За даними Стокгольмського інституту дослідження миру (SIPRI), Росія в 2016 році істотно наростила військові витрати, увійшовши за цим показником до трійки світових лідерів. У SIPRI особливо підкреслюють, що це сталося на тлі зниження світових цін на нафту, через що інші нафтодобувні держави були змушені, навпаки, знижувати витрати на оборону. Очевидно, що РФ і надалі буде витрачати все більше коштів на армію, тому що, починаючи з 1 липня 2017 року, заплановане значне збільшення чисельності ЗС РФ. Навіщо Росія нарощує збройні сили?
Стокгольмський інститут дослідження миру у своєму щорічному звіті підрахував, скільки держави світу витратили на оборону в 2016 році. Лідером за цим показником, за даними SIPRI, є США, чий оборонний бюджет минулоріч склав $ 611,1 млрд, на другому місці Китай – $215,1 млрд. А ось на третє місце несподівано вийшла Росія з оборонним бюджетом майже в $70 млрд.
Несподівано тому, що, як зазначають у SIPRI, через поступове зниження цін на нафту нафтовидобувні країни, до яких належить і РФ, знижували свої військові витрати в 2016 році. Наприклад, Саудівська Аравія в 2016 році скоротила витрати на оборону на 30%. Росія ж показала зростання на 5,9%, випередивши за цією динамікою всіх світових лідерів: військові витрати США минулоріч зросли лише на 1,7%, а Китаю – на 5,4%.
У SIPRI відзначають, що 55% оборонного бюджету РФ у 2016 році пішло на фінансування держпрограми озброєння, тобто – на оснащення армії новими зразками військової техніки. Очевидно, що в 2017 році військові витрати Росії продовжать зростати. До цього висновку веде указ президента Володимира Путіна про збільшення штатної чисельності ЗС РФ до 1,9 млн осіб із 1 липня 2017 року. Указ набув чинності з 28 березня. Збільшення виглядає дуже різким, тому що до початку 2017 року чисельність російської армії оцінювалася приблизно в 800 тисяч чоловік. У Росії указ Путіна пояснюють створенням нових частин і з'єднань, формуванням військ інформаційних операцій, а також появою постійних військових баз за кордоном, наприклад, у Сирії.
У Центрі досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) вказують, що в 2016 році Росія сформувала до 5 нових дивізій сухопутних військ, 4 з яких зосереджені на західному напрямку і 3 – безпосередньо біля кордонів з Україною. Це 3-тя, 144-та і 150-та мотострілецькі дивізії, які є частиною 20-й і 8-й загальновійськових армій ВС РФ. У 2016 році ці сполучення ще не досягли своєї штатної чисельності, проте цьогоріч вони, швидше за все, будуть доукомплектовані. На озброєнні цих частин є й новітня техніка, наприклад, 150-та МСД володіє танками Т-90А, новітніми двоствольними 152-мм самохідними гаубицями «Коаліція СВ» і зенітними комплексами «Панцир-С». За словами секретаря РНБО Олександра Турчинова, в разі ухвалення відповідного політичного рішення, всі ці частини та з'єднання можуть протягом 2-3 годин вторгнутися на територію України.
У Європі також всерйоз обговорюють можливість анексії Росією держав Балтії. Нещодавно американський аналітичний центр RAND Corporation (Research & Development) випустив доповідь, де проаналізовано можливість нападу армії РФ на держави Балтії – Литву, Латвію і Естонію. У доповіді відображені результати військових ігор, проведених у 2014-2015 роках, в яких вивчається можливість нападу Росії на ці держави. На думку аналітиків RAND, саме вони можуть стати наступним після України об'єктом агресії. Аналітики дійшли висновку, що НАТО, членами якої є держави Балтії, не зможе захистити своїх союзників, тому що російські сили, зосереджені в регіоні, зараз значно сильніші за підрозділи Альянсу, що дислокуються тут же. Саме тому в разі гіпотетичного вторгнення до Балтії НАТО має всього три сценарії подальших дій. Перший – задіяти систему колективної безпеки і спробувати провести контрнаступ, який не гарантує успіху. Другий – пригрозити Росії ядерною зброєю, що може вилитися в обмежений обмін ядерними ударами, і третій – капітулювати, погодившись із анексією країн Балтії. Останнє може завдати непоправної шкоди авторитету Альянсу.
Усвідомлюючи масштаб загрози, НАТО нарощує військову присутність у Східній Європі, зокрема, в Балтії і Польщі. Йдеться про багатонаціональну бригаду чисельністю до 4 тисяч людей. Її, як і раніше, недостатньо для відбиття можливої агресії Кремля. Однак її поява вже є сигналом, що показує, що НАТО і США не забувають про своїх союзників.
Також Росія прагне зміцнити свій вплив на Близькому Сході. Про участь російської авіації у війні на території Сирії широко відомо (армія РФ підтримує президента САР Башара Асада). При цьому Росія змушена поступово заглиблюватися в сирійський конфлікт – якщо з самого початку мова йшла тільки про підтримку з повітря, то тепер очевидна й участь російських сухопутних сил. Наприклад, у грудні минулого року бойовики ІД здійснили вдалий набіг на Пальміру, вибивши звідти як солдатів Асада, так і російські сили. Втеча була настільки стрімкою, що терористи захопили цілісіньке військове містечко (дехто з солдатів навіть не встиг доїсти свій обід), величезна кількість зброї, а також особисті речі, що свідчать про те, що тут були російські «сухопутники».
І, нарешті, існує перспектива втручання Росії вже в лівійський внутрішній конфлікт. Про це говорять конкретні військові приготування, наприклад, розміщення в Єгипті, неподалік від кордонів із Лівією, підрозділів сил спеціальних операцій ЗС РФ.
На цьому тлі найбільше занепокоєння викликає нарощування військових сил Росії поблизу державних кордонів з Україною. Наша країна також збільшує свої військові витрати – за даними SIPRI, у 2016 році ця сума склала $ 3,4 млрд (близько 90 млрд грн). Більш того, після Росії Україна є «чемпіоном» за кількістю військових витрат серед країн колишнього СРСР. За даними української влади, оборонний бюджет нашої країни постійно зростає: якщо 2016 року він перевищував 113 млрд грн (з них понад 55 млрд пішло на армію), то 2017-го – вже майже 130 млрд (5% від ВВП). Бюджет армії цього року становить приблизно 65 млрд грн.
Однак у SIPRI вважають, що реальні витрати на оборону в нашій країні, навпаки, знизилися (у 2015 році вони становили $3,62 млрд). Пояснюється це зростанням курсу долара до гривні, адже саме до долара прив'язуються військові витрати держав світу.
Як пояснив член парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Дмитро Тимчук, після того, як з 1 січня 2016 року було збільшене грошове утримання військовослужбовців (абсолютно правильний крок з точки зору мотивації), 75% військового бюджету йде на утримання армії, і лише 25% – на модернізацію і закупівлю нових систем озброєння. А 2017 року на розвиток озброєнь і військової техніки ЗСУ передбачено близько 6,5 млрд грн, тобто 10% військового бюджету. При цьому міжнародна норма – 40% бюджету на утримання, 30% – на бойову підготовку і 30% – на закупівлю нового озброєння.
У цих умовах ЗСУ вигідніше комплектувати відремонтованою або модернізованою технікою, а значить – жертвувати якістю заради кількості. Але російське керівництво, попри зниження цін на нафту та інші економічні проблеми, пов'язані з запровадженням санкцій за агресію проти нашої країни, намагається розвивати свою армію і кількісно, і якісно. А це означає, що нарощування військового потенціалу РФ дуже небезпечне для України.
Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»