Дипломатичний скандал між Україною та Південною Кореєю, який виник через розголошення президентом Володимиром Зеленським інформації про передачу Сеулу двох північнокорейських військовополонених, продовжує розгортатися. МЗС Південної Кореї повідомило про відкликання свого посла з України. Паралельно напруження виникло й через інформацію у ЗМІ про постачання Південною Кореєю пального до росії в обхід санкцій. Чи є шанси на врегулювання?
У четвер, 8 жовтня, стало відомо, що Південна Корея відкликала свого посла з України. Це стало продовженням дипломатичного скандалу, пов'язаного із розголошенням конфіденційної інформації про передачу Україною Південній Кореї двох солдатів КНДР, які були взяті в полон у Курській області росії в січні 2025 року. Мова йде про двох військовослужбовців із Північної Кореї, відомих як Рі та Пек, 1999 та 2003 років народження. В інтерв'ю ЗМІ Рі повідомив, що хотів би жити саме у Південній Кореї. Переговори про їхню передачу тривали понад рік.
Нагадаємо, про факт передачі президент Володимир Зеленський повідомив, виступаючи 23 вересня на Генеральній Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Це викликало обурення з боку офіційного Сеула. Зокрема, президент Південної Кореї Лі Чже Мьон та його адміністрація заявили, що Україна порушила попередню домовленість про конфіденційність передачі полонених, яка була необхідна задля їхньої безпеки та безпеки їхніх родин, які залишилися у Північній Кореї. Причому, за версією Сеула, українська сторона сама наполягала на цій конфіденційності.
Радник президента України Дмитро Литвин заперечив наявність угоди про конфіденційність. Це ще більше обурило Сеул, який заявив, що розглядає можливість «додаткових заходів» у зв'язку з інцидентом. 8 жовтня одним із таких заходів стало відкликання південнокорейського посла з Києва. Водночас Сеул заявив, що сподівається на подальше врегулювання проблем у двосторонніх відносинах.
До відкликання посла офіційний Сеул заявив, що отримав вибачення від української сторони, проте вони не виправдали очікувань. Цікаво, що 8 жовтня в українському МЗС заперечили заяву Сеула про те, що Україна принесла вибачення. Зокрема, речник МЗС Георгій Тихий пояснив, що міністр Андрій Сибіга лише висловив жаль через те, що ситуація призвела до обміну критичними коментарями.
Паралельно зі скандалом довкола військовополонених між Україною та Південною Кореєю розгортається ще один неприємний трек. Видання The Guardian повідомило, що з південнокорейських портів до росії у липні та серпні було відправлено понад 176 тисяч тонн пального, переважно дизельного. Частина поставок здійснювалася суднами, які перебувають під санкціями західних країн.
Георгій Тихий заявив, що Україна змогла підтвердити цю інформацію, проте офіційний Сеул заперечив звинувачення у порушенні санкційного режиму. 8 жовтня південнокорейська влада заявила, що перевірить обставини цих поставок і в разі встановлення порушення внутрішнього законодавства може вжити юридичних заходів.
Відкликання посла з країни не означає згортання дипломатичних стосунків. Посольство Південної Кореї в Україні працюватиме, а в південнокорейському МЗС висловили сподівання на врегулювання стосунків між країнами. Проте ситуація вкрай неприємна. Нагадаємо, що Сеул надає Києву значну підтримку і є важливим партнером України в Азії.
Водночас ситуація з військовополоненими відбулася на тлі спроб Сеула знизити напруженість у відносинах із КНДР та відновити діалог. Проте публічний розголос репатріації полонених підриває ці зусилля. Пхеньян традиційно болісно реагує на випадки втечі або переходу громадян Північної Кореї на бік Півдня.
Крім того, для КНДР є ідеологічним ляпасом те, що двоє її військовослужбовців не лише здалися в полон, а ще й обрали життя у Південній Кореї, яку Пхеньян розглядає як ворога. Корейська війна 1950–1953 років завершилася не мирним договором, а перемир'ям. Обидві країни досі формально перебувають у стані війни, а Північна Корея продовжує заявляти про необхідність об'єднання Корейського півострова на власних умовах.
