У Білорусі 18 травня за участі російських військових розпочалися навчання ядерних сил. Заявлено, що це має бути перевірка готовності особового складу та техніки до бойового застосування. Попри те, що ці заходи мають плановий характер, у них є певна інформаційно-психологічна мета.
Навчання ядерних сил поширюються не лише на територію Білорусі. За даними російського міноборони, до заходів залучені ракетні війська стратегічного призначення (РВСП), Тихоокеанський та Північний флоти. Офіційною метою названо «перевірку рівня підготовки військ та відпрацювання дій зі стримування противника». Зазначається, що такі перевірки в армії рф мають регулярний характер.
На території Білорусі розташована російська тактична ядерна зброя, носіями якої можуть слугувати оперативно-тактичні комплекси «Іскандер», розміщені на території Білорусі, а також літаки Су-25, спеціально модернізовані російськими спеціалістами. Важливо розуміти, що ця зброя не належить Білорусі, а всі рішення щодо її можливого застосування ухвалюються не в Мінську, а в Москві.
Чому ж тоді до білоруської частини навчань прикута така увага, якщо вони мають плановий характер, а режим Олександра Лукашенка не контролює російську ядерну зброю? Відповідь лежить у нещодавній заяві президента Володимира Зеленського, де він зазначив, що Україна продовжує фіксувати російські намагання ще більше втягнути Білорусь у війну проти України. «Зокрема, росія розглядає плани операцій за напрямками на південь та на північ від території Білорусі – або проти Чернігівсько-Київського напрямку в Україні, або проти однієї з країн НАТО – саме з території Білорусі», – заявив Володимир Зеленський.
По-перше, Білорусь уже по вуха втягнута у війну проти України. Ця країна надала свою територію для наступу російської армії на Київ у лютому 2022 року. Пізніше Білорусь надавала росії озброєння для подальшого ведення війни проти України, а також ремонтувала пошкоджену в боях техніку.
По-друге, втягнути Мінськ у війну так, щоб Білорусь використала проти України свою армію, путін намагається вже п’ятий рік. Але досі Олександру Лукашенку вдавалося уникнути цього згубного для себе кроку. Проте останніми тижнями здається, що путін таки дотиснув свого васала. Ми бачимо з боку Білорусі певну логістичну підготовку, агресивні заяви Лукашенка щодо необхідності готуватися до війни, оголошену ним «точкову мобілізацію». А тепер справа дійшла вже й до ядерних навчань.
Загалом збройні сили Білорусі налічують 65 тис. особового складу. Для повноцінного ведення війни проти України Мінську необхідно провести не точкову, а повну мобілізацію. Розгорнути свою армію, збільшивши її чисельність у кілька разів. Цих приготувань поки що немає, але якщо вони почнуться, це обов’язково буде помітно.
По-третє, наступати з Білорусі в Україну вкрай складно з логістичної точки зору. Причому у будь-якій точці спільного кордону. І це показав досвід російського наступу на Київ у 2022 році. Місцевість на Поліссі складна – з лісами та болотами, має мало доріг, які йдуть з півночі на південь. Маршрути пересування військ визначити доволі легко. Російська армія швидко ув’язла у 2022 році, а з того часу багато що змінилося. Наприклад, у розпорядженні української армії з’явилася величезна кількість дронів, які здатні прострілювати всю територію Білорусі.
В армії Білорусі дронів немає. Немає їхнього масштабного виробництва, немає тактики їхнього використання, немає системи захисту від дронових атак. І взагалі немає бойового досвіду, оскільки армія Білорусі за всі роки існування своєї незалежної держави ні з ким не воювала. Відтак, якщо Білорусь атакує Україну, війська Лукашенка будуть швидко розбиті ударами безпілотників.
Олександр Лукашенко це чудово розуміє. Воювати з Україною йому невигідно ще й через те, що він намагається (і небезуспішно) відновити відносини зі США. Водночас він не має права сваритися й з путіним. Тому й намагається догодити останньому, демонструючи готовність до війни без наміру її розпочинати. Вся активність Лукашенка наразі свідчить радше про небажання воювати та спробу сподіватися, що його залишать у спокої, ніж про реальну підготовку до агресії.
Але чи можлива справжня небезпека? Так, якщо Лукашенко все ж таки «зламається» і росія знову почне перекидати війська до Білорусі під виглядом «навчань», як це відбувалося у 2022 році.
Саме тоді може виникнути загроза проведення операції «Київ 2.0» або принаймні спроби створити так звану «буферну зону» на Київщині чи Чернігівщині. Але поки що цього не відбувається. Росія просто не має для цього вільних військ – усі можливі сили та засоби залучені до підготовки так званого літнього наступу на сході та півдні України. Чи можливе взагалі повторення наступу на Київ або спроби такого наступу? Теоретично – так, поки триває війна. Саме тому ми й змушені звертати увагу на все, що відбувається у Білорусі. Ядерні навчання, точкові мобілізації, збори офіцерів запасу – все, що проводить Олександр Лукашенко, навіть за відсутності реальних загроз, усе одно привертає до себе увагу та відволікає ресурси. А це теж допомога путіну, навіть попри те, що кремлівський ватажок хотів би від свого васала більшого.
Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.