У понеділок, 20 квітня, в інформаційному просторі з’явилося повідомлення про загрозу «напівоточення» Сум. Цю інформацію спростували представники ЗСУ, а також відомого OSINT-проєкту DeepState. Водночас ворог справді тисне на Сумському напрямку. Якою є ціль росіян і чим це може загрожувати?
Джерелом інформації про загрозу напівоточення Сум став допис у Telegram-каналі кореспондентки одного з провідних українських телеканалів, яка постійно перебуває на фронті.
Вона повідомила про збільшення кількості ворожих штурмів на Сумщині, просування росіян малими групами та наявність «чотирьох вклинень» через кордон. «Найгірша ситуація, що може бути: Суми можуть опинитися в напівоточенні», – зазначила авторка допису.
Саме остання фраза була спростована на офіційному та неофіційному рівнях. Зокрема, в Угрупованні об’єднаних сил повідомили, що росіяни зайняли декілька селищ безпосередньо на кордоні (наприклад, Грабовське та Миропільське), заглибившись на територію України на 3–4 кілометри. Водночас відстань до міста Суми становить понад 35 кілометрів.
Відомий OSINT-проєкт DeepState також повідомив, що загрози оточення чи напівоточення Сум немає. Проте ворог намагається сформувати так звану «буферну зону» уздовж кордону.
Активізація російських військ у прикордонні, про яку написала кореспондентка у своєму Telegram-каналі, пов’язана саме з намірами росіян створити «буферну зону» на Сумщині. Відповідне завдання було поставлене путіним ще навесні 2024 року, і тоді росіяни вдерлися на північ Харківщини, де досі зберігається їхня присутність.
Минулого року, витіснивши українські війська з Курщини, росіяни зайшли у Сумську область, плануючи максимально наблизитися до Сум, аби взяти місто під вогневий контроль. Це їм не вдалося, проте плани й завдання залишилися, і росіяни продовжують спроби їх реалізувати.
Друга мета російських військ – відволікаючий маневр. Командування зс рф розраховує, що Сили оборони будуть змушені реагувати на штурмові дії російської армії у прикордонні та перекидатимуть туди резерви. Це дозволить росіянам досягати успіхів на інших напрямках, зокрема у Донецькій області та на Запоріжжі, де вони планують основні наступальні дії.
Тиск на Сумщину здійснює російське угруповання військ «Курськ» чисельністю до 60 тис. осіб. До його складу входять також від 10 до 12 тис. північнокорейських військовослужбовців, які, втім, на території України не присутні.
Росіяни справді створили кілька вклинень у прикордонних районах Сумської області, які ризикують «злитися» в суцільну смугу, тобто так звану «буферну зону», що за своєю суттю буде зоною окупації. Наразі росіяни намагаються розширити ці вклинення, діючи силами малих піхотних груп.
Як уже йшлося вище, оточенням чи напівоточенням Сум ці дії не загрожують, проте ймовірність створення так званої «буферної зони» справді існує. Успіх у її формуванні дасть росіянам інформаційний та пропагандистський ефект. Крім того, ці землі можуть увійти до так званого «обмінного фонду» територій під час мирних перемовин, звісно, якщо до них предметно повернуться.
Військовий ефект цієї «перемоги» є сумнівним, причому під сумнів його ставлять передусім так звані російські воєнкори. Вони вказують на значні втрати, яких зазнає російська армія, намагаючись заглибитися на територію України хоча б на 3–5 кілометрів. За задумом російського командування, глибина цієї «буферної зони» має становити до 20 км. Проте будь-яка така відстань може контролюватися українськими дронами. Це, своєю чергою, може перетворити російську «зону контролю» на справжню kill-зону.
Тож, хоча оточення Сум наразі не загрожує, ворог посилює тиск на цьому напрямку, а його плани щодо «буферної зони» становлять небезпеку.
Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.