність освітлення кількість ДТП
Відключення вуличного освітлення через російські атаки на енергетичну інфраструктуру також впливають на безпеку руху. Однак, як пояснює експерт, наслідки можуть бути різними залежно від типу дороги та умов, у яких перебувають водії й пішоходи.
Зокрема, на трасах, що проходять через невеликі населені пункти, відсутність освітлення створює додаткові ризики для місцевих мешканців.
«Часто трапляються ДТП на дорогах державного чи обласного значення – на трасах, які проходять через невеликі села. У темну пору доби, коли немає освітлення або воно недостатнє, водії, які там не живуть, а просто їдуть транзитом, збивають людей, які мешкають у цих населених пунктах. Часто ці люди рухаються узбіччям або навіть виходять на проїзну частину, вони одягнені в темний одяг. Водночас водії суттєво перевищують швидкість, тому що сприймають таку дорогу як трасу, хоча вона проходить через населений пункт. У таких випадках відсутність освітлення, звичайно, впливає на аварійність», – пояснив Ільчук.
Водночас у великих містах ситуація може бути протилежною. За словами експерта, під час відключень освітлення водії нерідко знижують швидкість, оскільки розуміють, що видимість погіршилася, а умови руху стали небезпечнішими.
«У великих населених пунктах, наприклад у Києві, ми бачимо, що під час відключень світла, коли освітлення дуже бракує, це, навпаки, може суттєво знижувати аварійність. Водії розуміють, що умови для керування несприятливі, немає достатнього освітлення на дорозі, тому завчасно знижують швидкість і обирають безпечнішу. А безпечна швидкість — це не 70, не 50 і не 30 кілометрів на годину. Це та швидкість, яка буде безпечною саме для цього водія, у цьому місці та за конкретних обставин. Щоб у разі непередбачуваної події він міг маневрувати, зупинитися або загальмувати й уникнути потенційної аварії. Коли водії не почуваються комфортно в повній темряві, вони зазвичай їдуть набагато повільніше», – розповів експерт.
Ільчук також навів приклад із лютого, коли після сильних морозів почалася відлига, а разом зі снігом на багатьох дорогах почало руйнуватися покриття. Попри поганий стан доріг, тоді вдалося зафіксувати зниження аварійності.
«Приблизно місяць уся Україна страждала від поганих розбитих доріг. І, на превеликий подив, у цей період вдалося не лише зупинити зростання аварійності, а й скоротити кількість ДТП, загиблих та травмованих. Це сталося через те, що автомобілісти банально почали їздити повільніше. Знизилася середня швидкість водіїв на дорогах, і це безпосередньо вплинуло на аварійність», – зазначив Ільчук.
За його словами, дослідження показують прямий зв'язок між швидкістю руху та ризиком ДТП.
«Зниження середньої швидкості на 10% може вплинути на зниження аварійності на 15%, якщо не помиляюся. Є відповідна діаграма, є дослідження. Саме так працюють європейські міста і така практика. Багато хто не вірить, але це дійсно працює», – підсумував експерт.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.