У зв'язку з цими подіями не варто забувати про ставлення Лі Чже Мьона до російсько-української війни, а також про внутрішню ситуацію у самій Південній Кореї. Під час президентських дебатів 25 лютого 2022 року, тобто вже наступного дня після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, Лі Чже Мьон заявив, що політично недосвідчений Володимир Зеленський, оголосивши курс на вступ України до НАТО, «спровокував росію», що зрештою призвело до військового зіткнення.
Ці слова викликали обурення громадськості. Лі Чже Мьон був змушений реагувати. Зрештою він висловив «глибокий жаль» з приводу вторгнення росії та наголосив на необхідності поважати суверенітет України.
Президентом Південної Кореї у 2022 році став Юн Сок Йоль, за якого Сеул підтримував Україну. Але у 2025 році Юн Сок Йоль був усунутий від влади внаслідок імпічменту. У 2026 році його засудили до довічного ув'язнення у справі про спробу запровадження воєнного стану, і він перебуває під вартою. Окремо його було засуджено до 30 років ув'язнення у справі про відправлення дронів до Північної Кореї.
Посада президента у Південній Кореї є у прямому сенсі небезпечною для того, хто її обіймає. З 1948 року президентами країни у повному статусі були 14 людей. Лише чотири президенти — Кім Йон Сам, Кім Де Чжун, Но Му Хьон та Мун Чже Ін — завершили свої президентські повноваження без відставки чи імпічменту. При цьому Но Му Хьон у 2009 році, вже після завершення каденції, наклав на себе руки на тлі корупційного розслідування, стрибнувши зі скелі.
Інші президенти залишили посаду за значно драматичніших обставин. Лі Син Ман пішов у відставку після масових протестів, Юн Бо Сон та Чхве Гю Ха також залишили посаду достроково. Пак Чон Хі був убитий у 1979 році. Чон Ду Хван та Но Тхе У після завершення президентських каденцій були засуджені у кримінальних справах. Лі Мьон Бак та Пак Кин Хе також опинилися у в'язниці — остання була усунена внаслідок імпічменту. Юн Сок Йоль став ще одним президентом, усуненим шляхом імпічменту та згодом засудженим до тривалого ув'язнення.
Лі Чже Мьону імпічмент або ув'язнення наразі не загрожують, проте його становище у країні не можна назвати безхмарним. На початку жовтня його рейтинг схвалення становив 43%, а 50% опитаних не схвалювали його діяльність.
Країну також сколихнули масові протести опозиції, зокрема партії «Сила народу». Останній великий мітинг у Сеулі 3 жовтня, за даними організаторів, зібрав близько 200 тисяч учасників. Окремий мітинг за відставку Лі Чже Мьона провела консервативна Ліберальна партія об'єднання. За неофіційними оцінками поліції, у ньому взяли участь близько 28 тисяч людей.
Основні вимоги протестувальників — відставка Лі Чже Мьона, критика його політики щодо КНДР, яка, нагадаємо, полягає у відновленні діалогу, а також питання національної безпеки. Зокрема лідер парламентської фракції партії Чон Чом Сік звинуватив Лі Дже Мьона в недостатньо жорсткій реакції на вибухи мін, які відбулися у демілітаризованій зоні 21 вересня. Внаслідок вибухів були поранені троє південнокорейських військових. Окремою причиною невдоволення опозиції стала реформа прокуратури, яку адміністрація Лі провела на початку жовтня.
Як ми вже з'ясували, відставки для президентів Південної Кореї у багатьох випадках завершувалися дуже погано. Тому для Лі Чже Мьона може бути важливо зміцнити свій авторитет та показати свою рішучість принаймні серед тих, хто його підтримує. «Український кейс» підвернувся своєчасно і вкотре може стати інструментом внутрішньополітичної боротьби, цього разу у Південній Кореї.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.