Силам оборони України вдалося звільнити майже всю Дніпропетровську область у рамках контратак на Олександрівському напрямку. Важливою метою цих наступальних дій з боку ЗСУ є скорочення лінії фронту, а також зрив наступальних планів ворога на весну та літо 2026 року.
Наступ на півдні розпочався ще 29 січня зусиллями штурмових підрозділів та підрозділів ДШВ. Найбільших успіхів з того часу вдалося досягти на стику Дніпропетровської та Запорізької областей, де українські війська звільнили 9 населених пунктів – 7 у Дніпропетровській та 2 у Запорізькій області. Загальна площа звільнених територій сягає 440 кв. км.
Як повідомили ЗМІ у Генштабі, у такий спосіб Силам оборони вдалося практично вибити противника з Дніпропетровської області, де він намагався створити собі буферну зону.
Загальна мета росіян на півдні полягала в тому, щоб обійти Оріхівський район оборони ЗСУ, витіснити наші війська з району Оріхова, а потім створити умови для наступу на Запоріжжя. Для цього противник збирався створити флангове охоплення, наступаючи із заходу (район Степногірська) та зі сходу – Гуляйпільський напрямок і стик областей.
Аж до кінця січня наступ росіян розвивався більш-менш успішно, тому вони почали розглядати цей відтинок фронту як один із головних. Вони почали перекидати туди підкріплення – і роблять це зараз. Але вже не стільки для наступу, скільки для того, щоб зупинити просування Сил оборони.
Підкріплення перекидаються з інших напрямків. Зокрема можна відзначити 40-у бригаду морської піхоти російської армії, з якою зіграла злий жарт практика російських командирів захоплювати українські території «у кредит». Тобто якась група російської піхоти пробирається до населеного пункту, який знаходиться у тактичному тилу української армії, фільмується там з російським прапором та передає це донесення «нагору».
Байдуже, що потім цю групу знищують, а населений пункт залишається під контролем ЗСУ. Донесення продовжує свій шлях і навіть може опинитися перед очима у путіна. Саме так і з’явилися міфи, наприклад, про захоплення Куп’янська та Куп’янська-Вузлового. Проте на російських мапах «кредитні» території замальовуються у «червоний» колір.
У цю пастку потрапили й російські військовослужбовці, які йшли у наступ по територіях, замальованих червоним командуванням 29-ї армії. Через це росіяни вирішили, що ці території міцно контролюються своїми, але потрапили під удари українських дронів та артилерії. З’ясувалося, що командування 29-ї армії пересунуло лінію фронту на 10–15 км, хоча реальність була зовсім іншою.
Утримуючи ініціативу на Олександрівському напрямку, українські війська продовжують вести бої за Гуляйполе, все ще зберігаючи присутність у цьому місті. Для Сил оборони тут важливо зірвати наступальні плани ворога, про які йшлося вище, а також максимально вирівняти та скоротити лінію фронту.
Ці наміри розуміють і росіяни, які, навпаки, намагаються цю лінію розтягнути, аби змусити нас відірвати дорогоцінні резерви для відповідного реагування. Саме тому ворог промацує північний кордон, намагаючись здійснити там нові прориви та створити так звану «буферну» зону шириною до 20 км на Сумщині та Харківщині.
Другим пріоритетним напрямком для росіян, окрім півдня, на весну та літо є Донецька область. Росіяни не приховують, що хочуть захопити її повністю. Наразі ще триває битва за Покровськ, де українські сили зберігають присутність у північній частині міста. Ворог намагається обійти цей осередок з боку Родинського (східний фланг) та з боку Гришиного (західний фланг). Якщо це вдасться, наступним етапом може стати вихід у район Добропілля.
Якщо та коли росіянам вдасться завершити справу з Покровськом, наступним об’єктом для наступу може стати Костянтинівка. Одночасно росіяни наступатимуть на Лиман, Слов’янськ та Краматорськ. Лише за умови захоплення Слов’янсько-Краматорської агломерації можна буде говорити про контроль над Донеччиною.
Дедлайн для цього росіяни поставили собі – 1 квітня. За ті дні, що залишилися до цієї дати, таке завдання виконати неможливо. Але дедлайни росіянам доводилося пересувати вже багато разів. Від планів захоплення Донеччини вони все одно не відмовляться.
Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.